Справа № 350/1955/24
Номер провадження 2/350/98/2025
(заочне)
10 січня 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі :
головуючого судді Бейка А.М.,
секретаря судового засідання Маєвської С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
І. Стислий виклад позицій сторін:
позивачка ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою, у якій просила стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до повноліття дитини.
В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем по справі вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Спільне сумісне життя з відповідачем не склалося, тому вона звернулася до Рожнятівського районного суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Від шлюбу у них народилася одна дитина: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач ухиляється від утримання дитини, жодної матеріальної допомоги не надає, хоч має таку можливість оскільки працює за кордоном та отримує високі доходи, тому має можливість оплачувати аліменти на утримання дочки.
У судове засідання позивачка ОСОБА_2 не прибула, направила до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, а також зазначила, що позов підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не прибув, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи.
10.01.2025 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від позивачки ОСОБА_1 поступила заява про розгляд справи у її відсутності, у якій вона також зазначила, що позов підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10.01.2025 суд постановив провести заочний розгляд цієї цивільної справи.
Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обгрунтувань позивача суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.05.2017, сторони по справі 25.05.2017 у виконкомі Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №9 (а.с. 3).
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.07.2018 (а.с. 9) також підтверджено, що від спільного подружнього життя у сторін є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії довідки № 570/20-29 від 18.11.2024 (а.с. 11), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані і проживають за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , складеного комісією Небилівського старостинського округу Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області № 568/20-29 від 18.11.2024 (а.с. 12), ОСОБА_1 проживає у будинку бабусі, іншого будинку в користуванні та транспортних засобів немає. Умови проживання незадовільні, немає необхідних умов і засобів для проживання.
Позивачка зазначає, що відповідач ухиляється від обов'язку матеріально утримувати свою дитину, тому між сторонами виник спір щодо участі батька в утриманні дитини.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:
Проаналізувавши доводи позивачки, викладені в позові, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У частині 1 статті 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що їхня спільна із відповідачем дитина проживає разом з нею. Відповідач проживає окремо, участі в утриманні дитини не бере, тому вона просить стягувати з нього аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку, які забезпечать регулярне щомісячне утримання дитини. Відповідач не надав суду докази добровільного надання допомоги на утримання дитини, не довів та не обґрунтував свою неспроможність сплачувати аліменти, а також не спростував доводи, зазначені у позовній заяві, тому аліменти на утримання неповнолітньої дитини підлягають стягненню з нього в примусовому порядку.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їхньої малолітньої дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України, у тому числі відсутність у відповідача інших документально підтверджених утриманців, тому вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
V. Розподіл судових витрат:
Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, тому судовий збір в розмірі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180, 181, 182, 184 СК України та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволити.
Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення аліментів розпочати з 19.11.2024 і проводити до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 , на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору (отримувач коштів: ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Рожнятів/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37951998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA788999980313191206000009658; код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Бейко