Справа № 420/18457/24
09 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №155350019692 від 27.05.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком та не зарахування періодів роботи з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача згідно трудової книжки з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачам строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзиви.
Позов обґрунтований позивачем тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №155350019692 від 27.05.2024 року відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком та не зараховано період роботи з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року, оскільки наявна розбіжність дати звільнення з роботи « 26.11.1991» з датою наказу на звільнення « 28.04.1989». Позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваного рішення та зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу належний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Позивачем вживались дії по знаходженню архівних документів підприємств, роботу в яких не зараховано, проте документи з кадрових питань (особового складу) Пуско-налагоджувального управління «Одесспецсільгоспмонтаж» до Департаменту на зберігання непередані. Позивач не повинен був здійснювати контроль за посадовими особами підприємств щодо вірності записів у трудовій книжці та за своєчасним та повним нарахуванням податків та зборів.
З відзиву на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.05.2024 року звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22- 1 від 25.11.2005, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. На підставі заяви та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду в Сумській області 27.05.2024 року винесено рішення №155350019692 про відмову у призначені пенсії Позивачу, оскільки, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою ст. 26 Закону, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років. Звертаючись в органи Пенсійного фонду з приводу призначення пенсії за віком особа повинна надати уточнюючу довідку встановленого зразка про стаж роботи, що дає право на пенсійне забезпечення, яку видає підприємство, установа, організація, де працювала особа або його правонаступник. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону №1058 - 29 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років. Страховий стаж позивача становить - 19 років 02 місяці 15 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 14.01.1981 по 26.11.1991, оскільки наявна розбіжність дати звільнення з роботи « 26.11.1991» з датою наказу на звільнення « 28.04.1989». Відповідач також зазначив, що чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку №637 позивачем до Головного управління під час звернення за призначенням пенсії надано не було. Враховуючи викладене, неможливо дійти висновку про наявність у діях Головного управління ознак протиправної бездіяльності. Головне управління діяло в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством, як того вимагає ст. 19 Конституції України.
Відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до суду не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (на момент звернення до пенсійного органу вік 62 роки).
20 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши звернення позивача за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення №155350019692 від 27.05.2024 року «Про відмову у призначенні пенсії».
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №155350019692 від 27.05.2024 року зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року, оскільки наявна розбіжність дати звільнення з роботи « 26.11.1991» з датою наказу на звільнення « 28.04.1989» (необхідно надати уточнюючу довідку).
Позивач не погодився із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії та звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 56, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок, був урегульований «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 та «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
Згідно з п. 2.3 Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У п. 2.4 Інструкції № 58, зокрема, зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
При цьому, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Крім того, судом взято до уваги зміст положень Порядку № 637, відповідно до п. 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, провадження № К/9901/2310/18.
Суд також зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №686/3264/16-а №6 зазначено необхідність застосування саме записів у трудовій книжці, а надання довідок вимагається у разі відсутності в ній відповідних записів.
Таким чином уточнюючі довідки для підтвердження стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року працювала на посаді бухгалтера у Пуско - налагоджувальному управлінні «Одесспецсільгоспмонтаж».
Листом від 04.04.2022 року №528-С-11.1-21 Департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради повідомив позивача про те, що документи з кадрових питань (особового складу) Пуско-налагоджувального управління «Одесспецсільгоспмонтаж» до Департаменту на зберігання не передані.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що при розрахунку стажу для призначення пенсії позивача пенсійним органом не зараховано трудову діяльність позивача у період роботи з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року, оскільки наявна розбіжність дати звільнення з роботи « 26.11.1991» з датою наказу на звільнення « 28.04.1989».
Суд зазначає, що обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження № К/9901/22172/18) неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, судом взято до уваги зміст положень Порядку № 637, відповідно до п. 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №275/615/17 (К/9901/768/17).
Враховуючи вищевикладені обставини, для обчислення стажу роботи при призначенні пенсії позивачу має бути зараховані період його роботи з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року.
Таким чином рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №155350019692 від 27.05.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно висновків Верховного Суду у постанові Верховного Суду у справі №500/1216/23 від 08 лютого 2024 року дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Враховуючи протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №155350019692 від 27.05.2024 року, у суду є всі підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу роботи позивача період роботи з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.05.2024 року, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №155350019692 від 27.05.2024 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди роботи з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.05.2024 року, з урахуванням висновків суду, а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №155350019692 від 27.05.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком та не зарахування періодів роботи з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача згідно трудової книжки з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №155350019692 від 27.05.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди роботи з 14.01.1981 року по 26.11.1991 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.05.2024 року, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА