Справа №191/5511/24
Провадження № 1-в/191/745/24
10 січня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання,
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що клопотання не підлягає задоволенню.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 01.03.2020 р. (вартість викраденого майна становила 22058,60 грн.) кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за яке було призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, із покаранням у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, призначеним за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року, остаточно, за сукупністю злочинів, призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців.
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 27.04.2022 р. (вартість викраденого майна становила 3791,67 грн.) кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області, остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.06.2018 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на два роки.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 2102 грн. у 2020 році та до 2481 грн. у 2022 році) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вчинив крадіжки 01.03.2020 року та 27.04.022 року, де сума викраденого складала 22058,60 грн. та 3791,67 грн. відповідно, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для його звільнення від призначеного покарання за раніше вказаними вироками.
Таким чином, клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд
відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 13.01.2025 року.
Суддя ОСОБА_1