вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
10.01.2025м. ДніпроСправа № 904/70/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
розглянувши матеріали заяви позивачів про забезпечення позову
у справі № 904/70/25
за позовом
1. ОСОБА_1
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний"
до до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Галицького 7"
про визнання недійсним рішення установчих та загальних зборів
Суддя Дупляк С.А.
ОСОБА_1 (далі - позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" (далі - позивач-2) звернулись до господарського суду з позовною заявою від 08.01.2025 за вих. №б/н до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Галицького 7» (далі - відповідач), в якій просять суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалене 07 липня 2024 року і оформлене у вигляді Протоколу № 24/07 від 07.07.2024 загальних зборів співвласників (питання №№ 1-8), що відбулись 07.07.2024 за адресою: місто Дніпро, вул. Данила Галицького, 7;
- скасувати реєстраційні дії та записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що стосуються рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: місто Дніпро, вул. Данила Галицького, 7 яке оформлене протоколом № 24/07 від 07.07.2024 (питання №№ 1-3), в частинах: обрання Голови Правління Білявцева Віктора Миколайовича; зміни назви Об'єднання з ОСББ «Тепло і затишок» на ОСББ «Галицького 7»; затвердження Статуту Об'єднання.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/70/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025.
Разом із позовною заявою судом отримано заяву позивачів про забезпечення позову, у якій позивачі просять суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам (в т.ч. нотаріусам), визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", посадовим і службовим особам Міністерства юстиції України вчиняти здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань" відносно Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицького 7», в тому числі, але не виключно, вносити будь- які зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, зміну органів управління, зміна керівника юридичної особи, найменування, тощо.
Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.
Стислий виклад позиції позивачів
Для забезпечення позову позивачі просять вжити заходи, щоб не ускладнити або не унеможливити виконання судового рішення, зокрема щодо реєстрації змін. Позивачі вважають, що невжиття таких заходів може спричинити додаткові труднощі у виконанні судового рішення, а тому просять суд вжити заходи забезпечення, зокрема заборону на реєстраційні дії.
На думку позивачів, заходи забезпечення позову не впливають на поточну діяльність ОСББ, але забезпечать належний захист прав позивачів. Забезпечення позову включає заходи для збереження поточного стану до вирішення справи по суті. Забезпечення позову не передбачає вирішення спору, а лише створює умови для ефективного захисту прав позивача.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).
Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною ч. 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Господарський суд встановив, що позивачі у поданому клопотанні посилаються виключно на те, що забезпечення позову необхідне у зв'язку з «ймовірним переобранням осіб до керівництва ОСББ», а тому забезпечення позову необхідне для того, щоб не ускладнити або не унеможливити виконання судового рішення, зокрема щодо реєстрації змін. А невжиття таких заходів може спричинити додаткові труднощі у виконанні судового рішення.
Водночас, позивачі навіть не зазначають про намір у відповідача вчинити дії щодо переобрання таких осіб. Також позивачі не додають до клопотання про забезпечення позову жодного доказу наявності у відповідача наміру вчинити такі дії (провести збори тощо) з метою ускладнити або унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Інших доказів, які б могли підтвердити припущення позивачів щодо наміру відповідача уникнути відповідальності матеріали справи не містять.
Більш того, заявники не вказують, які саме дії (зокрема, спрямовані зміну членів правління, керівництва) відповідач фактично вчинив, а також того, що такі дії можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, які заявлені позивачами.
Водночас, як зазначалося вище, саме лише посилання у заяві на потенційну загрозу утруднення виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, звертаючись до суду із даним клопотанням, заявники не навели (та не надали доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просять позивачі. Зокрема, заявники не надали жодних доказів того, що відповідачем вчинялись якісь дії для зміни членів правлення або щодо того, що майно (яке складається зокрема із щомісячних внесків на утримання будинку) на момент ухвалення та виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, може зникнути або зменшитись.
При цьому таке майно навіть не є предметом спору.
Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у клопотанні про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки заявники не надали доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить їх права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Суд звертає увагу заявників на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення заявники не позбавлені в будь-який час повторно заявити про необхідність забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.
З огляду на викладене, враховуючи, що заявники не надали суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 ГПК України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, клопотання позивачів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.А. Дупляк