Житомирський апеляційний суд
Справа №278/3662/23 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 68 Доповідач Шевчук А. М.
11 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №278/3662/23 за заявою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кудіною Марією Геннадіївною, про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кудіною Марією Геннадіївною,
на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Дубовік О.М. в м.Житомирі,
У квітні 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кудіна Марія Геннадіївна звернулася до суду з заявою, у якій просила компенсувати відповідачу ОСОБА_1 судові витрати, здійснені внаслідок необґрунтованих дій позивача, в сумі 18 600 грн.
Заява обґрунтована тим, що в провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа №278/3662/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя. Ухвалою суду першої інстанції від 01 квітня 2024 року провадження у справі закрито на підставі п.3 частини першої ст.255 ЦПК України. У ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 понесені витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, з оплатою правничої допомоги адвоката Кудіної М.Г., яка представляла її інтереси. У відзиві на позовну заяву та у клопотанні про закриття провадження у справі стороною відповідача зверталася увага суду на те, що позивач умисно приховав факт, що звертався до суду з аналогічним позовом і рішення суду в тій справі набрало законної сили, розраховуючи на те, що ОСОБА_1 знаходиться за кордоном, повістку суду не отримає та не повідомить суд про наявність судового рішення в іншій справі. Інтереси позивача в справі представляв адвокат, який є фахівцем у галузі права, а тому знав, що повторне звернення до суду з аналогічним спором між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав за наявності судового рішення, яке набуло чинності в тотожному спорі, є зловживанням стороною своїми процесуальними правами і неправомірною дією в розумінні частини дев'ятої ст.141 ЦПК України. Кошти на оплату правничої допомоги були внесені адвокату відповідача Кудіній М.Г. готівкою. На їх підтвердження надається акт і довідка про зарахування коштів, копії договору про надання правової допомоги та свідоцтва адвоката.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кудіної М.Г. про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, задоволена частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подала через адвоката Кудіну М.Г. апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача, та компенсувати їй витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 600 грн.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції при визначенні суми відшкодування виходив із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Проте, зазначені судом критерії визначені частиною четвертою ст.137 ЦПК України, мають враховуватись тільки за клопотанням заінтересованої сторони. Позивач ОСОБА_2 не заявляв клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу, а суд з власної ініціативи не мав права застосовувати такі критерії. Крім того, умовами договору про надання правової допомоги (п.3 розділ 7 гонорар) передбачено, що сума гонорару адвоката становить 18 600 грн, яка є фіксованою, тобто не залежить від кількості судових засідань та кількості складених процесуальних документів.
Відзиву на апеляційну скаргу не находило. Відповідно до змісту частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кудіна М.Г. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, ухвалу - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. При цьому пояснила, що судом першої інстанції провадження у справі закрите, встановлена неправомірна поведінка позивача, який приховав від суду відомості, що існує рішення між тими сторонами, про той же предмету та з тих самих підстав. У суді першої інстанції сторона позивача не заявляла клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, а тому вважає зменшення розміру гонорару на підставі ст.137 ЦПК України неправомірним. Суд першої інстанції мав керуватися частиною дев'ятою ст.141 ЦПК України та задовольнити суми, які підтверджені фінансовими документами, в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Хоменко С.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому пояснив, що письмової заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу сторона позивача не подала через обставини, що перешкодили їй у цьому. Він (представник позивача) заяви протилежної сторони про компенсацію судових витрат не отримував. Чи отримував вказану заяву особисто його клієнт позивач ОСОБА_2 йому достовірно невідомо, але якби позивач таку заяву отримав, то безумовно повідомив би про це його, тобто свого представника Хоменка С.О. Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в судовому засіданні, коли вирішувалося питання про закриття провадження у справі, не подавалася. Така заява була подана після проведення судового розгляду, але окремого судового засідання з приводу розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не проводилося. Лише з судового рішення сторона позивача дізналася про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 4 000 грн. Проте, безпосередньо під час розгляду справи в суді першої інстанції вони усно заперечували щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що в липні 2023 року ОСОБА_2 через адвоката Хоменка С.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального провадження (а.с.39).
На адресу суду першої інстанції від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кудіної М.Г. 21 березня 2023 року надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки є рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 січня 2023 року в справі №278/3478/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що набрало законної сили (а.с.87а-88).
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, - закрито на підставі п.3 частини першої ст.255 ЦПК України. Ухвала у апеляційному порядку не оскаржувалася.
Відповідно до змісту частини п'ятої ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадку, встановленому частиною п'ятою ст.142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої ст.141 ЦПК України (зі змісту частини шостої ст.142 ЦПК України).
Так, частиною дев'ятою ст.141 ЦПК України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
У відзиві на позову заяву представник ОСОБА_1 адвокат Кудіна М.Г., зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, які вона планує понести у зв'язку із розглядом справи становить 18 600 грн.
За положеннями частини восьмої ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заява про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача сформована та подана через систему «Електронний суд» 06 квітня 2024 року, тобто з додержанням п'ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою ст.141 ЦПК України, оскільки ухвала про закриття провадження у справі постановлена 01 квітня 2024 року.
Відповідно до положень частини другої-третьої ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються наступними документами: копією договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2023 року, укладеного між ОСОБА_4 та адвокатом Кудіною М. Г.; копією акта виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 06 квітня 2024 року; копією квитанції від 29 грудня 2023 року №263775731216039 про переказ грошових коштів за послуги надані за договором оферти; довідкою про отриману оплату за надання правової допомоги від клієнта ОСОБА_4 від 06 квітня 2024 року; копією виписки по картковому рахунку адвоката Кудіної М.Г. (а.с.3-7 окремої справи).
Між ОСОБА_1 та адвокатом Кудіною М.Г. 11 жовтня 2023 року укладений договір про надання правничої допомоги. Відповідно до пункту 7.3 договору сума гонорару становить 18 600 грн, сплачується однією сумою. Сума гонорару не залежить від кількості судових засідань по справі, кількості складених і опрацьованих адвокатом процесуальних документів.
Із акта виконаних робіт від 06 квітня 2024 року, який підписаний сторонами, слідує, що адвокатом клієнту були надані наступні види правничої допомоги: ознайомлення з матеріалами позовної заяви, консультаційна робота адвоката, представництво інтересів клієнта в суді в режимі відеоконференції, складання, подача до суду процесуальних документів, отримання ухвали суду про закриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 виснувано, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, враховувавши предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для її виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги, що провадження у справі було закрите, а аналогічна справа вже була розглянута судом, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також усні заперечення сторони позивача під час розгляду справи щодо витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 4 000 грн витрат на правничу допомогу, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач ОСОБА_2 не заявляв клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу, а суд з власної ініціативи не мав права застосовувати такі критерії спростовуються змістом частини п'ятої ст.137 ЦПК України, яка не передбачає, що відповідне клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу має бути заявлено іншою стороною виключно у письмовій формі. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_2 отримав заяву представника відповідача про компенсацію судових витрат, оскільки накладна від 08 квітня 2024 року свідчать про направлення кореспонденції, а не про її вручення (а.с.10 окремої справи). Доказів того, що сторона відповідача направляла заяву про компенсацію судових витрат з додатками представнику позивача та він її отримав матеріали справи також не містять. Також суд першої інстанції розглянув питання компенсації судових витрат без виклику сторін у судове засідання.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції мав керуватися частиною дев'ятою ст.141 ЦПК України та задовольнити суми, які підтверджені фінансовими документами, в повному обсязі безпідставні, оскільки не спростовані обставини усних заперечень сторони позивача під час розгляду справи щодо витрат на правничу допомогу протилежної сторони.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не змінюють. Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишається апеляційний судом без змін.
Відповідно до частини першої ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кудіною Марією Геннадіївною, залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 10 січня 2025 року.
Головуюча Судді: