Справа № 147/1514/24
Провадження № 2/147/95/25
13 січня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Натальчук О.А.,
із секретарем Свистун А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які вона отримує на утримання дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 з твердої грошової суми на частку від доходу.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі у неї з відповідачем народилося двоє дітей - донька ОСОБА_3 , 2008 р.н. та син ОСОБА_4 , 2010 р.н. Відповідно до судового наказу Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.08.2017 (справа №147/662/17) з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 12.07.2017 і до досягнення дітьми повноліття. Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 08.10.2024, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 35087,50 грн. Зазначено, що ОСОБА_2 сплачував за рішенням суду аліменти у твердій грошовій сумі, оскільки на час прийняття рішення він не мав постійних доходів. Станом на день подачі позовної заяви, матеріальних стан відповідача змінився на покращення, а матеріальне становище позивачки погіршилося. ОСОБА_2 проходить службу у ЗСУ, що підтверджується довідкою військової частини, тому він має постійний, регулярний, немалий дохід, який значно збільшився порівняно з часом винесення рішення про аліменти. На даний час розмір стягуваних аліментів на одну неповнолітню дитину у твердій грошові сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є значно меншим за потреби дітей. У зв?язку із зростанням економічної кризи в державі, матеріальне становище позивача змінюється в гіршу сторону, ріст цін спонукає до необхідності витрачати на утримання дітей значні кошти на відповідне харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті, заняття в гуртках. Сума, яку перераховує відповідач для дітей недостатня, тому діти потребують більшої уваги з боку матеріального забезпечення батька. Окрім того зазначено, що з часу прийняття Тростянецьким районним судом рішення про стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей, стан здоров?я ОСОБА_1 значно погіршився, про що свідчать численні виписки з історії хвороби та обстеження. Також, дитина ОСОБА_3 хворіє і потребує постійного лікування, на що витрачаються значні кошти. 3 01.08.2023 по 31.05.2026 дочка ОСОБА_3 навчається на денному відділенні «Економічне», ВСП «Ладижинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету» 1-го рівня акредитації за спеціальністю 071 «Облік і оподаткування». Її навчання потребує збільшення витрат. За проживання у гуртожитку коледжу позивачка сплачує кошти в сумі 610 гривень щомісячно. За харчування в школі їх спільного сина ОСОБА_4 вона постійно сплачує 500 гривень щомісячно. Крім вищеперерахованого, ОСОБА_1 постійно сплачує комунальні послуги, що за місяць складає приблизно 3000 гривень. З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов?язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів , визначених судовим наказом Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.08.20214 з твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частину зі всіх видів доходів відповідача щомісячно. Також просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн.
Ухвалою суду від 27.11.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу без її участі та задовольнити позов. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що остання скористалася своїми процесуальними правами.
Відповідач ОСОБА_2 на виклик в судове засідання повторно не з'явився, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлявся судом про день, час та місце судового засідання за місцем його реєстрації (с. Могильне, Голованівський район Кіровоградської області), однак судова повістка повертається на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується перевіркою статусу відстеження поштової кореспонденції на офіційному сайті «Укрпошта».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Окрім того, суд вважає, що факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об'єктивними причинами, а є наслідком суб'єктивної поведінки відповідача.
Окрім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 13.01.2025 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Разом з тим в умовах сьогодення наявні альтернативні способи ознайомлення із наявністю чи відсутністю судових справ, як то портал "Судова влада", застосунок "Дія".
За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 8 ст. 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , батьками яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.7,11).
Відповідно до судового наказу Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.08.2017 у справі №147/662/17 з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50(п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 12.07.2017 року і до досягнення дітьми повноліття. (а.с.15).
Судовий наказ набрав законної сили 02.08.2017.
17.08.2017 державним виконавцем Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відкрито виконавче провадження №54523073 за вищезазначеним судовим наказом (а.с.16).
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 08.10.2024 вбачається, що за ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 35087,50 грн (а.с.17).
Звернувшись до суду, позивач зазначає про те, що сума, яку сплачує відповідач в межах зазначеного мінімуму не відповідає потребам реального часу, оскільки донька ОСОБА_3 навчається на 2 курсі денного відділення «Економічне», ВСП «Ладижинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету» 1-го рівня акредитації за спеціальністю 071 «Облік і оподаткування» та її навчання потребує збільшення витрат, зокрема на щомісячну оплату гуртожитку, харчування, придбання одягу, взуття, проїзд до навчального закладу. Окрім того остання хворіє і потребує постійного лікування.
Також позивачка зазначила, що має ряд захворювань і витрачає значні кошти на лікування.
На підтвердження вищезазначених обставин ОСОБА_1 подала відповідні докази, які наявні в матеріалах справи, зокрема довідку з місця навчання доньки, копії платіжних інструкцій про оплату за гуртожиток, копії медичних досліджень та обстежень, копії чеків про оплату придбаних товарів в аптеці, тощо (а.с.19-43).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Так, статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини що мають істотне значення.
У частині другій статті 182 СК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Також Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов'язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 вказав, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Згідно положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).
Таким чином, саме одержувач аліментів наділений правом на звернення до суду із вимогою про зміну способу стягнення аліментів. При цьому, положення ч. 3 ст. 181 СК України не пов'язують право особи, яка звертається до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів з обов'язком надання доказів про наявність підстав для зміни розміру аліментів, оскільки таке право одержувачу аліментів гарантовано вказаною нормою СК України.
З системного аналізу вищевказаних правових норм слідує висновок, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі). Оскільки закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
Таким чином, щодо визначення розміру аліментів на утримання дитини у частці від доходу батька, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів враховуються обставини, передбачені положеннями статті 182 СК України, зокрема суд враховує, що відповідач є людиною працездатного віку, і відсутні відомості про наявність інших осіб на його утриманні.
Окрім того, судом встановлено та підтверджується довідкою командира ВЧ НОМЕР_2 від 30.09.20254 №602, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 з 27.09.2024 (а.с.18).
Так, законом передбачено чіткий розмір аліментів, що складає на дві дитини - 1/3 частки від доходу платника аліментів. Однак, в будь якому випадку розмір аліментів не може бути меншим ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, враховуючи, що стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, яке проводиться з відповідача на підставі судового наказу Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.08.2017 є стягненням аліментів у твердій грошовій сумі, і що позивач має право на зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку, тому в даному випадку з урахуванням наведених вище норм права, визначення аліментів у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, буде відповідати інтересам неповнолітніх дітей щодо забезпечення їх належного рівня життя та не буде порушувати прав сторін у справі.
Змінити спосіб стягнення аліментів - це виключне право особи, яка отримує аліменти та з якою проживає дитина, звернутися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів і не пов'язане з наявністю обставин.
Окрім того, отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, а відповідно до вимог ст. 180 СК України передбачено саме обов'язок, а не право батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Крім того суд, при вирішенні спору по суті, враховує вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає, що спосіб стягнення аліментів в твердій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку підлягає зміненню та визначенню його в розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а тому позов підлягає до задоволення.
Таким чином, аліменти на утримання дітей у новому розмірі слід стягувати від дня набрання чинності даним рішенням суду.
Крім того, суд вважає за доцільне не вдаватись до детального аналізу медичних документів ОСОБА_1 та квитанцій про придбання медичних препаратів, оскільки вони містять персональні дані, відомості про діагнози та призначене лікування. Разом з тим дані відомості суд ураховує як такі, що вказують на погіршення матеріального становища позивача, що пов'язано із необхідністю постійного лікування.
Також, позивач просила стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем не подано до суду доказів на підтвердження понесених нею витрат за надання професійної правничої допомоги адвокатом, а тому відсутні підстави для їх стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Окрім того, враховуючи те, що позивач була звільнення від сплати судового збору при поданні позову до суду, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 211, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №147/662/17 від 02.08.2017.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при поданні позову до суду, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.
Судовий наказ, виданий Тростянецьким районним судом Вінницької області 02.08.2017 по справі № 147/662/17 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відкликати після набрання даним рішенням суду законної сили.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, жителька АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, житель АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 13.01.2025.
Суддя О.А. Натальчук