Справа № 420/40081/24
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
08 січня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 03.11.2022 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
2.3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити з 03.11.2022 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 08.07.2022 по справі №420/4866/22, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в даній адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суддя встановив, що даний позов подано з порушенням вимоги, встановленої ст.161 КАС України, адже наявні ознаки звернення позивачем до суду із пропущенням 6-місячного строку.
При цьому, судом також було встановлено, що до позову було надано заяву про поновлення пропущеного строку, розглянувши яку ухвалою суду від 01.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку з 03.11.2022 по 26.06.2024, оскільки, як дійшов суд висновку, позивачем не було доведено обґрунтованих підстав для його поновлення в цій частині вимог.
03.01.2025 від позивача за підписом його представника до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, у якій зазначено, що предметом спору в цій справі є дії пенсійного органу щодо припинення виплати з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії позивача в сумі до 2000 грн., встановленої відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язання до вчинення дій, зокрема, здійснення перерахунку та виплати пенсії із урахуванням спірної доплати. Будь-якого рішення пенсійного органу, яким би вирішувалося питання припинення виплати спірної доплати; також будь-які докази інформування позивача зі сторони пенсійного органу про зміну складових пенсійної виплати не представлені. Припинення /не нарахування/ спірної доплати мало місце під час перерахунку його пенсії на виконання рішення суду, в результаті чого розмір його пенсії зріс, через що у нього не виникало сумнівів щодо виплати пенсії в повному розмірі. Лише після звернення із заявою та отримання відповіді від відповідача позивач достовірно дізнався про припинення йому виплати /не нарахування спірної доплати до пенсії. Отже, позивачем вживалися заходи для отримання інформації про складові пенсійної виплати та причини припинення виплати щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн., встановленої відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Після отримання вказаної відповіді позивач без зайвих зволікань звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Також, стосовно висновків суду про те, що отримання періодичних пенсійних платежів свідчить про поінформованість позивача про припинення виплати спірної доплати, позивач зауважує, що таке широке і поверхневе тлумачення спірних обставин в розглядуваному випадку суперечить такій засаді (принципу) адміністративного судочинства як верховенство права, оскільки поза розумним сумнівом позивач зацікавлений у вирішенні питання про виплату йому пенсії в повному розмірі. При цьому, тривале перебування позивача в стані правової невизначеності зумовлено безпосередніми діями (бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень, а саме відповідача . Отже, перекладання на позивача наслідків пропуску строку звернення до суду через бездіяльність відповідача, незабезпечення належного інформування особи про зміни складових пенсійної виплати є недопустимим.
Посилається у доводах заяви представник позивача й на приписи ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі № 420/8355/22 від 20 липня 2023.
Надаючи оцінку доводам позивача в частині поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом, суд виходить з наступного.
Оцінюючи доводи позивача з приводу строку для звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, від 05.03.2024 у справі №300/5476/22, від 08.05.2024 у справі №400/11403/23, що ухвалені у справах, предметом яких також є правовідносини щодо припинення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн по Постанові №713 після перерахунку пенсії, висловлював правову позицію відповідно до якої, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З огляду на викладене, дослідивши доводи заявника, наведені ним у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, суд вважає їх такими, що не є поважними, адже згідно доводів позивача викладених у позовній заяві, виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. по Постанові №713 позивачу припинено у зв'язку із здійсненням 03.11.2022 перерахунку пенсії з 01.12.2019.
Відтак, у наступному місяці (у грудні 2022 року) позивачу пенсія була виплачена уже без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, про що він міг дізнатися проявивши належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір отриманої пенсії після перерахунку, а саме - звернутись ще в грудні 2022 року до відповідача із відповідною заявою та отримати довідку про перерахунок своєї пенсії.
Проте, вказаних дій не здійснив. При цьому, жодних доказів про неможливість отримання інформації про розмір пенсії одразу після здійснення її перерахунку позивач не надав.
Також, суд вважає безпідставними і посилання в заяві про поновлення процесуального строку на отримання відповіді від пенсійного органу та перебування у стані правової невизначеності, позаяк такі доводи спростовуються викладеним вище та позиціями Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, від 05.03.2024 у справі №300/5476/22, від 08.05.2024 у справі №400/11403/23, що ухвалені у справах, предметом яких також є правовідносини щодо припинення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн по Постанові №713 після перерахунку пенсій, про які вказувалось вище.
В заяві про поновлення пропущеного строку, не вказуються обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення позивачки, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Посилання позивача на норми ч.3 ст.51 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є хибними, адже вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин (припинення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови №713), оскільки стосуються перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовці. Тому такі доводи судом відхиляються.
Також, суд вважає недоречними й посилання у заяві на правові висновки Верховного суду, викладені у постанові від 20.07.2023 у справі №420/8355/22 оскільки спір у даній справі виник з інших правовідносин, які регулюються іншими положеннями законодавством.
Суд також враховує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
За приписами ст.1 та 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав що, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Втім, підсумовуючи усе вищевикладене у сукупності, судом зроблено висновок, що позивачем на підтвердження зазначених обставин належних, допустимих, достатніх доказів не надано.
З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про поновлення процесуального строку, оскільки причини пропуску строку для звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог з 03.11.2022 до 26.06.2024 суд вважає неповажними.
Згідно з ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, позовна заява в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень з 03.11.2022 до 26.06.2024, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 року №713 підлягає поверненню, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21 лютого 2024 року в справі № 240/27663/23.
На підставі викладеного, керуючись ст. 121-123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті за період з 03.11.2022 до 26.06.2024 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» і зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 08.07.2022 по справі №420/4866/22, з урахуванням раніше виплачених сум, за період з 03.11.2022 до 26.06.2024, та відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення такого строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті за період з 03.11.2022 до 26.06.2024 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» і зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 08.07.2022 по справі №420/4866/22, з урахуванням раніше виплачених сум, за період з 03.11.2022 до 26.06.2024, - повернути позивачу.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА