Справа № 420/31148/24
09 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2002 по 29.02.2024 роки у Одеській обласній дитячій клінічній лікарні в приймально-діагностичному відділенні з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками на посаді медичної сестри палатної у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.2002 по 29.02.2024 роки у Одеській обласній дитячій клінічній лікарні в приймально-діагностичному відділенні з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками на посаді медичної сестри палатної у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 19.08.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває з 14.03.2024 року на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
19.08.2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши у пільговому обчисленні періоди роботи на посадах, що передбачені ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.05.2002 по 29.02.2024 роки.
Відповідач листом від 06.09.2024 року відмовив позивачу у здійсненні відповідного перерахунку, зазначивши, що для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 01.05.2002 по 31.12.2003 роки на посаді медичної сестри палатної приймального відділення з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками Одеської обласної дитячої клінічної лікарні підстави відсутні, оскільки обчислення стажу роботи в приймальних відділеннях в подвійному розмірі не передбачено та зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 року не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає, що стаж роботи з 01.05.2002 по 29.02.2024 роки має бути зараховано у подвійному розмірі, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 18.04.2024 року відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що до 01.01.2004 був чинним Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (надалі по тексту Закон № 1788-ХІІ). Таким чином, страховий стаж до 01.01.2004 обчислюється відповідно до Закону № 1788-ХІІ, після 01.01.2004 - відповідно до Закону № 1058-IV.
Головним управлінням встановлено, що позивач у період з 01.05.2002 по 31.12.2003 працювала на посаді медичної сестри палатної приймального відділення з 10-ма інфекційно - боксованими ліжками Одескої обласної дитячої клінічної лікарні.
Ст. 60 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. З наведеної норми статті вбачається, що робота у закладах Приймально-діагностичного відділення з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками дитячої кліничної лікарні до перелічених закладів не відноситься.
Відтак, законні підстави для застосування ст. 60 Закону № 1788-ХІІ для зарахування в подвійному розмірі спірного стажу позивача у Головного управління відсутні. Зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 не передбачено ст. 24 Закону № 1058-IV.
За таких обставин, вказані позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1 перебуває з 14.03.2024 року на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пенсію обчислено при страховому стажі 34 роки 7 місяців 22 дні.
Згідно записів трудової книжки та архівної довідки ОСОБА_1 у період з 01.05.2002 по 29.02.2024 роки працювала у Обласній дитячій клінічній лікарні в приймально-діагностичному відділенні з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками на посаді медичної сестри палатної.
Відповідно до архівної довідки Одеської обласної дитячої клінічної лікарні зазначено, що займані позивачем посади передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та спеціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою КМ України від 04.11.1993рю №909.
Крім того, у вказаній довідці зазначено, що період роботи з 05.10.1992р. по 06.09.1995р. та з 01.05.2002р. по теперішній час враховується стаж роботи в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
19.08.2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою в якій просила перерахувати та виплатити пенсію, зарахувавши у пільговому обчисленні періоди роботи на посадах, що передбачені ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.05.2002 по 29.02.2024 роки.
ГУ ПФУ в Одеській області листом №25065-23252/Ф-02/8-1500/24 від 06.09.2024 року повідомило позивача, що для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 01.05.2002 по 31.12.2003 роки на посаді медичної сестри палатної приймального відділення з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками Одеської обласної дитячої клінічної лікарні підстави відсутні, оскільки обчислення стажу роботи в приймальних відділеннях в подвійному розмірі не передбачено та зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 року не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування стажу роботи з 01.05.2002 по 29.02.2024 роки у подвійному розмірі, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11. 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України №1058-IV.
Частиною 3 ст. 4 Закону України №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з положеннями статей 51, 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Разом з тим, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких закладах передбачено статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 варто зауважити, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
На момент виникнення спірних правовідносин стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачене подвійне зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, є чинною.
Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788- ХІІ та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною другою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До набрання чинності Законом № 1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон № 1788.
Статтею 60 Закону № 1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі статтею 60 Закону №1788-XII робота, зокрема, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала в закладі охорони здоров'я.
Як вже встановлено судом, згідно записів трудової книжки та архівної довідки ОСОБА_1 з 01.05.2002 по 29.02.2024 роки працювала у Обласній дитячій лікарні в приймально-діагностичному відділенні з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками на посаді медичної сестри палатної.
Відповідно до роз'яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року слідує, що «інфекційний заклад (відділення)» це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
За правилами статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV період роботи у лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII періоди роботи позивачів в закладах, визначених у статті 60 Закону №1788-XII, після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
З огляду на зазначене, суд вважає, що правові підстави для відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2002 по 29.02.2024 роки у Одеській обласній дитячій клінічній лікарні в приймально-діагностичному відділенні з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками на посаді медичної сестри палатної у подвійному розмірі відсутні. Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення виготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2002 року по 29.02.2024 року у Одеській обласній дитячій клінічній лікарні в приймально-діагностичному відділенні з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками на посаді медичної сестри палатної у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.2002 року по 29.02.2024 року в Одеській обласній дитячій клінічній лікарні в приймально-діагностичному відділенні з 10-ма інфекційно-боксованими ліжками на посаді медичної сестри палатної у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 19.08.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень, дев'яносто шість копійок).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.