"05" грудня 2007 р.
Справа № 14/151-2097
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
Розглянув матеріали справи
За позовом Прокурора Теребовлянського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі вул. Шевченка, 26, м. Теребовля, Тернопільська область
до відповідача Приватної агрофірми "Нека" вул. Л. Українки, 14а/22, смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область
про стягнення 99688,29 грн. податкового боргу.
За участю представників сторін:
позивача: Сененький М.Б., довіреність № 1/10 від 02.01.07 р.;
відповідача: не з'явився;
прокуратури: не з'явився.
Суть справи:
Прокурор Теребовлянського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Теребовлянському районі, м. Теребовля звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватної агрофірми "Нека", смт. Дружба, Теребовлянський район про стягнення податкового боргу у сумі 99688,29 грн.
Ухвалою суду від 05.07.2006 р. провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом Тернопільської області адміністративної справи №8а/232-2753.
Враховуючи те, що постановою господарського суду Тернопільської області у адміністративній справі №8а/232-2753 позов Приватної агрофірми "Нека" до Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі задоволено частково, визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006941530/0/0 від 14.07.2005 р., № 0006921530/0/0 від 14.07.2005 р., як такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.
21.03.2007 р. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду по вищезазначеній справі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі задоволено, а постанову господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006 р. скасовано і прийнято нову постанову, якою в позові ПАФ "Нека" до Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі відмовлено.
Ухвалою суду від 21.11.2007р. провадження у справі №14/151-2097 поновлено і призначено до розгляду на 05.12.2007р. о 15 год. 30 хв.
Представник позивача в судовому засіданні свої позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи.
У відповідності до статті 69 ГПК України строк вирішення спору було продовжено строком на один місяць до 26.12.2007 р. (ухвала голови суду в матеріалах справи).
В процесі розгляду справи представникам сторін роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає припиненню з огляду на таке.
01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з положень пунктів 1,7,9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладено, зокрема, функцію подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином, позивач, який є органом державної податкової служби, виступає у даних правовідносинах не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, що у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, є право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.
Отже, державні податкові інспекції в районах у містах є суб'єктами владних повноважень, які у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України мають право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.
За таких обставин, справу №14/151-2097 слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, Прокурор Теребовлянського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Теребовлянському районі звернувся із позовом в порядку Господарського процесуального кодексу України, що унеможливлює суд розглянути дану справу в строки та в порядку, що визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи викладене, провадження у справі слід припинити по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно з ст.ст. 44,49,80 ГПК України судові витрати позивачу не повертаються, так як згідно з положеннями п. 15 ст. 4 Декрету КМУ “Про державне мито» державні податкові інспекції від сплати державного мита звільнені.
На підставі наведеного, керуючись ст.1,4-3,12,22,33,43,44,49,80,86 ГПК України суд, -
Провадження у справі припинити.
Суддя О.В. Руденко