справа № 570/5692/24
провадження № 2/570/1678/2024
27 грудня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на земельну ділянку,
покликаючись на те, що відсутність сертифікату на право на земельну частку (пай), перешкоджає позивачу оформити у встановленому законом порядку спадщину, позивач у поданій до суду 31 жовтня 2024 року позовній заяві просить визнати за нею право власності на земельні частки (паї) на території Новоукраїнської сільської ради в розмірі 1,47 га, а саме: рілля в масиві № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 площею 19 га; кормові угіддя в масиві № НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_4 площею 0,28 га, які виділені в нaтурі ОСОБА_2 згідно з виданим сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РВ №01446 по КСП "Дружба", що зареєстрований у Книзі 20.06.1996 за № 445, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .
Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
У поданій до суду заяві через систему «Електронний суд» 26 листопада 2024 року відповідач просить здійснювати розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд встановив такі обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 - позивач у справі, її батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , Новоукраїнською сільською радою Ровенського району Ровенської області 04 вересня 1966 року.
У зв'язку з реєстрацією шлюбу 02 травня 1987 року позивач змінила своє прізвище на " ОСОБА_5 ", що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого Новоукраїнською сільською радою Ровенського району Ровенської області 02 травня 1987 року.
Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Рівненською районною державною адміністрацією, на підставі рішення Рівненської райдержадміністрації від 30.05.1996 №394, громадянці ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №014446 по КСП «Дружба», який зареєстрований у Книзі 20.06.1996 за №445.
З відповіді Головного управління держгеокадастру у Рівненській області №29-17-0.2-1988/2-24 від 04.04.2024 вбачається, що станом на 01.01.2013 інформація щодо видачі державних актів на право власності на земельну ділянку громадянці ОСОБА_2 (в тому числі і взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ №014446) на території Рівненського району Рівненської області, в Головному управлінні Держгеокадастру у Рівненській області відсутня.
Згідно з інформаційною довідко. спеціаліста відділу земельних відносин Олександрійської сільської ради Наталії Нагорної №9 від 25.10.2024 відповідно до розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області №673 від 26 серпня 2008 року "Про внесення змін в додаток до розпорядження голови районної державної адміністрації від 29 грудня 2007 року №1016 "Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Новоукраїнської сільської ради" ОСОБА_2 було виділено земельну частку (пай) в розмірі 1,47 га, в тому числі: рілля в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_7 площею 1,19 га, кормові угіддя в масиві № НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_4 площею 0,28 га.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим 15 березня 2010 року Новоукраїнською сільською радою Рівненського району Рівненської області.
З повідомлення №141/02-14 від 19.04.2024 приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Вікторії Кутецької вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємицею на майно, належне померлій ОСОБА_2 . Для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно надати нотаріусу сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №014446, зареєстрований 20.06.1996, реєстраційний №445 або дублікат сертифікату, оскільки його відсутність унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.
Для оформлення своїх спадкових прав позивач не надала нотаріусу правовстановлюючих документів на вищевказану земельну частку (пай), оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) втрачений, а державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не видавався.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст.1297 ЦК України). Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1298 ЦК України).
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд дійшов таких висновків, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Виходячи із принципу ефективного способу захисту порушеного права слід зазначити таке.
Стаття 5 ЦПК України передбачає способи захисту, які застосовуються судом, а саме, що ???здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У? випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону
У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ефективний спосіб захисту права повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права; 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим); 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії; 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Одне право має захищатися одним позовом.
Згідно із зобов?язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Україна, серед іншого, прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій, гарантує права людини і основоположні свободи, а також зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.
Загальною декларацією прав людини передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
У статті 3 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов?язується, зокрема, забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні.
У статті 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, але за умови, що такий спосіб захисту прав, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв?язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред?явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права. Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові.
Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.
Таким чином, зверненню до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно мало б передувати вирішення даного питання в позасудовому порядку позивачем за участю нотаріуса або органу чи службової особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відомостей про вчинення таких дій позивачем суд не отримав, інформації стосовно прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_2 або видачі свідоцтв про право на спадщину матеріали справи не містять. Позивач не надала суду доказів того, що вона в установленому законом порядку подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на відповідне майно та що нотаріус відмовив їй у видачі указаного свідоцтва, а тому, враховуючи вищевикладене, такий позов є передчасним. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 16 січня 2019 року в справі № 2-390/2006, від 21 лютого 2021 року в справі № 392/1213/17.
Щодо повідомлення №141/02-14 від 19.04.2024 приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Вікторії Кутецької, з якого вбачається, що позивач зверталася до нотаріуса та їй було повідомлено про відсутність правовстановлюючих документів на відповідне майно і неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, то таке повідомлення не є відмовою нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії, а є лише роз'ясненням (відповіддю) на її звернення.
Відтак, суд вважає, що звернення в суд з вимогою визнати право власності на земельну частку (пай), при тому, що нотаріус постановою не відмовляв позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно земельну частку (пай) з причини відсутності оригіналу правовстановлюючого документу - сертифікату на право на земельну частку (пай) є передчасним, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v.Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в позові судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Клопотання про компенсацію судових витрат, а також доказів про такі витрати відповідач не подавав, тому такі відшкодуванню не підлягають.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
відмовити в позові ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на земельну ділянку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Олександрійська сільська рада, ЄДРПОУ 04387119, місце знаходження: 35320, с.Олександрія, вул.Свято-Преображенська, 66 Рівненського району Рівненської області.
Повне судове рішення виготовлене 03 січня 2025 року.
Суддя: Кушнір Н.В.