Справа № 761/24022/24
Провадження № 2/761/8207/2024
16 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Аббасової Н.В.,
при секретарі: Сухині А.С.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
відповідача: ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про визначення частки у спільній сумісній власності,
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач) третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про визначення частки у спільній сумісній власності, в якому просила суд:
припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та встановити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 ;
визначити, що частки співвласників у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є наступними:
- частка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 ;
- частка ОСОБА_1 становить 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частка ОСОБА_3 становить 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивачка мотивує тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ОСОБА_4 , про що 26 вересня 2011 року складено відповідний актовий запис № 16547 Відділом реєстрації смерті у м. Києві.
За життя ОСОБА_4 зробила особисте розпорядження на випадок своєї смерті - заповіт, що був посвідчений Майхеркевич О.І., державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори 30 вересня 2003 року та зареєстрованому в реєстрі за № 4-1745. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 призначила спадкоємцем щодо всього свого майна позивачку. Вказаний заповіт на час смерті ОСОБА_4 залишився чинним.
Як зазначено у позовній заяві, 13 березня 2012 року, позивачка звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_4
20 березня 2012 року, відповідач звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про відмову від спадщини після померлої матері ОСОБА_4 , діючи відповідно до положень визначених ст. 1241 ЦК України.
На момент відкриття спадщини ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 .
Як зазначає позивачка, 30 травня 2024 року вона звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину відносно земельної ділянки. В цей же день державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із тим, що в державному акті на право приватної власності на землю ІІІ-КВ № 124074 не визначена частка земельної ділянки, що належить померлій ОСОБА_4 .
Враховуючи що іншим чином позивачка не може реалізувати своє право на спадкування за заповітом, вона звернулась до суду з позовом про визначення частки у спільній сумісній власності.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 матеріали вказаної справи передані для розгляду судді Аббасовій Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Вказаною ухвалою, зокрема, витребувано у Першої Київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 243/2012, що заведена 13 березня 2012 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4
02.10.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не заперечує щодо задоволення позову.
14.10.2024 витребувані докази надійшли на адресу суду.
Позивачка та її представник в підготовчому судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити.
Відповідач у підготовчому судовому засіданні позов визнав у повному обсязі.
Представник третьої особи у підготовче судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Звертаючись до суду з позовом позивач просила суд: припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та встановити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 ; визначити, що частки співвласників у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становлять 1/3 кожного із співвласників.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
На момент відкриття спадщини ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 .
Право спільної сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ - КВ № 124074, виданим Київською міської державною адміністрацією 29 березня 1999 року, згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 лютого 1998 року № 327, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 88-2-00107. В даному акті зазначається, що землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель у спільну приватну власність з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
За інформацією із Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_4 володіє земельною ділянкою площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташованою за адресою: АДРЕСА_2 спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
За інформацією із Державного реєстру речових прав вид спільної власності ОСОБА_4 на земельку ділянку площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , визначено як спільна сумісна.
Право спільної сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ - КВ № 124076, виданим Київською міською державною адміністрацією 29 березня 1999 року, згідно розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 лютого 1998 року № 327, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 88-2-00108. В даному акті зазначається, що землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель у спільну приватну власність з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
За інформацією із Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_1 володіє земельною ділянкою площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
За інформацією із Державного реєстру речових прав вид спільної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , визначено як спільна сумісна.
Право спільної сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_7 посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 124492, виданим Київською міської державною адміністрацією 29 березня 1999 року, згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 лютого 1998 року № 327, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 88-2-00106. В даному акті зазначається, що землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель у спільну приватну власність з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
За інформацією із Державного земельного кадастру про земельну ділянку Відповідач володіє земельною ділянкою площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташовану за адресою: АДРЕСА_2 спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
За інформацією із Державного реєстру речових прав вид спільної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , визначено як спільна сумісна.
30 вересня 2003 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори посвідчено заповіт ОСОБА_4 , який зареєстрований в реєстрі за № 4-1745, згідно якого на випадок своєї смерті ОСОБА_4 призначила спадкоємцем щодо всього свого майна ОСОБА_1 .
20.03.2012 ОСОБА_1 звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_4
20.03.2012 відповідач звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про відмову від спадщини після померлої матері ОСОБА_4 , діючи відповідно до положень визначених ст. 1241 ЦК України.
З огляду на матеріали спадкової справи № 243/2012 до майна померлої ОСОБА_4 до складу спадкового майна входить частка земельної ділянки, загальною площею 0,571 га, яка була передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель у спільну приватну власність з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Кравченко Т.В. від 30.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що в державному акті на право приватної власності на землю ІІІ-КВ № 124074 не визначена частка земельної ділянки, що належить померлій ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно із ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст.369 ЦК).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 370 ЦК України с піввласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і стаття 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
За змістом ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Крім того, згідно із п. г ч. 1 ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.
Презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності діє, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками або законом.
Відповідно до положень статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Згідно із ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
За змістом п. "г" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до пункту 3.4 листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 р. частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.
Невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої спадкові права на земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про визначення розміру часток у спільній частковій власності на земельну ділянку у розмірі 1/3 кожному.
Слід зазначити, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України, позивачці підлягає поверненню 50% суми сплаченого судового збору шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути останній - 7 570,00 грн., сплачених за квитанціями № 0.0.3732355211.1 від 28.06.2024 та № 0.0.38393413371 від 22.08.2024.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовну заву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про визначення частки у спільній сумісній власності, - задовольнити.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та встановити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 .
Визначити, що частки співвласників у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є наступними:
- частка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 ;
- частка ОСОБА_1 становить 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частка ОСОБА_3 становить 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0571 га., за кадастровим номером: 8000000000:88:028:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 .
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 50% суми судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 7 570,00 грн., сплаченого за квитанціями № 0.0.3732355211.1 від 28.06.2024 та № 0.0.38393413371 від 22.08.2024.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 11, ЄДРПОУ 02901807.
Суддя Н.В. Аббасова