Справа № 134/1990/24
2/134/76/2025
Іменем України
10 січня 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю секретаря судового засідання Азарян М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
08 листопада 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 03.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 253806734 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Так, відповідачка за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua та ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після цього, відповідачка добровільно без примусу чи тиску виявила бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Кредитний договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_5.
Відповідно до п.1.1. Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 20880,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Сторони погодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 % річних, що становить 0,65 % в день від суми кредиту за час користування ним («дисконтна процентна ставка»). У разі виникнення умов, передбачених в п. 1.6. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 474,50 % річних, що становить 1,30 % в день від суми кредиту за час користування ним («базова процентна ставка»). Проценти за користування кредитом нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало та перерахувало відповідачці грошові кошти в сумі 20880,00 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 .
Відповідачка виконувала умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про те, що вона усвідомлював існування даного договору та визнавала свої зобов'язання за ним. Однак, відповідачка не повністю сплачувала платежі, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість, загальна сума якої на момент подання позовної заяви становить 34179,11 грн., з яких: 20879,08 грн. - заборгованість по кредиту, 13300,03 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Позивач також вказує, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте дата його укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов договору ТОВ «Манівео» (клієнт) зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» (фактору) права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме Реєстрах прав вимоги. Таким чином, Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів у випадку необхідності за бажанням сторін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 137 від 08.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 253806734 від 03.03.2021 на загальну суму 34179,11 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди, а саме: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 34179,11 грн.
30.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
За цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.2. Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 34179,11 грн. Будь-яких нарахувань за кредитним договором позивач не здійснював.
Враховуючи вищевикладене, позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 253806734 від 03.03.2021 року в розмірі 34179,11 грн., а також сплачений судовий збір та понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 12 листопада 2024 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 10 грудня 2024 року в зв'язку з першою неявкою належним чином повідомленої відповідачки розгляд справи було відкладено на 10 січня 2025 року.
В судове засідання 10 січня 2025 року сторони не з'явилися.
Представник позивача - адвокат Тараненко А.І. у позовній заяві просив розглянути справу у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзив на позов не подала.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 10 січня 2025 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 03 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 253806734, згідно п. 1.1. якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 20880,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначений у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно п. 1.2. Договору кредит надається строком на 56 днів.
Сторони погодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 % річних, що становить 0,65 % в день від суми кредиту за час користування ним («дисконтна процентна ставка»). У разі виникнення умов, передбачених в п. 1.6. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 474,50 % річних, що становить 1,30 % в день від суми кредиту за час користування ним («базова процентна ставка»). Проценти за користування кредитом нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника.
Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_5.
Згідно паспорта споживчого кредиту продукту «Комфорт» до Договору № 253806734 від 03.03.2021 року відповідачка ознайомлена з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту.
Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 03 березня 2021 року, відповідачка вказала свої персональні та паспортні дані, а також номер картки НОМЕР_2 . Така ж інформація зазначена і у самому кредитному договорі.
Платіжним дорученням № 56a10c72-7da6-4bda-8a6a-7d6b2671d480 від 03 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на картку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 кошти в сумі 20880,00 грн.
Згідно повідомлення АТ «ТАСКОМБАНК» від 08 серпня 2024 року банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів, в тому числі 03.03.2021 о 18 год. 03 хв. на картку № НОМЕР_2 в сумі 20880,00 грн.
За даними довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційний системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальник ОСОБА_1 подала заявку на кредит 03.03.2021 року о 18:00 год., договір відправлено позичальнику 03.03.2021 року, одноразовий ідентифікатор НОМЕР_5 відправлено позичальнику 03.03.2021 року о 18:00:56 на номер телефону НОМЕР_3 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 03.03.2021 року о 18:03:01 год., перерахування грошових коштів позичальнику відбулося 03.03.2021 року о 18:03:12 год.
Судом також встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) був укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п. 2.1 якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених цим договором.
28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та дійшли згоди викласти п. 8.2 договору у новій редакції, узгодивши закінчення строку дії договору 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладена додаткова угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони виклали текст договору факторингу у новій редакції, де відповідно до п. 4.1 передбачено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Додатковими угодами № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року та № 32 від 31 грудня 2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторони продовжити строк дії договору відповідно до 31 грудня 2022 року включно, 31 грудня 2023 року включно та 31 грудня 2024 року.
Із витягу з Реєстру прав вимоги № 137 від 08 червня 2021 року вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 253806734 від 03.03.2021 року в сумі 34179,11 грн., з них: 20879,08 грн. - заборгованість по основному боргу, 13300,03 грн. - заборгованість по відсотках.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Надалі між цими сторонами укладалися додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору.
Із витягу з Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 253806734 від 03.03.2021 року в сумі 34179,11 грн., з яких: 20879,08 грн. - заборгованість по основному боргу, 13300,03 грн. - заборгованість по відсотках.
30 вересня 2024 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 3009/24, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно Акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 3009/24 від 30 вересня 2024 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийняло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» реєстр боржників в кількості 1664.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 3009/24 від 30 вересня 2024 року вбачається, що до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 253806734 від 03.03.2021 року в сумі 34179,11 грн., з них: 20879,08 грн. - заборгованість по основному боргу та 13300,03 грн. - заборгованість по відсотках.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої первісним кредитором, станом на 08 червня 2021 року загальна заборгованість відповідачки становила 34179,11 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» станом на 30 травня 2023 року загальна заборгованість відповідачки становила 34179,11 грн.
Згідно виписки з особового рахунка ОСОБА_1 заборгованість останньої за кредитним договором № 253806734 від 03.03.2021 року станом на 03.10.2024 року становить 34179,11 грн., з яких: 20879,08 грн. - заборгованість по основному боргу, 13 300,03 грн. - заборгованість по відсотках.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
Так, з матеріалів справи вбачається, що договір № 253806734 від 03.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права, за яким ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Кредитний договір № 253806734 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 03 березня 2021 року, тоді як договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, додаткова угода № 26 до цього договору, якою його текст був викладений у новій редакції, укладена 31 грудня 2020 року. Тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року, яке в свою чергу передало 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке 30 вересня 2024 року уклало договір факторингу з позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Вбачається також, що на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 як боржника надана у витягу з реєстру прав вимоги № 137 від 08 червня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс», тобто майже через три роки після укладення договору факторингу, яким відступлено право вимоги.
Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідачки, які виникли після укладення цього договору.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 як боржника у зобов'язанні не набуло, відповідно таке право не могло бути передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, а потім 30 вересня 2024 року по договору факторингу № 3009/24 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за договором № 253806734, укладеним 03 березня 2021 року між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Таким чином, встановивши, що договором № 253806734, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 03 березня 2021 року, не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», суд дійшов висновку про те, що позивач не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним кредитним договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19.
Зазначене свідчить про те, що позивач не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором № 253806734 від 03 березня 2021 року.
Встановивши, що на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року боргові зобов'язання за договором № 253806734 від 03 березня 2021 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Оскільки у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» суд відмовляє в повному обсязі, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України понесені позивачем у справі судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Понесені позивачем судові витрати залишити за ним.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідачка: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя