Справа № 346/3614/19
Провадження № 1-кп/346/335/25
10 січня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , секретар судового засідання: ОСОБА_4 , за участю прокурора: ОСОБА_5 , обвинуваченого: ОСОБА_6 та його захисника: ОСОБА_7 , розглядаючи у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019090000000202, в якому ОСОБА_6 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Семаківці Коломийського району Івано-Франківської області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; середня освіта; одружений; згідно ст.89 КК України судимості не має) обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України,
а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_5 , з боку захисту - обвинувачений: ОСОБА_6 , його захисник: ОСОБА_7 , потерпіла та цивільний позивач: ОСОБА_8 ,
На розгляді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження № 12019090000000202, в якому ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у строк по 19 січня 2025 року (а.с.227-232 том 6).
А 10 січня 2025 року прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 діб, з визначенням застави.
Тож колегія суддів вирішувала це питання з ініціативи прокурора.
Позиції учасників провадження.
Позиція прокурора. Обвинувальний акт та зібрані у кримінальному провадженні докази підтверджують наявність обґрунтованої підозри, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України.
Зокрема, він обвинувачується у тому, що: 18.02.2019 року близько 23.00 год ОСОБА_6 , прийшов у гості до будинку АДРЕСА_1 , за місцем проживання його знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , де вони втрьох почали розпивати алкогольні напої. Від вжитого алкоголю ОСОБА_10 заснув, а ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за добровільною згодою вступили у статеві зносини. Близько 23.30 год. ОСОБА_10 прокинувся та, виявивши зраду своєї співмешканки ОСОБА_9 , на ґрунті ревнощів розпочав конфлікт з ОСОБА_6 , який переріс у бійку. В цей час ОСОБА_9 втрутилась у сутичку, захищаючи ОСОБА_10 . У ході конфлікту, ОСОБА_6 , на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин, вирішив позбавити життя ОСОБА_10 та, будучи обуреним поведінкою ОСОБА_9 , яка під час конфлікту прийняла сторону співмешканця, вирішив вбити і її. З цією метою ОСОБА_6 , діючи умисно, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, схопив зі столу викрутку та кухонний ніж, якими став наносити ОСОБА_10 тілесні ушкодження. Згідно висновку експерта № 38 від 03.04.2019 ОСОБА_10 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді, різаної рани шиї з ушкодженням шкіри, підшкірного - жирового шару, м?язів, колотої рани шиї з ушкодженням шкіри, підшкірного-жирового шару, м'язів, пристінкової плеври та правої легені, колотої рани шиї з ушкодженням шкіри, підшкірного - жирового шару, м'язів, пристінкової плеври та лівої легені, колотої рани шиї з ушкодженням шкіри, підшкірного - жирового шару, м'язів, та колотих ран шиї з ушкодженням шкіри, підшкірного - жирового шару, дані ушкодження супроводжувалися зовнішньою та внутрішньою кровотечею та привело до масивної крововтрати, що згідно пункту 2.1.3.0 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними в момент їх спричинення. Також у ОСОБА_10 виявлено садна в лобній ділянці, в ділянці лівої повіки та шиї які мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Враховуючи розташування та кількість тілесних ушкоджень, ОСОБА_10 було нанесено не менше тринадцять травматичних дій, в тому числі три різані рани та шість колотих. Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, почав наносити ОСОБА_9 цілеспрямовані удари викруткою та кухонним ножем в життєво важливі ділянки тіла, спричинивши при цьому згідно висновку експерта № 37 від 03.04.2019 тілесні ушкодження у вигляді, колото-різане поранення шиї з ушкодженням шкіри, підшкірного-жирового шару, м'язів, з ушкодженням лівої яремної вени, що супроводжувалось розвитком повітряної емболії; колотих ран шиї з ушкодженням шкіри, підшкірного жирового шару, м'язів; садна в ділянці лівого кута щелепи, підборіддя, правої щоки, передньої та правої поверхні шиї, грудної клітки, правого плеча, правого променево- зап'ясткового суглобу; синців в ділянці правого плеча, правого променево- зап'ясткового суглоба. Колото - різане поранення шиї з ушкодженням шкіри, підшкірного-жирового шару, м'язів, з ушкодженням лівої яремної вени, що супроводжувалось розвитком повітряної емболії має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними в момент їх спричинення. Інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Отже, за твердженням сторони обвинувачення, своїми умисними діями, які виразились в умисному протиправному заподіянні смерті двох осіб - вбивстві ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Також, за твердженням сторони обвинувачення, продовжують існувати ризики того, що: обвинувачений буде переховуватись від суду (зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його вини та відсутність міцних соціальних зв'язків, які не змінились), незаконно впливати на свідків (оскільки дослідження доказів тільки почалось, а одним з доказів сторони обвинувачення є покази свідки, які ще не допитані, а обвиунвачений знає де саме вони проживають) та може вчинити інші кримінальні правопорушення (він тричі вчиняв кримінальні правопорушення до цього).
Тож підставами для продовження строків тримання під вартою обвинуваченому, прокурор вважає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим, який вважається несудимим, вказаного вище злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі більше 5 років (зокрема, 15 років або довічне позбавлення волі) та наявність вказаних вище ризиків, які продовжують існувати.
Позиція захисника. Заперечив проти продовження тримання його клієнта під вартою, оскільки обвинувачений вже 6 років знаходиться під вартою, без вироку суду. Зазначив про можливість застосування домашнього арешту, оскільки обвинуваченому визначено заставу та покладено обов'язки. А тому і під домашнім арештом він міг би виконувати покладені судом обов'язки і цього було б достатньо. А якщо обвинувачений порушить домашній арешт, то суд зможе замінити запобіжний захід. А докази, про які зазначив прокурор щодо вини обвинуваченого є сумнівними.
Позиція обвинуваченого. Доказів його переховування немає, він бажає служити в ЗСУ, цілодобовий домашній арешт був би достатнім, щоб він передав свої документи у ТЦК та пішов захищати Україну. Свідки ніколи не давали покази, що злочин скоїв він, або бачили його, тому йому і не має навіть підстави на них впливати, хоча він і не збирається цього робити. Не встановлено також точної дати смерті і немає доказів мотиву вчинення ним злочину, як вважає прокурор. Знаряддя вчинення злочину теж немає. Тому цілодобовий домашній арешт надав би йому можливість, щоб він пішов служити в ЗСУ. Стан здоровя, соціальні зв'язки та майновий стан у нього не змінився. Також у нього вдома продовжує жити сусід.
Оцінка суду.
Положення частини 1 статті 131 КПК України передбачають, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
На підставі ухвали колегії суддів Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від 27 вересня 2024 року у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд обвинувального акту (а.с.171-178 том 6), яке триває. А отже, з метою досягнення дієвості цього провадження заходи його забезпечення можуть бути застосованими.
Проте колегія суддів відзначає, що за положеннями частини 1 статті 177 КПК України метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжного заходу, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (на які вказував прокурор): переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.
При цьому колегія суддів враховує, що частина 2 статті 177 КПК України вказує на те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. І ці ризики, в тому числі й те, що вони не зменшились, в силу положень частини 2 статті 183 та частини 3 статті 199 КПК України повинен довести саме прокурор, на чому наполягав обвинувачений і суд згоден із цим.
З огляду на зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування (в яких вказуються ті процесуальні дії та рішення, які були вчинені і прийняті органом досудового розслідування та прокурором), а також перелік і джерела доказів, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення, з урахуванням також і заперечень обвинуваченого щодо допустимості певних доказів, яким суд обов'язково ще надасть свою оцінку, але пізніше), колегія суддів погоджується із тим, що прокурор доводить мінімально необхідний рівень обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого п.1 ч.2 статті 115 Кримінального кодексу України. Але під час з'ясування обставин та перевірки їх доказами, ця підозра підлягає доведенню прокурором конкретними доказами та може бути спростована стороною захисту у будь-який момент, якщо вона бажає зайняти активну позицію захисту. І цю підозру колегія суддів не вважає і не розцінює, як доведену вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України. Колегія суддів поважає презумпцію невинуватості будь-якої людини, у тому числі й обвинуваченого, і за недоведеності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд може ухвалити виправдувальний вирок.
Суд згоден із тим, що прокурор довів наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, незважаючи на те, що він майже 6 років тримається під вартою без вироку суду, оскільки обвинувачений обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічне позбавлення волі; обвинувачений є дієздатним, а тому не може не усвідомлювати особливу тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку призначення судом такого покарання, і ті невідворотні наслідки, які можуть настати особисто для нього, якщо суд визнає його вину і призначить таке покарання. Також суд згоден із тим, що все-таки обвинувачений продовжує не мати міцних соціальних зв'язків, що також може спонукати обвинуваченого переховуватись від суду, що теж доведено прокурором (син обвинуваченого є повнолітнім, живе окремо, вони нині взагалі не спілкуються, він має іншу сім'ю; обвинувачений уклав шлюб тільки 10.02.2021 року, тобто вже знаходячись у місцях обмеження волі; суд поважає приватне і сімейне життя кожної людини, у тому числі й обвинуваченого, а тому не бачить проблеми у тому, що останній уклав шлюб з ОСОБА_11 тільки коли він вже перебував під вартою, однак відзначає, що будь-яких даних про їх триваючі сімейні чи інші міцні і тривалі відносини, які продовжують існувати до цього часу та виникли задовго до укладення шлюбу, суду не надано; більш того, сам обвинувачений пояснив, що бачив дружину в останнє у 2021 році, і навіть хотів подавати заяву на розірвання шлюбу, і нині вона проживає навіть не у нього вдома, а у своєї матері; також суд враховує, що доказів наявності у обвинуваченого постійного місця роботи, яке він мав або міг би мати, якби опинився на волі, теж не має). Також суд враховує, що сімейний та майновий стан обвинуваченого не змінився. Тому з огляду на викладене у сукупності, суд не погоджується із аргументами обвинуваченого та його захисника про те, що ризик переховування обвинуваченим не доведений прокурором.
Суд згоден також із тим, що прокурор довів наявність ризику впливу обвинуваченим на свідків, оскільки вони є частиною доказової бази обвинувачення і давали свої покази на стороні обвинувачення (хоча і попередньому складу суду), і оскільки під час нового розгляду справи їх допит повинен відбутись знову, обвинувачений може спробувати вплинути на них щодо надання ними своїх показів, а їх анкетні дані та місце проживання обвинуваченому відомі. Тож ризик впливу обвинуваченим на свідків, з метою зміни їх показів, зберігається. Аргументи обвинуваченого щодо надання свідками показів на його користь, суд не може сприйняти як належні, оскільки цим судом вони ще не допитувались взагалі.
Також суд згоден із тим, що прокурор довів існування ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень якщо він буде перебувати на свободі, оскільки до цього він вчинив три кримінальні правопорушення, за які поніс покарання, і нині обвинувачується у особливо тяжкому злочині. Цей ризик є менш імовірним ніж попередні, однак прямі письмові докази протиправної поведінки обвинуваченого у минулому, суду надані (т.2 а.с.45-47), і у питанні запобіжного заходу суд не може не врахувати такі фактичні дані чи закрити очі на це.
Отже колегія суддів погоджується із тим, що прокурор довів, що ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України є і вони продовжують існувати. Однак відзначає, що за положеннями частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден більш м'який запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
І зважаючи на викладені вище норми закону, і з мотивів вказаних вище, колегія суддів погоджується із тим, що сама суть всіх інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема: особисте зобов'язання (стаття 179 КПК України), особиста порука (стаття 180 КПК України), застава (стаття 182 КПК України), домашній арешт у певний час доби (стаття 181 КПК України, з урахуванням частини 3 статті 196 КПК України), на даний момент, не зможуть запобігти доведеним прокурором ризикам.
Цілодобовий домашній арешт, який просив застосувати захисник та обвинувачений, не може бути застосований, оскільки ОСОБА_6 потрібно буде якось заробляти собі на життя, купувати їжу й забезпечувати своє самостійне існування іншим чином. Також, невідомими і не доведеними стороною захисту й до нині, залишаються фактичні умови приміщення будинку (в якому захисник просив визначити обвинуваченому домашній арешт), в якому обвинувачений не проживав майже 6 років, що має особливе і дуже вагоме значення. Позаяк, суд не може собі дозволити визначити місцем для домашнього арешту приміщення, яке не придатне для проживання людини або знаходячись у якому, обвинувачений вочевидь не зможе виконувати умови домашнього арешту, не з його вини, за умов, які йому визначив суд.
Разом з цим твердження захисника, що докази які зазначені прокурором є сумнівні, а також твердження обвинуваченого, що свідки ніколи не давала покази, що скоїв злочин саме він, а також не встановлено точну дату смерті і немає доказів мотиву та знарядя вчинення злочину, є на думку колегії суддів такими, що не можуть бути перевірені і встановлені судом, позаяк колегія суддів тільки почала досліджувати докази, а свідків взагалі не допитували. Крім цього, бажання обвинуваченого служити у складі Збройних Сил України суд враховує, однак тоді цілодобовий домашній арешт не надасть можливості обвинуваченому виконувати свої процесуальні обов'язки.
Колегія суддів також враховує, що за положеннями пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять роки. А у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України, за яке передбачено покарання, у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі.
При цьому, на виконання частини 1 статті 178 КПК України колегія суддів враховує, що: наявні у сторони обвинувачення докази вчинення обвинуваченим злочину, можуть бути вагомими (хоча у подальшому, колегія суддів ще буде їх оцінювати на предмет достовірності, допустимості та належності, а також їх достатність і взаємозв'язок); обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі; обвинуваченому 47 повних років; стан свого здоров'я обвинувачений вважає задовільним і суд не має доказів зворотнього; міцні соціальні зв'язки обвинувачений не набув; постійних доходів, теж; майновий стан задовільний (має будинок, земельну ділянку, яка віддана в оренду, якими може розпорядитись у будь-який момент); його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; має середню освіту; одружений у 2021 році; згідно ст.89 КК України судимості не має, але ризик повторення протиправної поведінки зважаючи на викладене існує; наявність повідомлення про вчинення іншого кримінального правопорушення, відсутнє. Також суд враховує, що ні сімейний, ні майновий стан обвинуваченого не змінився.
І тому, з огляду на все вище викладене, клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незважаючи на те, що обвинувачений тримається під вартою вже майже 6 років - підлягає задоволенню.
Щодо застави.
Згідно з частиною 5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Що з урахуванням того, що з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, складає від 242240 до 908400 гривень.
Метою застави є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків, під умовою звернення цих коштів у дохід держави, в разі невиконання обов'язків (частина 1 статті 182 КПК України); розмір застави не може бути завідомо непомірним для обвинуваченого (частина 4 статті 182 КПК України).
Тож з огляду на це, і зважаючи на те, що обвинувачений тримається під вартою майже 6 років, йому слід визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави незважаючи на те, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель двох людей, у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 гривень. При цьому визначаючи такий розмір застави, суд виходить з майнового стану обвинуваченого, який (як він сам повідомив) має будинок та земельну ділянку, і може як власник розпоряджатись ними. Стороною захисту не надано жодних доказів того, що це зрообити не можливо.
Щодо обов'язків обвинуваченого.
Разом з цим, у випадку застосування застави, в силу ч.5 ст. 194 КПК України, на обвинуваченого строком на 2 місяці слід покласти такі обов'язки: прибувати за судовим викликом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області; не відлучатися за межі Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області; утриматись від спілкування будь-якої форми із потерпілою ОСОБА_8 та свідками по даному кримінальному провадженню; протягом одного робочого дня із дня внесення застави та звільнення з під варти - здати свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон до територіального органу (підрозділу) Державної міграційної служби України у Івано-Франківській області (у місті Коломия).
Отже, керуючись статтями 1-33,36,42,45-47,75-83,84-99,176-186,193-197,276-279,291-293,314-315, 321-367,369-372,376,392-395,532-534 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на строк 60 (шістдесят) днів із визначенням застави. Строк дії цієї ухвали з 10.01.2025 року по 10.03.2025 року.
Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів дляпрацездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, яка може бути внесена у будь-який момент як самим обвинуваченим так і іншими особами (фізичними або юридичними) у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок (отримувач: ТУ ДСА в Івано-Франківській області; рахунок отримувача: UA 158201720355259002000002265; код отримувача: 26289647; МФО отримувача: 820172; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; призначення платежу: застава, ухвала суду у справі №346/3614/19; прізвище, ім'я та по-батькові платника застави, ЄДРПОУ суду: 26534733).
У разі внесення застави уповноважена службова особа місця тримання ОСОБА_6 під вартою повинна негайно звільнити його з-під варти та повідомити про це прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_5 та Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
У разі внесення застави на ОСОБА_6 покладаються наступні обов'язки строком на два місяці:
- прибувати за судовим викликом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
- не відлучатися за межі Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
- утриматись від спілкування будь-якої форми із потерпілою ОСОБА_8 та свідками по даному кримінальному провадженню;
- протягом одного робочого дня із дня внесення застави та звільнення з під варти
- здати свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон до територіального органу (підрозділу) Державної міграційної служби України у Івано-Франківській області (у місті Коломия).
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за судовим викликом без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, але її оскарження не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено 13.01.2025р.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3