СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/27564/24
пр. № 1-кп/759/772/25
13 січня 2025 року
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100080003787 від 27.11.2024 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, українка, громадянка України, незаміжня, не працевлаштована, студенка 3 курсу ВПУ №33 м. Київ, зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 , раніше не судима,
обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 ,
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено військовий стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалась та діє на даний час.
ОСОБА_3 14.11.2024 приблизно в обідній час доби знаходилась у знайомої їй ОСОБА_5 в кв. АДРЕСА_2 . В цей час ОСОБА_5 попросила ОСОБА_3 придбати їй продукти харчування, при цьому повідомивши їй свій пароль до банківської катки банку «Приват Банк» та пароль до мобільного додатку «Приват24» в мобільному телефоні.
В подальшому, коли підлісна ОСОБА_3 14.11.2024, у вечірній час знаходилась за місцем мешкання ОСОБА_5 в кв. АДРЕСА_2 , то у неї виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення в умовах воєнного стану грошових коштів, які зберігались на картковому рахунку ОСОБА_5 , відкритого в AT КБ «ПриватБанк», шляхом перерахування таких коштів на власний банківський рахунок, відкритий у AT «Ощадбанк».
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення в умовах воєнного стану грошових коштів, які зберігались на банківському рахунку потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , увійшовши з мобільного телефону потерпілої у мобільний додаток «Приват24» банківської установи AT КБ «ПриватБанк» із картковим рахунком НОМЕР_1 , обрала функцію переказу коштів. Після цього, використовуючи алгоритми мобільного додатку, через його платіжну систему 14.11.2024 о 19 год. 05 хв. здійснила переказ з банківського рахунку (банківської картки НОМЕР_1 ), відкритого в AT КБ «ПриватБанк» та який належить ОСОБА_5 , грошових коштів в розмірі 10 000 гривень на власний банківський рахунок банківської картки НОМЕР_2 , відкритої у AT «Ощадбанк».
Таємно викравши грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 10 000 гривень.
Крім цього, ОСОБА_3 15.11.2024 в ранковий час доби знаходилась у знайомої їй ОСОБА_5 в кв. АДРЕСА_2 . В цей час ОСОБА_5 попросила ОСОБА_3 придбати їй продукти харчування, при цьому повідомивши їй свій пароль до банківської катки банку «Приват Банк» та пароль до мобільного додатку «Приват24» в мобільному телефоні.
В подальшому, коли ОСОБА_3 15.11.2024 знаходилась за місцем мешкання ОСОБА_5 в кв. АДРЕСА_3 , то у неї виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення в умовах воєнного стану грошових коштів, які зберігались на картковому рахунку ОСОБА_5 , відкритого в AT КБ «ПриватБанк», шляхом перерахування таких коштів на власний банківський рахунок, відкритий у AT «Ощадбанк».
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення в умовах воєнного стану грошових коштів, які зберігались на банківському рахунку потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , увійшовши з мобільного телефону потерпілої у мобільний додаток «Приват24» банківської установи AT КБ «ПриватБанк» із картковим рахунком НОМЕР_1 , обрала функцію переказу коштів. Після цього, використовуючи алгоритми мобільного додатку, через його платіжну систему 15.11.2024 о 11 год. 31 хв. здійснила переказ з банківського рахунку (банківської картки НОМЕР_1 ), відкритого в AT КБ «ПриватБанк» та який належить ОСОБА_5 , грошових коштів в розмірі 15 000 гривень на власний банківський рахунок банківської картки НОМЕР_2 , відкритої у AT «Ощадбанк».
Таємно викравши грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 15 000 гривень.
Крім цього, ОСОБА_3 17.11.2024 в ранковий час доби знаходилась у знайомої їй ОСОБА_5 в кв. АДРЕСА_2 . В цей час ОСОБА_5 попросила ОСОБА_3 придбати їй продукти харчування, при цьому повідомивши їй свій пароль до банківської катки банку «Приват Банк» та пароль до мобільного додатку «Приват24» в мобільному телефоні.
В подальшому, коли ОСОБА_3 17.11.2024 знаходилась за місцем мешкання ОСОБА_5 , то у неї виник раптовий злочинний умисел направлений на таємне викрадення в умовах воєнного стану грошових коштів, які зберігались на картковому рахунку ОСОБА_5 , відкритого в AT КБ «ПриватБанк», шляхом перерахування таких коштів на власний банківський рахунок, відкритий у AT «Ощадбанк».
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення в умовах воєнного стану грошових коштів, які зберігались на банківському рахунку потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , увійшовши з мобільного телефону потерпілої у мобільний додаток «Приват24» банківської установи AT КБ «ПриватБанк» із картковим рахунком НОМЕР_1 , обрала функцію переказу коштів. Після цього, використовуючи алгоритми мобільного додатку, через його платіжну систему 17.11.2024 о 11 год. 31 хв., здійснила переказ з банківського рахунку (банківської картки НОМЕР_1 ), відкритого в AT КБ «ПриватБанк» та який належить ОСОБА_5 , грошових коштів в розмірі 5 000 гривень на власний банківський рахунок банківської картки НОМЕР_2 , відкритої у AT «Ощадбанк».
Таємно викравши грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 5 000 гривень.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні визнала повністю та показала, що відомості, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Вона дійсно тричі, а саме 14.11.2024, 15.11.2024, та 17.11.2024, перебуваючи у квартирі ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 , маючи вільний доступ до мобільного телефону потерпілої, таємно викрала грошові кошти з банківського рахунку потерпілої на загальну суму 30 тис. грн. шляхом перерахування їх через мобільний додатко на власний банківський рахунок. У подальшому віддала ці гроші батькам, а згодом їх повернули потерпілій. У вчиненому щиро кається, запевняє, що більше такого не повториться, просить суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, від неї до суду надійшла письмова заява про проведення судового розгляду без її участі, вказує, що матеріальна шкода їй відшкодована, цивільний позов заявляти не бажає, просить суд призначити обвинуваченій покарання, не повязане з позбаленням волі.
Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченою ОСОБА_3 , її винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним, при цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз'яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, за згодою учасників кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена повністю, а її неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене в умовах воєнного стану, а також як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, характеризуючі дані про її особу, сімейний стан, вік обвинуваченої, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працює, навчаєтьтся, вчинила злочин вперше.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, є щире каяття обвинуваченої та добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
Заподіяна злочином шкода відшкодована шляхом повернення потерпілій викрадених у неї коштів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального проступку, особу винної, її ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів їй слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.
Щодо ОСОБА_3 суд також вбачає підстави для звільнення її від відбування покарання з випробуванням та визначення їй іспитового строку в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України. При цьому суд враховує щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, молодий вік обвинуваченої та вчинення злочину нею вперше.
Саме таке покарання буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Витрати на залучення експертів під час кримінального провадження відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався, підстав для його застосування не встановлено.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_1