Справа № 420/33549/24
09 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900768/2 від 21.10.2024 р.;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002967 від 21.10.2024 р.
Позовні вимоги мотивує тим, що 21.03.2022 р. між фірмою "DASHTRADE B.V." та ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" укладено контракт № 22/22. На підставі вказаного контракту та супроводжувальних документів "DASHTRADE B.V." здійснила на адресу ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" поставку товару - бананів свіжих зелених. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002967 з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2024 р. № UA209000/2024/900768/2, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Ухвалою від 30.10.2024 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 05.11.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
18.11.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що 21.10.2024 р. декларантом до митниці було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товарів № 24UA209170088435U0. Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці, встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Так, згідно з п.1.2 контракту поставка товару здійснюється партіями Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару. Відповідно до п.4.3 контракту умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 контракту передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2 контракту передбачено що покупець зобов'язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Натомість, відповідно до п.4.8 контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень контракту, який регулює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежними документами та такі необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах. Як зазначалося в п.1.1 контракту, виставлений на підставі замовлення Інвойс є невід'ємною частиною цього контракту. До митного оформлення наданий інвойс № 224329 від 16.10.2024 р. Згідно з п.11.2 контракту всі додатки, доповнення та зміни до контракту дійсні та становлять невід'ємну його частину лише у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов договору, зокрема поставки конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціну, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. До митного оформлення декларантом наданий документ під кодом (0380) інвойс № 224329 від 16.10.2024 р. Однак, наданий інвойс підписаний лише зі сторони постачальника (продавця), що не відповідає вимогам п.11.2 контракту та суті поняття документ, що є невід'ємною частиною контракту, та який містить погодження істотних умов поставки. Такий інвойс є невід'ємною частиною контракту (п.1.2), а відтак і додатком до даного контракту, однак такий підписаний лише стороною постачальника, та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності, замовлення відсутня можливість перевірити відомості, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі. У гр.15 наданої декларантом до митного оформлення CMR B № LD77132525 від 18.10.2024 р. наявні штампи перевізника ФОП ОСОБА_1 . Однак, документи які визначають договірні відносини з ФОП ОСОБА_1 та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 112 від 21.10.2024 р. виставлений ФОП ОСОБА_2 , Крім того, заявка на перевезення вантажів № 112 від 16.10.2024 р. не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення. Для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура № 112 від 21.10.2024 р., виставлений на підставі договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 р. Такий договір укладений між ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" та ФОП ОСОБА_2 . Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов'язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA Покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Також із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів поставка не здійснювалась на площах продавця. Декларанту була скерована вимога, на виконання якої митному органу надано калькуляційний лист, прайс-лист, висновок експерта, копія експортної декларації. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності основи для розрахунку митної вартості у митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2024/86106 від 14.10.2024 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,0010 дол. США/кг. Таким чином, оскаржувані рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.
Ухвалою від 02.12.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін).
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21.03.2022 р. між фірмою "DASHTRADE B.V." (Постачальник) та ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (Покупець) укладено контракт № 22/22, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті. Поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих на кожну партію Товару. Загальна кількість поставленого Товару складається у кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару (п.п.1.1, 1.2 контракту).
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 контракту встановлено, що загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього контракту. Покупець зобов'язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.
Оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: 100 % передплата; 100 % протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД (п.3.1 контракту).
На виконання умов контракту фірмою "DASHTRADE B.V." поставлено ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" товар, а саме: № 1 - банан зелений свіжий, у картонних коробках 1080 штук, на 20 дерев'яних палетах, врожай 2024 року.
21.10.2024 р. декларантом подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД № 24UA209170088434U0. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 16.10.2024 р. № 224329; автотранспортну накладну від 18.10.2024 р. В № LD77132525; сертифікат про походження товару від 18.10.2024 р. № 99 2024 107872; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.10.2024 р. № 112; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 21.03.2022 р. № 22/22; доповнення до зовнішньоекономічного договору контракту від 24.02.2023 р. № 2; договір (контракт) про перевезення від 01.01.2022 р. № 0101-22/ФЛ; додаткову угоду до договору перевезення від 01.03.2022 р. № 2; заявку на перевезення вантажів від 16.10.2024 р. № 112; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 12037080.
За результатами перевірки МД № 24UA209170088435U0 та поданих до неї документів, сформоване повідомлення від 21.10.2024 р., в якому вказано про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
21.10.2024 р. позивачем додатково надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 16.10.2024 р., лист-калькуляцію від 16.10.2024 р., висновок експерта від 21.10.2024 р. № 20-49/10-2024, копію митної декларації країни відправлення від 18.10.2024 р. № 24ВЕЕ00000068403240 та повідомлено, що інших документів надаватися не буде.
21.10.2024 р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900768/2, у якому вказано, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Так, поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі контракту на поставку № 22/22 від 21.03.2022 р. Відповідно до п.1.1 контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у замовленні покупця та виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього контракту, в порядку та на умовах обумовлених в контракті. Згідно з п.1.2 контракту поставка товару здійснюється партіями Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару. Відповідно до п.4.3 контракту умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 контракту передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2 контракту передбачено що покупець зобов'язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Натомість, відповідно до п.4.8 контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень контракту, який регулює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежними документами та такі необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах. Як зазначалося в п.1.1 контракту, виставлений на підставі замовлення Інвойс є невід'ємною частиною цього контракту. До митного оформлення наданий інвойс № 224329 від 16.10.2024 р. Згідно з п.11.2 контракту всі додатки, доповнення та зміни до контракту дійсні та становлять невід'ємну його частину лише у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов договору, зокрема поставки конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціну, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. До митного оформлення декларантом наданий документ під кодом (0380) інвойс № 224329 від 16.10.2024 р. Однак, наданий інвойс підписаний лише зі сторони постачальника (продавця), що не відповідає вимогам п.11.2 контракту та суті поняття документ, що є невід'ємною частиною контракту, та який містить погодження істотних умов поставки. Такий інвойс є невід'ємною частиною контракту (п.1.2), а відтак і додатком до даного контракту, однак такий підписаний лише стороною постачальника, та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності, замовлення відсутня можливість перевірити відомості, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі. У гр.15 наданої декларантом до митного оформлення CMR B № LD77132525 від 18.10.2024 р. наявні штампи перевізника ФОП ОСОБА_1 . Однак, документи які визначають договірні відносини з ФОП ОСОБА_1 та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 112 від 21.10.2024 р. виставлений ФОП ОСОБА_2 , Крім того, заявка на перевезення вантажів № 112 від 16.10.2024 р. не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення. Для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура № 112 від 21.10.2024 р., виставлений на підставі договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 р. Такий договір укладений між ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" та ФОП ОСОБА_2 . Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов'язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA Покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Також із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів поставка не здійснювалась на площах продавця.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.53 МК України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митного органу декларантом надіслано: калькуляційний лист, прайс-лист, висновок експерта, копія експортної декларації. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівською митницею не визнано заявлену митну вартість. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2024/86106 від 14.10.2024 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,0010 дол. США/кг.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2024 р. № UA209000/2024/900768/2, відповідачем сформовано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002967.
Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що складові митної вартості достовірно документально не підтверджено, подано не всі документи для підтвердження митної вартості:
- не надано замовлення, в якому відповідно до умов контракту від 21.03.2022 р. № 22/22 зазначаються умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару;
- наданий до митного оформлення інвойс від 16.10.2024 р. № 224329 не відповідає вимога п.11.2 контракту, оскільки підписаний лише постачальником;
- у гр.15 наданої декларантом до митного оформлення CMR В № LD77132525 від 18.10.2024 р. наявні штампи перевізника ФОП ОСОБА_1 , але документи, що визначають договірні відносини з ФОП ОСОБА_1 , відсутні;
- із наданого рахунку-фактури від 21.10.2024 р. № 112, який виставлено ФОП ОСОБА_2 , не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами України щодо обов'язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, на завантаження товару у місці призначення;
- не надано на вимогу митного органу додатково витребувані зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Що стосується ненадання митному органу замовлення, суд зазначає, що ч.ч.2, 4 ст.53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутній такий документ як замовлення.
Згідно п.1.2 контракту від 21.03.2022 р. № 22/22 поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію Товару.
Відповідно до п.п.2.2, 2.3 контракту Покупець зобов'язується оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Ціна Товару вказується в Інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару.
Приписами п.4.6 контракту визначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляються Покупцем Постачальнику електронною поштою.
Пунктом 4.7 контракту передбачено, що Замовлення має містити в собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки; реквізити цього Контракту; номер і дата Замовлення; найменування Постачальника і Покупця; найменування Товару; кількість Товару; вага Товару.
З викладеного слідує, що за своєю суттю замовлення є підтвердженням покупця на придбання певної кількості товару, поставку якого передбачено умовами контракту та узгоджену сторонами, і не містить відомостей про ціну товару, так як ціна вказується в інвойсах. За умовами п.4.6 контракту замовлення направляються покупцем постачальнику електронною поштою, тобто, замовлення не складаються у вигляді окремого документа. Фактично замовлення це текстове повідомлення, направлене електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки. За результатами такого листування у відповідності до п.4.8 контракту складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані певної поставки товару.
Тому ненадання митному органу замовлення жодним чином не впливає на митну вартість товару, оскільки не містить відомостей про ціну товару.
Твердження відповідача про не підтвердження числових значень митної вартості товару внаслідок невідповідності інвойсу вимогам п.11.2 контракту, оскільки він підписаний лише постачальником суд вважає безпідставними, оскільки за змістом п.11.2 контракту вимога щодо викладення в письмовій формі та підписання сторонами контракту стосується додатків, доповнень та змін до контракту, а не інвойсу. Сам факт можливої невідповідності інвойсу п.11.2 контракту не є підставою для висновку про його недійсність, особливо, з урахуванням того, що сторони з цього приводу не висували заперечень та використовують його в своїй господарській діяльності. Інвойс від 16.10.2024 р. № 224329 підписаний лише постачальником, проте позивач, надаючи цей документ до митного оформлення, вчиняє конклюдентну дію, тобто погоджується зі змістом інвойсу, включаючи його числові значення. В іншому випадку позивач товар би не прийняв, не ініціював би імпортування такого товару на митну територію України та не надавав би його до митного органу.
Окрім цього, затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч.2 ст.53 МК України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Суд звертає увагу на те, що інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність, а тому він має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати; ставки та розмір податку. Також, в інвойсі можуть зазначатися реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
З огляду на викладене, інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов'язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги чи товару надаються клієнту, та яку оплату він зобов'язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.
Позивачем було надано рахунок-фактуру (інвойс) від 16.10.2024 р. № 224329, що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості. В той же час необхідність підпису покупця товару не є обов'язковою умовою для заповнення комерційного інвойсу і не дає причини сумніватись в його справжності.
З огляду на викладене, суд вважає вказані зауваження відповідача безпідставними.
Щодо тверджень відповідача про ненадання документів по відносинах з перевізником ФОП ОСОБА_1 , штамп якого проставлено у гр.15 CMR В № LD77132525 від 18.10.2024 р., то суд зазначає наступне.
За умовами контракту від 21.03.2022 р. № 22/22 та зі змісту інвойсу від 16.10.2024 р. № 224329 слідує, що базис поставки FCA Meer.
01.01.2022 р. між ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0101-22/ФЛ, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником (Відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник (Відправник) зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату.
Згідно п.1.2 договору найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються Сторонами в Заявках на перевезення, які надсилаються за допомогою електронної пошти, що зазначена в розділі 9 даного договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна на послуги узгоджується Сторонами в Заявках на перевезення і вказується у рахунках-фактурах Перевізника.
01.03.2022 р. сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої внесено зміни до розділу 1 ("Предмет договору") договору шляхом додавання додаткового положення (пункту) під номером 1.3 наступного змісту: "Перевізник має право залучати третіх осіб до перевезення вантажу Замовника, проте повну відповідальність за порушення умов цього договору третьою особою несе Перевізник".
Тобто, за умовами договору ФОП ОСОБА_2 з метою виконання зобов'язань з перевезення належного позивачу вантажу може залучати до перевезення третіх осіб, однак повну відповідальність за порушення умов договору третьою особою несе безпосередньо ФОП ОСОБА_2 . При цьому, вартість перевезення узгоджується в заявках та зазначається у рахунках-фактурах.
16.10.2024 р. ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" подало ФОП ОСОБА_2 заявку на перевезення вантажів № 112 за маршрутом МEER (Бельгія) - с.Черляни, Львівська область.
Відповідно до СМR В № LD77132525 від 18.10.2024 р. перевізником вантажу - бананів на 20 палетах, була ФОП ОСОБА_1 , тобто ФОП ОСОБА_2 залучив до перевезення третю особу, що не суперечить умовам договору від 01.01.2022 р. № 0101-22/ФЛ.
За наслідками здійснення перевезення вантажу ФОП ОСОБА_2 виставив позивачу рахунок-фактуру від 21.10.2024 р. № 112 на суму 87210 грн. за вантажні транспортні послуги автомобілем за маршрутом: МEER (Бельгія) - м/п Шегіні-Медика - 7000 грн., м/п Шегені-Медика - с.Черляни Львіська область (UA) - 17210 грн.
Позивачем на підтвердження транспортних витрат надавалися відповідачу договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.01.2022 р. № 0101-22/ФЛ з додатковою угодою від 01.03.2022 р. № 2, рахунок-фактура від 21.10.2024 р. № 112, заявка на перевезення вантажів від 16.10.2024 р. № 112, у яких відображено товар, що перевозився, маршрут перевезення, вартість кожної з наданих послуг та які не містять між собою розбіжностей.
Вказані документи оформлені належним чином і є достатніми доказами на підтвердження понесених позивачем витрат на перевезення, включених ним до заявленої митної вартості товару, що дають можливість ідентифікувати їх належність до поставки товару.
Частина 2 статті 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказаною нормою не встановлено конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом заявка на перевезення вантажів від 16.10.2024 р. № 112 та рахунок-фактура від 21.10.2024 р. № 112 є таким документами, що містять відомості про вартість перевезення товару.
Твердження відповідача про ненадання декларантом документів щодо договірних відносин з ФОП ОСОБА_1 суд вважає безпідставними, оскільки з вказаним підприємцем позивач не мав жодних відносин, так як договір на перевезення вантажу було укладено з ФОП ОСОБА_2 , який залучив ФОП ОСОБА_1 до здійснення перевезень вантажу, а тому саме ФОП ОСОБА_2 виставив позивачу рахунок-фактуру від 21.10.2024 р. № 112. Вартість перевезення, вказана у рахунку-фактурі від 21.10.2024 р. № 112, повністю співпадає з вартістю, узгодженою між позивачем та ФОП ОСОБА_2 у заявці на перевезення вантажів від 16.10.2024 р. № 112.
Обґрунтованих доводів того, яким чином, за вказаних умов, залучення перевізником позивача третьої особи до перевезення для виконання договору від 01.01.2022 р. № 0101-22/ФЛ мало вплив на вартість перевезення, відповідачем не надано. При цьому суд зауважує, що СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч.9 ст.43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (ч.2 ст.191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч.2 ст.221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Натомість надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про вартості перевезення, і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Суд відхиляє доводи відповідача про не включення до вартості витрат на перевезення витрат на брокерські послуги за межами України, що пов'язані з транзитним перевезенням товару, та витрат на завантаження товару у місці призначенні, так як позивачем такі витрати не понесені.
Згідно п.4.15 контракту податки, митні збори, гербові збори та інші витрати, що виникають у зв'язку з виконанням цього Контракту, які оплачуються в країні Постачальника, оплачує Постачальник.
Відповідно до п.4.16 контракту обов'язок проходження експортних митних формальностей в країні Постачальника покладається на Постачальника.
Тобто, за умовами контракту зазначені витрати понесені постачальником, включені у вартість товару та не підлягають додатковому відшкодування позивачем.
Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом на вимогу митного органу додаткових документів, то суд вважає їх безпідставними, так як:
- по-перше, декларантом надавалися при митному оформленні зовнішньоекономічний договір (контракт) від 21.03.2022 р. № 22/22 з додатковою угодою від 24.02.2023 р. № 2, прайс-лист від 16.10.2024 р., висновок експерта від 21.10.2024 р. № 20-49/10-2024, калькуляція від 16.10.2024 р., копія митної декларації країни відправлення від 18.10.2024 р. № 24ВЕЕ00000068403240, договір про перевезення від 01.01.2022 р. № 0101-22/ФЛ з додатковою угодою від 01.03.2022 р. № 2, заявкою на перевезення вантажів від 16.10.2024 р. № 112, рахунком-фактурою про надання вантажних транспортних послуг від 21.10.2024 р. № 112; банківські платіжні документи, що стосуються товару, були відсутні, оскільки товар поставлявся на умовах післяплати, інші платіжні та/або бухгалтерські документи були відсутні, страхування не здійснювалося у зв'язку з умовами поставки FCA, виписка з бухгалтерської документації не є первинним документом, що підтверджує придбання та вартість товару, оскільки такими є митна декларація та інвойс, які надавалися відповідачу, каталоги, специфікації відсутні у позивача, у зв'язку з чим вимога про надання документів, яких не існує, є неправомірною;
- по-друге, такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов'язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.
Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.
Разом із тим підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2024 р. № UA209000/2024/900768/2 відповідачем використано для коригування митної вартості товару МД від 14.10.2024 р. UA209170/2024/86106.
В той же час приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач лише зазначив цю МД однак не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 р. у справі № 804/6243/14.
Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
З урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2024 р. № UA209000/2024/900768/2 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2024 р. № UA209000/2024/900768/2, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.10.2024 р. № UA209170/2024/002967 також є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. В той же час позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2024 р. № UA209000/2024/900768/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.10.2024 р. № UA209170/2024/002967, а тому позовні вимоги ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ", то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.9 ст.139 КАС України).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Ситником О.П. укладено договір про надання юридичних послуг від 01.04.2024 р. № 0104-24/ДІК.
28.10.2024 р. сторонами укладено додаткову угоду № 26-24UA209170088825U5 до договору № 0104-24/ДІК від 01.04.2024 р. про надання юридичних послуг, в якій позивач та адвокат вирішили встановити окремий порядок сплати винагороди адвокату за такі послуги: підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900768/2 від 21.10.2024 р., та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002967 від 21.10.2024 р.; представництво ТОВ "Дунайська Імпортна Компанія" в суді першої інстанції під час розгляду судової справи, відкритої за позовом, що зазначений в п.1 цього замовлення; інші юридичні послуги, що передбачені договором та безпосередньо стосуються судового розгляду позову.
Сторонами погоджено, що винагорода за послуги, передбачені п.1 цієї додаткової угоди, буде сплачена адвокату відповідно до п.5.4 договору. Тобто сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як "гонорар успіху", яка передбачає сплату адвокатського гонорару після та за умови ухвалення судом рішення на користь клієнта в справі, введення якої здійснював адвокат.
Сторонами погоджено, що сума винагороди адвокату за підготовку позову встановлюється виходячи з нижченаведеного розрахунку: Відповідно до пп.4 п.1 додатку № 1 до Договору вартість послуги з підготовки позовної заяви, яка містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру, становить 5 % від ціни такого позову, але не менше 5000,00 грн. Таким чином, вартість послуги з підготовки та подання позову становить: 67621,21 грн. (ціна позову) х 5 % = 3381,0605 грн., а оскільки добуток менше 5000 грн., то вартість послуги округляється до 5000 грн.
Розмір винагороди за надання інших юридичних послуг, що стосуються розгляду судом справи, відкритої за вищезазначеним позовом, розраховується відповідно до додатку №1 (прайс) до договору.
Сторонами погоджено, що строки, які відведені на сплату винагороди адвоката за послуги, передбачені п.1 цієї додаткової угоди, встановлюються відповідно до п.5.4.3 договору.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн., позивачем надано акт наданих послуг від 28.10.2024 р. № 26-24UA209170088825U5, згідно якого адвокатом надано такі юридичні послуги: підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості № UA209000/2024/900768/2 від 21.10.2024 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002967 від 21.10.2024 р. - 5000 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи те, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала значна кількість справ за позовними заявами ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" до Одеської та Львівської митниць з аналогічними предметами та підставами.
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (68094, Одеська область, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 40017905) до Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.10.2024 р. № UA209000/2024/900768/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.10.2024 р. № UA209170/2024/002967.
Стягнути з Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (68094, Одеська область, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 40017905) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 коп.
Стягнути з Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (68094, Одеська область, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 40017905) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко