Справа № 201/4424/24
Провадження № 2/201/356/2025
про визнання відводу необґрунтованим
10 січня 2025 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, -
У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом.
02.12.2024 (під час перебування справи у Дніпровському апеляційному суді) через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді по справі № 201/4424/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом.
Листом суду від 02.12.2024 заявника повідомлено, що заява про відвід буде розглянута відразу після повернення цивільної справи до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
30.12.2024 (під час перебування судді у відпустці, яка тривала до 09.01.2025 включно) справа повернута до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 у позові просить стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я втрачений заробіток в період з 01.09.2015 по 31.03.2024 у сумі 238720,44 грн., а також стягувати втрачений заробіток з 01.04.2024 щомісячно у розмірі 5600 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, розгляд справи здійснюється під головуванням судді Наумової О.С. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_2 , враховуючи, зокрема, відсутність у матеріалах справи належних доказів, які підтверджують актуальну ступінь втрати професійної (загальної) працездатності ОСОБА_2 . Так, відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 13.08.2015 у справі № 263/3368/13-ц з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто у відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я втрачений заробіток в період з 01.03.2012 до 01.08.2014 у розмірі 23 374,40 грн., а починаючи з 02.08.2014 - щомісячно по 852 грн. 60 коп., - довічно. Приймаючи вказане рішення апеляційним судом взято до уваги висновок повторної судово-медичної експертизи «Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 125/14 від 19.06.2014 та № 426/14 від 30.01.2015, за якими у ОСОБА_2 внаслідок отримання у дорожньо-транспортній пригоді тяжкого тілесного ушкодження здоров'я має місце постійна втрата загальної працездатності у обсязі 70 % та стійка втрата професійної працездатності в обсязі 70 %, що слідує із тексту рішення суду. В той же час, за інформацією, наявною у заявника, відповідно до висновку експерта № 278/к від 17.01.2020 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької міської ради, який сторона відповідача не має можливості отримати самостійно, встановлено менший ступінь втрати ОСОБА_2 професійної (загальної) працездатності, аніж у висновку повторної судово-медичної експертизи «Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 125/14 від 19.06.2014 та № 426/14 від 30.01.2015 та, відповідно, аніж у заявлених позовних вимогах ОСОБА_2 . Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі № 201/4424/24 комісійної судово-медично експертизи з метою визначення ступеня втрати професійної та загальної працездатності ОСОБА_2 . Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2024 у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - відмовлено, у клопотанні відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів - копії висновку експерта № 278/к від 17.01.2020 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької міської ради - відмовлено. На переконання відповідача, у межах судового розгляду даної справи доказуванню підлягає ступінь втрати професійної (загальної) працездатності ОСОБА_2 , оскільки це прямо впливає на розмір втраченого заробітку у зв'язку із ушкодженням здоров'я позивача, який заявлено до стягнення з ОСОБА_1 . При цьому суддею здійснюється повне ігнорування правової позиції відповідача, що фактично позбавляє відповідача можливості здійснювати судовий захист своїх прав та інтересів, доводити свою правову позицію належними доказами, в тому числі шляхом заявлення відповідних клопотань. Судом допускається суто формальний підхід до розгляду справи, що позбавляє відповідача можливості довести правову позицію, зокрема, встановити дійсний актуальний ступінь втрати професійної (загальної) працездатності ОСОБА_2 , який існує у меншому розмірі, аніж заявляється позивачем.
На переконання заявника, при розгляді справи під головуванням судді Наумової О.С. має місце порушення закріпленого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, права на справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, а саме, дії суду мають необ'єктивний та формальний характер, що викликає у нього сумніви щодо неупередженості судді та сумніви щодо можливості ухвалення суддею Наумовою О.С. справедливого рішення у справі. Такі дії суду фактично позбавляють сторону відповідача його права на доказування своєї правової позиції у справі.
Вивчивши обґрунтування відводу, перевіривши матеріали справи, приходжу до такого висновку.
Згідно частини 1 статті 33 ЦПК України визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 17.10.2015) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади у прийнятті рішень.
Згідно зі ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Стаття 40 ЦПК України визначає, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу а priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
У заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вказівок ЄСПЛ, пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).
Суд вважає заяву про відвід судді необґрунтованою, оскільки в цій заяві не наведено правових підстав та конкретних правових і беззаперечних доказів, які б давали саме правові підстави для відводу (самовідводу) судді.
Незгода з процесуальними рішеннями судді не є правовою підставою для відводу.
Враховуючи вказані заявником обґрунтування відводу, матеріали справи, приходжу до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність будь-яких підстав для відводу, визначених ст.ст. 36, 37 ЦПК України.
З урахуванням вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України, заява про відвід має бути передана для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, для подальшого розгляду заяви про відвід.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 33, 36, 37, 40, 258, 260, 261 ЦПК України, суддя,
Визнати заявлений ОСОБА_1 відвід головуючого судді по справі за цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - необґрунтованим.
Цивільну справу передати до канцелярії суду для визначення складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України для вирішення питання про відвід судді.
Ухвала оскарженню не підлягає та заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.С. Наумова