Справа № 420/38283/24
10 січня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить:
визнати протиправними бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому - ОСОБА_1 , грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2022 рік, виходячи з грошового станом на день виключення зі списків особового складу 11.09.2022;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2022 рік, виходячи з грошового станом на день виключення зі списків особового складу 11.09.2022 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
19.12.2024 року за вхід. №ЕС76030/24 до суду від представника в/ч НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування вказаної позиції представник відповідача посилається на те, що у позивача відсутні будь-які фактичні обставини, які вплинули на його невчасне звернення до суду з цим позовом, у зв'язку з чим просить залишити позовну заяву без розгляду.
Розглядаючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правової позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23 - зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
При цьому, суд вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.09.2023 року у справі №140/2168/23, у якій Верховний Суд зазначив, що Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпПУ викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпПУ не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії ч.1 ст.233 КЗпПУ в редакції Закону від 01.07.2022 №2352-ІХ тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
На день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини з ним проводяться усі розрахунки та його повідомляють про виплату йому усіх належних сум. Отже у разі незгоди зі розміром виплат виключений зі списків особового складу військовослужбовець повинен був бути обізнаним про виплачене не у повному розмірі грошове забезпечення.
Позивача виключено з списків особового складу військової частини 11.09.2022 року, в цей час ч.2 ст.233 КЗпПУ діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежувався трьома місяцями.
На підстав ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №620/1201/23 та від 28.09.2023 по справі №140/2168/23, та вважає, що саме з дати виключення в списків особового складу частини та всіх видів забезпечення обчислюється тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Водночас, до 30.06.2023 року діяв на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.
Враховуючи, що з 01.07.2023 року завершений строк дії карантину, саме з 01.07.2023 року обчислюється тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
В такому разі, звертаючись до суду з цим позовом 06.12.2024 року засобами поштового зв'язку (позов зареєстровано судом 10.12.2024 за вхід. №38148/24), позивачем пропущене тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Згідно з ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до абз.15 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом ч.2 ст.64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
В даному випадку заявлені позовні вимоги стосуються реалізації легітимної мети ефективного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 від порушень з боку в/ч НОМЕР_1 суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Згідно сталої практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
«Право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99), та Україна, як держава-учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення без розгляду адміністративного позову з формальних підстав пропуску строку унеможливить доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи встановлені обставини, з метою забезпечення легітимної мети, передбаченої ч.1 ст.2 КАС України, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання в/ч НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відсутні.
Керуючись ст.ст.120, 122, 168, 240, 248 КАС України, суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 256 КАС України.
Копію ухвали суду направити учасникам справи.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Е.В. Катаєва