Справа № 420/26693/24
10 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
23 серпня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв'язку 20.08.2024 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача стосовно прийняття рішення № 951320127146 від 17.06.2024 року про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2008 рік, осучасненому у 2017 році та проіндексованому станом на червень 2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розрахунок та виплату пенсії за віком з 07.06.2024 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої нею сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2021, 2022, 2023 роки, тобто за три роки, що передують призначенню пенсії за віком з урахуванням вже отриманих нею сум пенсії;
стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі (ст.262 КАС України), постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача є одержувачем пенсії за віком та перебуває на обліку в Арцизькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України ГУ ПФУ в Одеській області (пенсійна справа № 951320127146). Хоча позивач на пенсії, але продовжує працювати на посаді медичної сестри загальної практики - сімейної медицини Олександрівського фельдшерсько-акушерського пункту комунального підприємства «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги». 11.06.2024 року після досягнення пенсійного віку (07.06.2024р.) позивач звернулася до працівників Тарутинського сектору Арцизького об'єднаного управління Пенсійного фонду У країни ГУ ПФУ в Одеській області із заявою за призначенням їй пенсії за віком. 17 червня 2024 року позивачу було призначено з 11.06.2024 року пенсію за віком. Розмір пенсії за віком визначено в сумі 3376грн. 15коп., при загальному стажі 42 роки 4 місяці та 22 дні, з урахуванням доплати за понаднормовий стаж в розмірі 128грн.88коп. (за 12 років). Пенсію було розраховано із середньомісячного заробітку за 2014-2016 роки 7670грн.77коп. із застосуванням індивідуального коефіцієнту 0,95951 що підтверджується копією рішення №951320127146 від 17.06.2024 року. Повідомлень про розміри пенсії позивач не отримувала, але враховуючи що середня заробітна плата за останні три роки перед зверненням за пенсією за віком складала більше ніж 9000грн., то позивач звернулася до УПФУ стосовно з'ясування розміру нарахованої пенсії за віком. Позивачу було роз'яснено, що пенсію їй перераховано та переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, оскільки у лютому 2009 року позивач вже зверталася із заявою за призначенням пенсії за вислугу років як медичному працівнику. Але у зв'язку з її працевлаштуванням виплату зазначеної пенсії призупинено. Тож у червні 2024 року після її звернення до УПФУ за призначенням пенсії за віком, УПФУ перевело позивача з одного виду пенсії на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугою років на пенсію за віком. При нарахуванні у червні 2024 року позивачу пенсії за віком УПФУ незаконно здійснило перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії за вислугою років у серпні 2008 року, осучасненого у 2017р» та проіндексованого на час звернення із заявою на призначення пенсії за віком. На час звернення позивача за призначенням пенсії за вислугою років спи 40 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачала, що в розрахунок пенсії брався показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу цілому по Україні за 2007рік що передував зверненню за призначення пенсії за вислугою років. В подальшому показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу цілому по Україні за 2007рік було осучаснено у 2017 році та проіндексовано станом на час мого звернення (11.06.2024) за призначенням пенсії за віком. З такими діями відповідача позивач не погоджується та вважаю їх неправомірними, оскільки у червні 2024 року вона зверталася до УПФУ у Тарутинському районі з заявою про призначення їй пенсії за віком, а не за перерахунком пенсії.
Від відповідача 11.09.2024 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що в даному випадку Головним управлінням здійснювалося саме переведення позивача на пенсію за віком на умовах передбачених Законом № 1058-IV, а не первинне призначення, як на тому наполягає позивач. До того ж, дане питання регулюється Порядком подання та оформлення документів
для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, який також відрізняє поняття призначення та переведення, оскільки встановлює різні умови подання заяв, документів, тощо при проведенні призначення чи переведення. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавством розмежовуються умови здійснення призначення та переведення, оскільки будь-хто може кожен рік подавати заяву щодо переведення з одного виду пенсії на інший, розцінюючи це, як перше звернення за призначенням пенсії та не враховуючи того, що пенсія вже була призначена. Первинне призначення пенсії позивачу було здійснено 04.02.2009, а переведення 11.06.2024. Позивачу при переведені з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами ч.2 ст. 42, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV застосовано показник середнього заробітку по Україні за 2014-2016 з урахуванням індексації у 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках - 7994,47 грн, а не показник за 2014-2016 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%, як то стверджує позивач у позовній заяві. Отже, із змісту наведених норм вбачається, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а тому розраховуючи пенсію позивача за віком, Головне управління вірно застосувало показник середньої заробітної плати за 2014-2016 з урахуванням індексації, як це передбачено ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV
11.09.2024 року ГУПФ України в Одеській області надало суду копії матеріалів пенсійної справи позивача.
08.10.2024 року позивач подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог та, зокрема, зазначила, що у її випадку не мало місця переведення з одного виду пенсії на інший, пенсія за віком їй призначена вперше..
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 04.02.2009 року як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (а.с.22), що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.
17.06.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 23) у зв'язку із досягнення нею 07.06.2024 року пенсійного віку (60 років). На підставі рішення Тарутинського об'єднаного управління ПФУ від 17.06.2024 року №951320127146 позивача з 11.06.2024 року переведено на пенсію за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.24) із розрахунку заробітку для обчислення пенсії з урахуванням середнього заробітку за три роки - за 2014-2016 роки (а.с. 54 зворот).
Не погоджуючись із незастосуванням відповідачем при перерахунку пенсії у 2024 році показника середньої заробітної плати за три попередніх роки (2021-2023), позивач звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. (ч.3 ст.45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»)
Частиною 3 статті 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.
Оскільки позивач з 04.02.2009 року перебувала на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» як працівник охорони здоров'я, то у зв'язку із переходом у 2024 році на пенсію за віком не мало місця переведення з одного виду пенсії на інший саме за ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Отже, під час призначення в червні 2024 року позивачу пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за Законом України №1058 (2021-2023 роки).
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 22.12.2015 року по справі №21-4071а15 та від 31.03.2015 року по справі №21-612а14 та підтримана Верховним Судом в постановах від 05.07.2018 року по справі №565/645/17, від 23.10.2018 року по справі №317/4184/16, від 31.05.2019 року по справах № 344/7053/17 та №263/16495/16-а, від 15.08.2019 року по справі № 521/9597/17, від 11.09.2019 року по справі №363/1493/17, від 10.10.2019 року по справі № 520/7533/17.
Доводи відповідача щодо того, що позивачу в 2024 році не призначалась пенсія, її переведено з одного виду пенсії на інший, тому застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-VI не підлягає, суд не приймає до уваги, оскільки з аналізу норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком) за Законом України №1058.
З таких мотивів суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано використано механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком за Законом України №1058, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. "Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Кореску v. Slovakia), п. 50; "Anheuser-Busch Inc. проти Португалії" (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид - пенсії за віком 11.06.2024 року, отже перерахунок пенсії позивача, призначеної згідно із ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, має бути здійснений із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески (2021-2023р.р.).
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Одеській області №951320127146 від 17.06.2024 року; зобов'язати відповідача здійснити позивачу розрахунок та виплату пенсії за віком з 11.06.2024 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої нею сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням вже отриманих нею сум пенсії та прийняти рішення відповідно до висновків суду згідно ч.2 ст.9 КАС України.
Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Решта доводів та заперечень учасників справи на висновки суду по суті справи не впливають. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково із відмовою у вимозі про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення від 17.06.2024 року, оскільки прийняття рішення за заявою позивача є законним повноваженням відповідача. Належним та ефективним захистом її порушеного права є скасування як протиправного рішення відповідача та зобов'язання прийняти рішення відповідно до висновків суду.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо призначення пенсії з 07.06.2024 року, оскільки ОСОБА_1 пенсія за віком була призначена з 11.06.2024 року та саме з цієї дати пенсія підлягає перерахунку.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20грн.,ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Підстави для здійснення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.
Керуючись ст. ст. 9,139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Одеській області №951320127146 від 17.06.2024 року про перерахунок Пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розрахунок та виплату пенсії за віком з 11.06.2024 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої нею сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням вже отриманих нею сум пенсії та прийняти рішення відповідно до висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012).
Суддя М.М. Аракелян