Справа № 143/1095/24
Іменем України
09 січня 2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Гуцола М.П.,
з участю секретаря Москаленко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
12.12.2024 до Погребищенського районного суду Вінницької області подано адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 04.09.2024 в присутності позивача головним спеціалістом командування (юристом) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно позивача складено 2 протоколи про адміністративні правопорушення №380 та №381 за ч.3 ст. 210, ч.3 ст. 210-1 КУпАП. У вказаних протоколах позивач надав письмові пояснення, однак протоколи йому вручено не було, про дату та час розгляду адміністративних матеріалів не повідомлено.
В подальшому, 05.09.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №380 за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №381 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Позивач звернувся до адвоката, який двічі звертався до відповідача щодо надання інформації відносно винесення постанов про накладення на позивача адміністративного стягнення, однак адвокатські запити проігноровані відповідачем. Втретє адвокатський запит направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03.12.2024 на електронну пошту адвоката позивача надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 06/18352 та копії постанов по справі про адміністративне правопорушення №380 та №381 від 05.09.2024 та копії протоколів про адміністративне правопорушення №380 та №381 від 04.09.2024. У зв'язку з викладеним, позивач пропустив строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та просить його поновити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за змістом оскаржуваної постанови №380 від 05.09.2024, підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності слугувало те, що він не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч.1 ст. 37 «Про військовий обов'язок та військову службу» та п.22 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, а відтак, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
За змістом оскаржуваної постанови №381 від 05.09.2024, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є те, що він відмовився від проходження медичного огляду, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відтак, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Вказані постанови позивач вважає незаконними, передчасними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, а відтак просить суд їх скасувати.
Свої заперечення мотивує тим, що 04.09.2024 без складання протоколу про адміністративне затримання він був примусово доставлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач пояснив, що зареєстрований та більшість часу проживає в с. Гопчиця Вінницького району Вінницької області. 12.07.2024 через застосунок «Резерв+» він вчасно оновив дані та чекає повістки із 4 відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ). Однак, не зважаючи на те, що позивач не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 його повідомлено, що через 5 хвилин він буде проходити ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач погодився та попросив, щоб йому вручили повістку на проходження ВЛК із зазначенням дати та часу та надали декілька годин, щоб від мав можливість взяти знімки МРТ та лікарські висновки, які підтверджують його хронічні захворювання, на що йому категорично відмовлено та розпочато розгляд адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд постанови про накладення на нього адміністративного стягнення скасувати, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210, ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Відзив на позовну заяву відповідачем в установленому законом порядку не подано.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.12.2024 поновлено строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 оригінали постанови №380, 381 від 05.09.2024 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210 КУпАП та протоколи про адміністративне правопорушення №380, 381 від 04.09.2024.
26.12.2024 розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей про його належне повідомлення про розгляд справи, зобов'язано відповідача виконати п.4 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі від 17.12.2024.
В судове засідання позивач не з'явився, 26.12.2024 через канцелярію суду його представник - адвокат Царківський О.Ю. подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 38-39).
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с. 45).Причини неявки суду не відомі. Заяв, клопотань, відзиву та на адресу Погребищенського районного суду Вінницької області не надходило. Ухвала суду про витребування доказів відповідачем не виконана.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до постанови №380 від 05.09.2024, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП за те, що він не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч.1 ст. 37 «Про військовий обов'язок та військову службу» та п.22 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 та накладено стягнення - штраф у розмірі 17 000 грн (а.с. 9).
Згідно із постановою №381 від 05.09.2024, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що він відмовився від проходження медичного огляду, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та накладено стягнення - штраф у розмірі 17 000 грн (а.с. 10).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема у п.1 зазначено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У п.27 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16 травня 2024 серед іншого зазначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З п.28 цієї постанови слідує, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У п. 40 Постанови зазначено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським, а у п. 47 йдеться про те, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідачем на виконання ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.12.2024 про витребування доказів оригінали постанови №380, 381 від 05.09.2024 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210 КУпАП та протоколи про адміністративне правопорушення №380, 381 від 04.09.2024 не надано, відзиву на позовну заяву та належних доказів (фото чи відеофіксації ) про вручення ОСОБА_1 повістки про направлення для проходження медичного огляду та відмови у її отриманні не подано, а отже відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача обов'язку проходження медичного огляду, а відтак, і складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Втім, суд позбавлений будь-якої можливості оцінити докази на підтвердження обставин, якими керувався відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та прийняття рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
За вищезазначених обставин суд вважає, що постанову № 381 від 05.09.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесено без достатніх для того підстав, тому вона є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Щодо оскарження постанови №380 від 05.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, то суд зазначає наступне.
За нормами статті 210 КУпАП (в редакції від 09.05.2024 №3696-ІХ, чинній з 19.05.2024) передбачено наступне: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,- тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі-Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення)на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні),міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі-територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники-особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники-особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці-особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані-особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Стаття 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» регламентує взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього. Зокрема у ч.1 вказаної статті зазначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років:
які за рішенням комісії з питань взяття на військовий облік пройшли медичний огляд;
які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;
які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;
які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;
2) на військовий облік військовозобов'язаних:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних;
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;
3) на військовий облік резервістів:
які зараховані до військового оперативного резерву;
які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.
У п.22 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 зазначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У оскаржуваній постанові №380 від 05.09.2024, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , зазначено, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку.
У своїх запереченнях позивач повідомляє що він вчасно оновив дані через реєстр «Оберіг» та на підтвердження власних слів подав копію роздруківки з реєстру «Оберіг» та системи «Резерв+» (а.с. 19, 20), однак з вказаних роздруківок слідує, що додаток сповістив, що дані оновлено вчасно. Однак було зазначено, що військово-облікові дані в реєстрі Оберіг не повні, а відтак рекомендовано звернутись до ТЦК за місцем реєстрації або місцем проживання для уточнення даних.
Крім того, із цієї ж роздруківки з реєстру «Резерв+» слідує, що позивач ОСОБА_1 на обліку не перебуває, однак до матеріалів позовної заяви не долучено жодних доказів, як підтверджують факт взяття позивача на військовий облік, його зняття з такого обліку чи виключення з військового обліку.
На думку суду, беззаперечним є встановлений факт про те, будучи обізнаним про необхідність звернення до ТЦК за місцем реєстрації або місцем проживання для взяття на облік, враховуючи норми законодавства, особливий період та воєнний стан в Україні, позивач ОСОБА_1 не став на військовий облік, не подавши передбачені нормами законодавства певні документи (паспорт, заяву про взяття на облік тощо) до відповідних органів.
При цьому, безпідставними є доводи позивача про те, що ним у строк 60 діб, починаючи з 19.05.2024, були оновлені облікові дані, оскільки він у період з 19.05.2024 (дата набрання законної сили ЗУ №3696-ІХ від 09.05.2024, якою викладена редакція ст. 210 КУпАП, зокрема, доповнено частиною 3 цієї статті) по 04.09.2024 (дата складання протоколу про адміністративне правопорушення) не став на військовий облік.
Крім того, навіть станом й на час розгляду справи, ОСОБА_1 не надано доказів, що він став на військовий облік.
Помилковими є твердження позивача про те, що його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки, як він вказує, він оновив облікові дані, при цьому поняття «постановка на військовий облік» та «оновлення облікових даних» не є тотожними поняттями.
Відповідно, суд вважає, що оновлення облікових даних можливе щодо військовозобов'язаного, який перебуває на військовому обліку, яким, зокрема ОСОБА_1 не був і не є. Також, вкотре, звертається увага на те, що постановою від 05.09.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за порушення військовозобов'язаним правил військового обліку.
Крім того, на переконання суду, помилковими є доводи ОСОБА_1 про необхідність застосування положень ст. 38 КУпАП, оскільки, як вказує, відповідачем порушені строки притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення відповідного стягнення, враховуючи викладені норми законодавства, встановлені обставини та досліджені докази, які надані сторонами по справі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова № 380 від 05.09.2024 відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства, стягнення, яке накладене на нього, у вигляді штрафу у розмірі 17000грн. 00коп. є мінімальним, передбаченим санкцією ч.3 ст.210 КУпАП, під час розгляду справи не встановлено фактів бездіяльності чи протиправних дій з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо позивача, а тому у задоволенні позову в частині скасуванняпостанови № 380 від 05.09.2024 слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції 0.0.4062144752.1(а.с. 8), позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 1211.20 грн. за подання адміністративного позову.
Враховуючи зазначене, а також факт часткового задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 в межах даної адміністративної справи, судовий збір у розмірі 605 грн. 60 к, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_2 .
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 5, 9, 72-73, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, -
постановив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Визнати протиправною таскасувати постанову №381 по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП, закрити.
В іншій частині позову- відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 к. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя