Справа № 420/24801/24
09 січня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.10.2021, в якому врахована щомісячна фіксована індексація 4209,21 грн., яка розрахована з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, згідно Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, справа №420/13261/23.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.10.2021 в якому врахована щомісячна фіксована індексація 4209,21 грн., яка розрахована з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, згідно Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, справа №420/13261/23;
- встановити судовий контроль шляхом подання звіту про виконання судового рішення у цій адміністративній справі та зобов'язати вчинити дій у відповідності та на підставі частини 1 статті 382 КАС України.
Ухвалою суду від 09.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
03.09.2024 від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позовні вимоги викладені наступним чином:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.10.2021, в якому врахована індексація грошового забезпечення у розмірі 540,03 грн. згідно картки особового рахунку військовослужбовця за 2021 рік та щомісячна фіксована індексація 4209,21 грн., яка розрахована з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, згідно Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року, справа №420/13261/23 та з врахуванням, що одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.10.2021, в якому врахована індексація грошового забезпечення у розмірі 540,03 грн. згідно картки особового рахунку військовослужбовця за 2021 рік та щомісячна фіксована індексація 4209,21 грн., яка розрахована з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, згідно Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року, справа №420/13261/23 та з врахуванням, що одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Ухвалою суду від 04.09.2024 прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог по справі №420/24801/24 та вирішено розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він у період з 20.09.2009 по 18.10.2021 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (до 30.09.2014 ця військова частина мала найменування "військова частина НОМЕР_2 "). Однак, позивачу не було виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 18.10.2021. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до довідки про суми (розмір), що належні до грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки ОСОБА_1 , вбачається, що військова частина НОМЕР_1 не включила щомісячну фіксовану індексацію (4209,21 грн.), яка розрахована з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 та поточну індексацію, що була нарахована та виплачена станом на день звільнення з військової частини НОМЕР_1 та складала 540,03 грн., у розрахунок суми компенсації, що належать за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки ОСОБА_1 , як учасника бойових дій за 2015-2021 роки. Також позивач звертає увагу суду, що відповідачем неправильно обраховано одноденний розмір грошового забезпечення позивача.
26.08.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами та зазначає, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік як учаснику бойових дій належить до категорії інших додаткових відпусток, передбачених іншими Законами, зокрема пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідач зауважує, що під час дії особливого періоду додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік як учаснику бойових дій в особливий період, не надається. Крім того, враховуючи, що така відпустка не належить до категорії щорічних відпусток, то на неї не поширюються норми, передбачені статтями 5,11,12,24 Закону України «Про відпустки» для щорічних відпусток, у тому числі, щодо виплати грошової компенсації під час звільнення з військової служби. Також відповідач зазначив, що індексація грошового забезпечення до розрахунку компенсації невикористаних днів відпустки не входить, так як не є складовою ні основних ні додаткових видів грошового забезпечення відповідно до пункту 1 розділу І Наказу МОУ від 07.06.2018 № 260.
30.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ньому обставин, оскільки розмір грошового забезпечення у довідці про суми (розмір), що належні до грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки ОСОБА_1 , як учасника бойових дій за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік - вказаний не коректний і такий, що не відповідає розміру грошового забезпечення враховуючи картку особового рахунку військовослужбовця за 2021 рік.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 20.06.2009 до 18.10.2021 та згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2021 №203 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18.10.2021.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2021 №203 встановлено провести виплату грошової компенсації за додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів на рік відповідно до статті 77-2 Кодексу законів про працю та статті 16-24 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР за період з 2015-2021 роки.
Згідно довідки про суми (розмір), що належні до грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки ОСОБА_1 , як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, грошове забезпечення на день звільнення становить 17441,70 грн та складається з:
посадовий оклад - 4930,00 грн;
оклад за військовим званням - 1340,00 грн;
надбавка за вислугу років - 2508,00 грн;
надбавка за роботу з секретними документами - 739,50 грн;
надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі - 493,00 грн;
надбавка за особливості проходження служби - 5705,70 грн;
премія від окладу - 1725,50 грн.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця ( ОСОБА_1 ) за 2021 рік, позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення у таких розмірах: січень 2021 року - 226,29 грн; лютий 2021 року - 233,81 грн; березень 2021 року - 233,81 грн; квітень 2021 року - 233,81 грн; травень 2021 року - 715,76 грн; червень 2021 року - 415,41 грн; липень 2021 року - 415,41 грн; серпень 2021 року - 540,03 грн; вересень 2021 року - 540,03 грн; жовтень 2021 року - 540,03 грн; жовтень 2021 року - 296,15 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі №420/13261/23 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.10.2021 та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.10.2021 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4209,21 грн. з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.
05.08.2024 позивач звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та з урахуванням індексації грошового забезпечення, однак станом на день звернення до суду відповіді не отримав.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення індексації грошового забезпечення до грошового забезпечення при обрахунку компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до вимог пунктів 1, 8 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відпустки" установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 від 20.07.2015, а відтак має право на додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі №620/4218/18 зазначив, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Так, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі Порядок № 260) іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі №620/4218/18, у постанові від 21.08.2019 погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та підтримала висновок про те, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Суд зауважує, що у витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №203 від 18.10.2021 про виключення позивача з особового складу військової частини зазначено про виплату позивачу грошової компенсації за додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів на рік відповідно до статті 77-2 Кодексу законів про працю та статті 16-24 Закону України "Про відпустки" за період з 2015 року по 2021 рік.
При цьому, спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексації грошового забезпечення.
За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За змістом статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, то вона має бути врахована у складі грошового забезпечення, зокрема для розрахунку виплати грошових допомог при звільненні.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення Військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.03.2020 по справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 по справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 по справі № 820/3423/18.
З огляду на зазначене, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку при нарахуванні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надано розрахунок компенсації додаткової відпустки позивача як учасника бойових дій за 2015-2021 роки. Згідно з цим розрахунком, за 98 діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій компенсація складає 56152,65 грн, з розрахунку: 17441,70 грн (грошове забезпечення на день звільнення) /30,44 х 14 (кількість днів невикористаної відпуски за кожен рік) х 7.
Проте, при обчисленні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відповідачем не було враховано індексацію грошового забезпечення, ані «поточну індексацію», ані «індексацію-різницю» (згідно Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року, справа №420/13261/23), що свідчить про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та порушення права Позивача на отримання такої виплати в повному розмірі.
Щодо посилання позивача на те, що виплата компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій повинна проводитися з врахуванням того, що одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів, то суд суд звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 6 розділу XXXI Порядку №260 передбачено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
При цьому, зміни до вказаного пункту про те, що одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів було внесено лише Наказом Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023, тобто після виникнення спірних правовідносин.
Інших доводів, які б свідчили про неправильний розрахунок компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в частині врахування показника який береться до розрахунку, як кількість календарних днів, позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI “Про судовий збір», у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку нараховано згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі №420/13261/23;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби із врахуванням індексації грошового забезпечення нарахованої згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі №420/13261/23.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.