Справа № 420/32959/24
10 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника групи ВІПС (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », лейтенанта ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 23.10.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), начальника групи ВІПС (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 », лейтенант ОСОБА_3 , в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 25.09.2024, прийняте щодо громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 вересня 2024 року в пункті пропуску перетину кордону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в зоні відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 , військова частина № НОМЕР_2 під час проходження процедури перетину кордону мені - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 Начальником групи ВІПС (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , Військова частина № НОМЕР_2 ) - було відмовлено в перетині державного кордону України та складено рішення про відмову в перетині державного кордону України від 25.09.2024. Не погоджуюсь із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
28.10.2024 ухвалою суді залишено без руху позовну заяву позивача та надано строк на усунення недоліків, шляхом надання до суду оформленої належним чином позовної заяви, з уточненим складом учасників справи, з урахуванням вказаних суддею зауважень, а також надати докази направлення позову з додатками усім учасникам по справі.
01.11.2024 до суду надійшла заява позивача (вхід.№ЕС/59347/24) про усунення недоліків, з якої вбачається про часткове виконання ухвали від 28.10.2024, до суду надано позовну заяву з позовними вимогами, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 25.09.2024, прийняте щодо громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 - Начальником групи ВІПС (тип А) ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", лейтенантом ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , військова частина № НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
04.11.2024 ухвалою судді продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 , шляхом надання до суду доказів надіслання копії позовної заяви з додатками відповідачу начальнику групи ВІПС (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », лейтенанту ОСОБА_5 .
06.11.2024 до суду надійшла заява позивача (вхід.№ЕС/61100/24) про усунення недоліків на виконання ухвали від 04.11.2024 та надано докази надіслання копії позовної заяви з додатками відповідачу начальнику групи ВІПС (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », лейтенанту ОСОБА_5 .
12.11.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою від 01.11.2024 ОСОБА_1 до начальника групи ВІПС (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », лейтенанта ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
27.11.2024 до суду (вх.№ЕС/68036/24) надійшов відзив представника відповідача (вхід.№ЕС/68036/24), в якому просить адміністративний позов громадянина ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 - залишити без задоволення у повному обсязі. Заявник вказує, що позивач при спробі перетину кордону не надав підтверджуючі документи, які б могли свідчити про беззаперечне право на перетин державного кордону, оскільки мав при собі мати військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою, а надане тимчасове посвідчення від 23.06.1997 дійсне до березня 2002 року, а у реєстрі «Оберіг» взагалі відсутні дані щодо позивача, в тому числі щодо перебування на військовому обліку.
16.12.2024 до суду (вх.№ЕС/74488/24) надійшла відповідь на відзив позивача (вхід.№ЕС/74488/24), в якій позивач просить поновити строк на подання відповідної відповіді на відзив, що пропущений через необхідність його підготовки в проміжках між сталими повітряними тривогами та систематичною відсутністю електроенергії, що необхідна для роботи комунікаційного устаткування та прийняти до розгляду відповідну відповідь на відзив Військової частини № НОМЕР_2 від 26.11.2024 року та врахувати її при ухваленні судового рішення.
19.12.2024 суд ухвалив поновити строк на подання відповіді на відзив позивачем ОСОБА_1 (вхід.№ЕС/74488/24) та приєднати до матеріалів справи №420/32959/24.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до довідки №129263 від 07.05.1996 (а.с.10-11), посвідчення від 10.01.2008 про призначення державної соціальної допомоги (а.с.18-19) ОСОБА_1 є інвалідом І групи (інвалід дитинства) та отримує допомогу як особа, яка є інвалідом І групи.
Матеріали справи містять тимчасове посвідчення № НОМЕР_6 від 23.06.1997 (а.с.26-27) про перебування на тимчасовому обліку запасу у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У паспорті ОСОБА_1 на стор 7 (а.с.15) міститься штамп ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.09.2000 «Невійськовозобов'язаний».
Відповідно до інформації з реєстру Оберіг (а.с.28-30) ОСОБА_1 не перебуває на обліку, а інформація у цьому реєстрі неповна та потребує уточнення даних.
25.09.2024 начальник групи віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенант ОСОБА_3 прийняв рішення від 25.09.2024 (а.с.31) про відмову в перетинанні державного кордону України, яким відмовлено у напрямку: Виїзд з України ОСОБА_6 ; громадянство України; держава, яка видала документ, що надає право на перетин державного кордону України - Україна; документ - FМ 023885; місце проживання - Україна.
У рішенні від 25.09.2024 №874 зазначено причини відмови: «Порушення вимог ст.17 Постанови КМУ №560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.05.2024».
Вважаючи спірне рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час.
Президент України Указом № 64/2022 (пункт 2) доручив військовому командуванню (зокрема, командирам військових з'єднань, частин Державної прикордонної служби України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно з пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану».
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері, регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Стаття 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначає документи, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Так, частиною першою вказаної статті передбачено, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону (ч. 1).
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України (ч. 2).
27.01.1995 Кабінетом Міністрів України відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» прийнято постанову № 57, якою затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила №57), за приписами пункту 1 якого такі визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.
За змістом абзаців 1 - 7 пункту 2 Правил №57 перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи (абз. 10 п. 2 Правил №57).
У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право, окрім іншого, особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - документи, що підтверджують інвалідність) (п. 2-1 Правил №57).
Водночас частиною четвертою статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 16.05.2024 №560, якою затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Відповідно до п.17 Порядку №560, керівники органів охорони державного кордону (крім авіаційної частини) або його структурних підрозділів з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації):
організовують проведення представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України;
відмовляють у перетині державного кордону (на виїзд з України) на пунктах пропуску через державний кордон України особам чоловічої статі віком від 18 до 60 років, у т.ч. у разі відсутності у таких осіб військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі).
При цьому, абзацом 8 частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 №559 затвердив Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №559).
Відповідно до п.1 Порядку №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ (п.2 Порядку №559).
Відповідно до п.3 Порядку №559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним.
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через:
електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Повертаючись до обставин даної справи, судом не встановлено, та власне й позивачем не заперечується, що при перетинанні державного кордону України на пункті пропуску через державний кордон України у позивача був наявний військово-обліковий документ, відомості якого містилися б в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а відтак відмова у перетині державного кордону (на виїзд з України) на пункті пропуску не може вважатись протиправною.
При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про виключення позивача з військового обліку 22.09.2000, на чому він наполягає у позові.
Суд критично оцінює штамп у паспорті з відміткою «Невійськовозобов'язаний», як належний доказ такого виключення, оскільки паспорт громадянина України не є військово-обліковим документом у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що законодавчі акти України вказують на відповідні військово-облікові документи, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації.
Враховуючи викладене, суд у вимірі обставин цієї справи констатує, що документи, які надав позивач для перетину державного кордону, у своїй сукупності не підтверджують, що він має право на його перетин в умовах дії воєнного стану.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на проаналізовані вище правові норми, оцінивши всі наведені учасниками справи аргументи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що спірне рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законами України, це рішення відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним. Доводи позивача правомірності рішення суб'єкта владних повноважень не спростовують.
Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника групи ВІПС (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », лейтенанта ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - начальник групи ВІПС (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », лейтенант ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 );
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.