Справа № 151/415/23
Провадження № 1-кп/151/28/25
13 січня 2025 року селище Чечельник
Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю :
секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023025100000116 від 14 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
В провадженні Чечельницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження № 12023025100000116 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 червня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням того, що дія обраного запобіжного заходу закінчується 16 січня 2025 року. Зазначає, що ризики, які були при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не змінилися, та з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та запобіганню вчинення інших кримінальних правопорушень слід продовжити термін тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 висловили думку щодо недоцільності подальшого тримання під вартою та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт, так як ризики передбачені ст. 177 КПК України відпали, враховуючи час протягом якого до останнього такий запобіжний захід застосовано, вважають що слід змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім та необхідним для забезпечення належної поведінки обвинуваченого. Більше того, підозрюваний овинувачується у нетяжкому злочині, має постійне місце проживання.
Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши клопотання, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 309 КК України, за який передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Ухвалою слідчого судді від 21 серпня 2024 року Чечельницького районного суду відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалася.
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
В ході судового розгляду було встановлено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, тому дослідження таких доказів може зайняти тривалий час, а тримання під вартою обвинуваченого увесь цей час порушуватиме його права та свободи.
На даний час не надано жодних належних та допустимих доказів, що у випадку зміни запобіжного заходу обвинувачений дійсно буде переховуватися від суду.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Відтак, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід виправдовує себе та зможе забезпечити цілі кримінального провадження.
Згідно з ч. 1, 3-6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, завжди повинна бути звільнена з-під варти до суду, якщо тільки держава не може довести, що «є відповідні і достатні» причини, щоб виправдати триваюче тримання під вартою (див. справи Wemhoff v. Germany, рішення від 27 червня 1968 р., Series A № 7, стор. 24-25, п. 12; Yagci and Sargin v. Turkey, рішення від 8 червня 1995 р., Series A № 319-A, п. 52).
По справі «Хайрединов проти України» (38717/04, рішення від 1410.2010 року) Європейський суд по правам людини визнав порушення § 1 ст. 5 Конвенції у зв'язку з обставинами, коли національні органи не надали достатніх підстав для взяття під варту заявника, а суди не розглядали можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом осіб на особисту свободу, суд дійшов висновку, що доцільно змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід утриманння під вартою на домашній арешт.
За таких обставин необхідно задовольнити клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який домашній арешт, а тому клопотання прокурора не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 177, 327 , 331, 369, 372 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою ОСОБА_4 відмовити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , та його представника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою змінити на домашній арешт, негайно звільнивши обвинуваченого з під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, строком на 2 місяці, починаючи з 16 січня 2025 року до 15 березня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не залишати місце свого постійного проживання, а саме АДРЕСА_1 з 20 години по 08 годину наступної доби;
- повідомляти суд, про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити для виконання до Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області (Центральний ВП) (місцезнаходження: місто Миколаїв, вул. Декабристів, 8 поштовий індекс 54005), які зобов'язані поставити на облік ОСОБА_4 , про що повідомити суд.
Копія ухвали вручається обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_6