Справа № 953/7698/24
н/п 2/953/320/25
09 січня 2025 року
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Соломонової К.О.
представника позивача - Ткачук А.О.,
третьої особи - ОСОБА_1
розглянув у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в якому просить у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/1647/74/84951 від 22.03.2007 та кредитним договором № 014/1647/82/96239 від 20.12.2007 у розмірі 22 408,36 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.02.2024 у справі № 953/1807/22, шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Також позивач заявив про витрати на правову допомогу і надав орієнтовний розрахунок на дату звернення.
Позовна заява мотивована таким:
-між Акціонерним товариством "Райффайзен банк" (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) було укладено два кредитних договори, у забезпечення яких було укладено договори іпотеки;
-Банк у повному обсязі виконав свої зобов'язання з надання коштів, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав;
-Товариство набуло право вимоги за вказаними правочинами на підставі договору про відступлення прав вимоги від 28.04.2023 (щодо договору кредиту № 014/1647/74/84951 від 22.03.2007) та від 10.05.2023 (щодо договору іпотеки від 22.03.2007), укладеними з Акціонерним товариством "Оксі банк", яке, у свою чергу, набуло таке право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги від 28.04.2023, укладеного з Банком. Право вимоги за кредитним договором № 014/1647/82/96239 від 20.12.2007 та договором іпотеки від 20.12.2007 Товариство набуло на підставі договорів відступлення права вимоги з Банком від 20.04.2023 і 26.04.2023, відповідно;
-Київський районний суд міста Харкова рішенням від 29.02.2024 у справі № 953/1807/22позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності задоволено частково, визнав за ОСОБА_2 право власності на частину будинку житлового з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 ;
-іпотека зберігається після переходу права власності на нерухоме майно до іншої особи, а тому, враховуючи невиконання ОСОБА_1 зобов'язань з повернення кредитних коштів наявні підстави для звернення стягнення на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до статей 7, 23, 33, 35 Закону України "Про іпотеку".
Виклад позиції відповідача та третіх осіб
Відповідачка та треті особи не скористались правом на подання відзиву на позов.
ОСОБА_1 у судових засіданнях надав усні пояснення, в яких заперечував проти позову з огляду на те, що вже наявні судові рішення про стягнення заборгованості з нього за вказаними кредитними договорами та про продаж предмету іпотеки від свого імені Банком. Документи, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, на думку третьої особи, не підтверджують право вимоги Товариства, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволенні.
Процесуальні дії у справі
Суд ухвалою від 23.08.2024 відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання.
Підготовче судове засідання неодноразово відкладалось у зв'язку з необхідністю належного повідомлення учасників справи.
19.11.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до розгляду на 05.12.2024.
Суд ухвалою від 05.12.2024 залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки предмет спору у даній справі пов'язаний та може вплинути на відповідні права/обов'язки вказаних особи, а розгляд справи по суті фактично розпочато не було. Розгляд справи було відкладено до 09.01.2025 та зобов'язано позивача направити копію позову залученим особам.
09.01.2025 від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані тим, що ухвали суду від 05.12.2024 вони не отримували, а копію позову отримали наприкінці грудня, юридичної освіти не мають, мають бажання скористатись правової допомогою, але не встигли вчинити відповідні дії.
09.01.2025 у судове засідання з'явились представник позивача та ОСОБА_1 . Відповідачка, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились. Про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень про отримання ухвали та повіток суду 10.12.2024, 11.12.2024 та 13.12.2024, відповідно.
Представниця позивача у судовому засідання заперечила проти задоволення клопотань третіх осіб з огляду на те, що ухвала суду та копія позову були вручені їм завчасно і вони мали достатньо часу для формування своєї позиції. ОСОБА_1 підтримав подані клопотання.
Суд врахував, що залучені треті особи отримали ухвалу суду майже за місяць до судового засідання (11.12.2024 і 13.12.2024), відповідно, мали змогу вчинити дії щодо залучення представника або скористатись юридичними послугами. Жодних належних доказів на підтвердження того, що це було не можливо вчинити до суду надано не було, а тому суд визнав наведені причини неповажними і відмовив у задоволенні вказаних клопотань, про що постановив усну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
Також ОСОБА_1 у судовому засідання заявив усне клопотання про витребування оригіналів договорів відступлення права вимоги та інших документів щодо відступлення права вимоги.
Суд залишив вказане клопотання без розгляду на підставі статей 126, 127 ЦПК України з огляду на те, що такі заявлені з пропуском строку, встановленого статтею 84 ЦПК України, а клопотання про поновлення строку заявлено не було.
Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити. ОСОБА_1 проти позову заперечував і просив відмовити у його задоволенні.
Фактичні обставини, встановлені судом
22.03.2007 Банк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 014/1647/74/84951 (далі - кредитний договір 1), відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 25 000 доларів США строком на 120 місяців зі сплатою 13,25 % річних, що підтверджується копією кредитного договору № 014/1647/74/84951 від 22.03.2007.
20.12.2007 Банк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 014/1647/82/96239 (далі - кредитний договір 2), відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 105 060 грн строком на 120 місяців зі сплатою 13,5 % річних, що підтверджується копією кредитного договору № 014/1647/82/96239 від 20.12.2007.
22.03.2007 Банк та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки (далі - договір іпотеки 1), який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В., зареєстрований в реєстрі за номером 889, що підтверджується копією договору іпотеки від 22.03.2007.
20.12.2007 Банк та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки (далі - договір іпотеки 2), який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Слоневською Д.В., зареєстрований в реєстрі за номером 5131, що підтверджується копією договору іпотеки від 20.12.2007.
Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки 2 він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають із кредитного договору 2, а також додаткових угод, що можуть бути укладені до нього в подальшому до закінчення строку його дії.
Згідно з п. 1.2. договору іпотеки 2 предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: житловий будинок, житловою площею 52,7 кв. м., загальною площею 96,6 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим Варніковою К.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 22.03.2007 за реєстровим № 887.
Київський районний суд м. Харкова рішенням від 18.08.2016позов Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив, стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 1 в розмірі 22 408,36 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку 483 463,26 грн). Вирішив питання судових витрат.
Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
28.04.2023 Товариство та Акціонерне товариство "Оксі банк" уклали договір відступлення права вимоги № 114/2-60-1, на підставі якого було відступлено право вимоги за кредитним договором 1. Акціонерне товариство "Оксі банк" набуло право вимоги за вказаним договором на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-60 від 28.04.2023, укладеного з Банком.
10.05.2023 Акціонерне товариство "Оксі банк" та Товариство уклали договір відступлення прав за договорами іпотеки/застави, посвідченого приватним нотаріусом Київськ міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстровано за реєстрованим № 143, на підставі якого було відступлено право іпотекодержателя за договором іпотеки 1. Акціонерне товариство "Оксі банк" набуло відповідне право вимоги на підставі договору про відступлення прав за договорами іпотеки/застави від 10.05.2023, укладеного Банком.
20.04.2023 Банк та Товариство уклали договір відступлення права вимоги №? 114/2-59 на підставі якого Товариство набуло право вимоги за кредитним договором 2.
26.04.2023 Банк та Товариство уклали договір про відступлення прав за договорами іпотеки/застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстровано за реєстрованим № 121, на підставі якого було відступлено право іпотекодержателя за договором іпотеки 2.
29.02.2024 Київський районний суд міста Харкова рішенням у справі № 953/1807/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності дружини на частку будинку та про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину будинку житлового з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 .
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про звернення стягнення на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Предметом позову у цій справі є вимоги про звернення стягнення на частину предмета іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Отже, позивач обрав спосіб судового захисту порушених прав кредитодавця стосовно виконання позичальником забезпечених іпотекою грошових зобов'язань щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", тобто у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Суд враховує принцип jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 Цивільного кодексу та позасудові статті 17-19 цього Кодексу).
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин є одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").
Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон України "Про іпотеку" визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41 - 47); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38).
Судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов'язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 28.09.2016 у справі № 6-1243цс16 та Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі № 234/10832/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц зазначила, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Отже, у розумінні положень статей 5, 12, 33, 39 України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на аукціоні є належним способом захисту.
Водночас в контексті встановлених обставин справи суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, що неможливо звернути стягнення на квартиру як на частину об'єкта нерухомого майна (частину предмета іпотеки) у разі визначення предметом іпотеки за договором іпотеки будинку у цілому, а не окремих квартир.
Об'єкт цивільних прав у вигляді нерухомого майна, зокрема, житлове приміщення, повинне мати певні технічні характеристики (зокрема, площу), з метою його індивідуалізації, та подальшої реєстрації у встановленому законом порядку. І тільки після державної реєстрації, вказаний об'єкт може піддаватись відчуженню, передачі, даруванню тощо. Тобто тільки стосовно нерухомого майна, яке є об'єктом цивільних прав, може бути здійснено, зокрема, відчуження.
Індивідуалізація нерухомого майна як об'єкта відносин повинна здійснюватися в процесі технічного обліку. При технічному обліку відбувається опис реально існуючого об'єкта нерухомості, при цьому об'єктивними межами нерухомості є конструктивні елементи приміщення (будинку) стіни, перегородки, стелі і т.д. Дані конструктивні елементи не тільки описують предмет договору, але і є підтвердженням юридичного факту його існування.
Якщо позначена на поверховому плані частина приміщення не має об'єктивних меж нерухомості та права на неї не встановлені відповідними органами, то така частина приміщення не може бути предметом договору як самостійний об'єкт нерухомості. Будь-яка частина нерухомого майна, яка може бути самостійнім об'єктом, повинна бути виділеною. А якщо не може бути відокремленою (а отже, самостійним об'єктом) це частка у праві власності на нерухоме майно.
Отже, з огляду на те, що Законом України "Про іпотеку" не передбачено право передачі в іпотеку частини нежитлового приміщення (у даному спорі частини об'єкту нерухомого майна), можна зробити висновок, що у разі передачі в іпотеку об'єкта нерухомого майна (у цьому спорі - житлового будинку), то частина такого будинку без виділення її в натурі не може бути відокремленим предметом іпотеки на який можна звернути стягнення, як на самостійний об'єкт нерухомого майна (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 922/3164/20).
Суд встановив, що предметом іпотеки є весь будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Змін до договорів іпотеки 1, 2 сторони не укладали.
Як вбачається Київський районний суд міста Харкова рішенням від 29.02.2024 у справі № 953/1807/22 визнав за ОСОБА_2 право власності на частину будинку житлового з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 без виділення відповідної частки в натурі. Доказів реєстрації відповідного об'єкту (1/2 частини відповідного будинку) матеріали справи також не містять.
При цьому позивач не обґрунтовує чим саме обумовлено звернення з позов про звернення стягнення на будинку, відповідно, половину (чітко не визначену) будинку, і в чому полягає неможливість звернути стягнення на весь будинок, який власне і є предметом іпотеки.
Отже, за відсутності підтвердження виділення частини нерухомого майна в натурі, внесення змін до договорів іпотеки 1, 2, виходячи із співвідношення предмета іпотеки (житловий будинок площею 52,7 кв. м. (загальною площею 96,6 кв. м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) з його частиною ( частина будинку житлового з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 без виділення відповідної частини); з огляду на відсутність у Законі України "Про іпотеку" положень щодо можливості звернення стягнення в примусовому порядку на частину предмета іпотеки (частину нерухомого майна зареєстрованого, як самостійний об'єкт нерухомого майна) як складової предмета іпотеки, суд вважає, що частини спірного нерухомого майна ( частина будинку житлового з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 без виділення відповідної частини) не є самостійним (відокремленим) об'єктом іпотеки на який може бути звернуто стягнення, як на самостійні об'єкти нерухомого майна.
При цьому позивач не обмежений в праві звернути стягнення на весь будинок, як це передбачено договорами іпотеки 1, 2 з визначенням правильного складу сторін. Водночас суд розглядає позов в межах заявлених вимог і визначеного суб'єктного складу.
Висновки за результатами розгляду заяви
З огляду на наведене відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач неправильно визначив предмет спору, а саме 1/2 частину будинку (частину предмету іпотеки), тоді як предметом іпотеки за договорами іпотеки 1, 2 є весь будинок.
Судовий збір
З урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.01.2025.
Суддя Роман ВІТЮК