Справа № 545/4324/23 Номер провадження 33/814/40/25Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
10 січня 2025 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Деркач А.С., потерпілої ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , і його представника - адвоката Стороженко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою зі змінами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.2 ст.173-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, шо становить 340 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 605 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 08 листопада 2023 року приблизно о 10 годині 40 хвилин по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї невістки - ОСОБА_1 , яка проживає разом із ним, а саме: ображав та погрожував фізичною розправою.
В апеляційній скарзі зі змінами ОСОБА_2 просить скасувати постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: в матеріалах справи відсутні належні й беззаперечні докази вчинення ним зазначеного вище адміністративного правопорушення, натомість потерпіла є зацікавленою особою по справі та штучно створює докази щодо неможливості їх сумісного проживання; дії, зазначені в диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП, утворюють склад цього адміністративного правопорушення лише у випадку якщо вони потягли за собою настання чи можливість настання фізичної або психологічної шкоди. Водночас апелянт посилається на те, що місцевий суд: не повідомив його про місце, дату й час судового розгляду, чим порушив його процесуальні права; безпосередньо не дослідив його та інших осіб показання із попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, натомість безпідставно врахував письмові пояснення.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді, думку апелянта та його представника про задоволення апеляційної скарги зі змінами, заперечення потерпілої проти апеляційної скарги зі змінами, перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги зі змінами та дійшов висновку про те, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною 7 ст.294 КУпАП регламентовано, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі зі змінами наведено доводи про те, що заподіяння чи можливість заподіяння потерпілій особі фізичної або психологічної шкоди від дій, визначених у диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП, є необхідним елементом складу цього адміністративного правопорушення.
Аналізуючи викладені вище доводи, суд апеляційної інстанції констатує наступне.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Натомість, місцевий суд із достатньою повнотою не дослідив і не перевірив усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП за обставин цієї справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
У силу ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених у ст.255 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Так, відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП (у редакції на момент зазначеного в протоколі адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_2 , складання протоколу та прийняття оскаржуваної постанови) наставала за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, щодо якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Частиною 2 ст.173-2 КУпАП (у редакції на момент зазначеного в протоколі адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_2 , складання протоколу та прийняття оскаржуваної постанови) було передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка протягом року піддавалась адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП.
19 грудня 2024 року набув чинності Закон України №3733-IX, яким внесено зміни до ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до чинної ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
За повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, наразі встановлено відповідальність у ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» унормовано, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичним насильством є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під економічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Таким чином, із аналізу наведених вище положень убачається, що обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, у тому числі ч.2 ст.173-2 КУпАП (у редакції на момент зазначеного в протоколі адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_2 , складання протоколу та прийняття оскаржуваної постанови) були і наразі є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення у вигляді:
завдання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого, або ж наявності реальної можливості завдання названої шкоди - відповідно до ст.173-2 КУпАП у редакції на момент зазначеного в протоколі адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_2 , складання протоколу та прийняття оскаржуваної постанови;
завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого - згідно зі ст.173-2 КУпАП у чинній редакції.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №021386 ОСОБА_2 ставилось у вину те, що він 08 листопада 2023 року о 10 годині 40 хвилин вчинив щодо своєї невістки ОСОБА_1 , яка проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 , психологічне насильство, що виразилось у образах та погрозах фізичної розправи. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Такі дії ОСОБА_2 органом поліції кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП (а.с.1).
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, установивши при викладі фабули правопорушення частину наведених вище обставин, а саме те, що 08 листопада 2023 року приблизно о 10 годині 40 хвилин ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї невістки - ОСОБА_1 , яка проживає разом із ним, а саме: ображав та погрожував фізичною розправою.
Проте місцевий суд не врахував те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не встановлено, чи могла бути або, чи була завдана шкода фізичному, психічному здоров'ю потерпілої внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , що позбавляє також у повній мірі можливості дійти висновку, якого саме характеру було спричинено насильство потерпілій при тому, що під домашнє насильство психологічного характеру, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю потерпілої особи.
Тобто викладена в протоколі фабула в порушення вимог ч.1 ст.256 КУпАП не містять обов'язкових елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, у тому числі, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП (у редакції на момент зазначеного в протоколі адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_2 , складання протоколу та прийняття оскаржуваної постанови), що підлягають доказуванню, а тому не відповідає диспозиції цієї норми КУпАП.
Отже, складений у такий спосіб протокол щодо ОСОБА_2 завчасно унеможливлював притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки наведені в ньому обставини не утворюють складу цього адміністративного правопорушення, навіть за умови їх підтвердження іншими доказами по справі.
Не з'ясував та не встановив наявності наслідків дій і місцевий суд в оскаржуваній постанові.
Усунути вказані вище істотні порушення вимог закону неможливо в ході судового розгляду, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати зазначені в протоколі обставини правопорушення.
Наведене вище узгоджується з виробленою практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (зокрема, рішення у справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року).
У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року також відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Більше того, місцевий суд у фактичних обставинах правопорушення (фабулі), які визнав доведеними, не встановив те, що ОСОБА_2 був протягом року підданий адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, що за відсутності цієї кваліфікуючої ознаки виключало можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
За таких обставин, місцевий суд помилково встановив наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, через це оскаржувану постанову належить скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. У зв'язку з цим, інші доводи апелянта, в яких ставиться питання про відсутність складу вказаного вище адміністративного правопорушення і допущення місцевим судом у ході судового розгляду істотних порушень вимог процесуального закону, не аналізуються.
Отже, апеляційна скарга зі змінами підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу зі змінами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , задовольнити.
Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року щодо ОСОБА_2 скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун