Справа № 650/4635/24
провадження № 3/650/1867/24
30 грудня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі головуючого - судді Сікори О.О., із секретарем Чечун В.Ф., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 154 КУпАП, стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 веренся 2024 року № серія ВАД № 090138 (далі також - протокол), ОСОБА_1 звинувачується у тому, що вона 17 вересня 2024 року близько 6-ї години за місцем свого проживання, за адресою АДРЕСА_1 , порушила правила тримання собак породи «Вівчарка німецька» та «Хаскі», які, будучи без прив'язку, знаходились на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_2 завдали тілесних ушкоджень тварині козі, чим вказаними діями завдали шкоди майну, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною третьою статті 154 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності на судове засідання не з'явилася, про місце та час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Заяви про відкладення судового засідання подано не було. Наведене, враховуючи вимоги частини першої статті 268 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи.
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності особи, суд враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З наявних в розпорядженні суду матеріалів справи вбачається, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було достовірно відомо про факт складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, а отже подальший розгляд справи в суді.
Також, при вирішені питання про розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд виходить з того, що останньою не було подано до суду жодних клопотань, заяв, заперечень тощо. Таких відомостей немає і в документах, доданих до протоколу.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов таких висновків
Відповідно до частини першої статті 154 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Відповідно до частини третьої статті 154 КУпАП адміністративним правопорушенням визнаються дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Відповідно до вказаного протоколу вбачається, що поліцейський кваліфікував дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 154 КУпАП, а отже доведенню підлягає відповідний склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши надані суду докази у виді: вказаного протоколу, рапорту від 17 вересня 2024 року, фото-таблиці № 1, № 2, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, письмові пояснення ОСОБА_2 від 17 вересня 2024 року, письмові пояснення ОСОБА_3 від 17 вересня 2024 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 17 вересня 2024 року, суд встановив, що 17 вересня 2024 року повідомила правоохоронні органи про те, що собаки належні ОСОБА_1 породи «Вівчарка німецька» та «Хаскі», напали та покусали на території її домоволодіння належну їй козу, що не свідчить про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу інкримінованого правопорушення.
Суд не встановив таких обставин, які є обов'язковими елементами об'єктивної сторони вкладу інкримінованого правопорушення, як: факт належності кози потерпілій (в матеріалах справи відсутні ветеринарний паспорт, договір купівлі-продажу, акт передачі, розписка, квитанції про ветеринарні послуги чи корм, свідчення свідків, фотографії чи відео, ветеринарні довідки, акт обстеження, реєстрація тварини, ідентифікаційні мітки (бірка, чіп, татуювання) тощо, а однієї заяви про це особи в силу статті 251 КУпАП та визначеного порядку утримання домашніх тварин, недостатньо); факт завдання козі укусів (наявні в матеріалах справи фото не відображають місця укусів та не містять їх опис); факт завдання козі тілесних ушкоджень саме собаками належними ОСОБА_1 (припущення не може бути покладено в основу обвинувачення); конкретних правил, які були порушені (вказана норма закону є бланкетною, а тому для її належного застосування в протоколі має бути відображено найменування відповідного нормативного акта, його дата, номер, конкретне положення).
За матеріалами справи встановлено, що потерпіла стверджує, що козу покусали собаки ОСОБА_1 , тоді як остання у своїх письмових поясненнях це не підтверджує, оскільки не бачила цього особисто, не чула про це він інших свідків, а узнала про це лише зі слів потерпілої.
Тобто в матеріалах справи, крім того, що відсутні відповідні докази, наявні свідчення осіб, які є суперечливими, взаємовиключними, та які в рівному ступені можуть братися до уваги, а підстав для того, щоб надати перевагу одним доказам поряд з іншими судом не встановлено.
З огляду на це суд зауважує, що само по собі виявлення покусаної кози та наявність у сусідки собак, не утворює об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення, оскільки ще одними обов'язковими її елементом є обставини, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що дійсно саме собаки ОСОБА_1 не була на прив'язі, саме вони покусали вказану козу.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, частиною першою статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями частини третьої статті 6Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення частини третьої статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні в справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20. Вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Таким чином, оскільки суд не вправі самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення щодо вказаних обставин, а учасниками провадження їх надано не було, слід виснувати про вичерпання судом усіх визначених законом можливостей щодо збору доказів, а отже наявності підстав для розгляду справи за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказані обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження, а отже провадження у справі належить закрити відповідно до пункту 1 статті 247, пункту 3 частини першої статті 284 КУпАП, у зв'язку з недоведеністю наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 154 КУпАП.
Керуючись статями 283, 284 КУпАП, а також іншими наведеними положеннями законодавства, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 154 КУпАП, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,- закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області.
Повний текст постанови складено 09 січня 2024 року.
Суддя: _______________ О.О. Сікора