ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 січня 2025 року Справа № 903/600/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
позивача: Боричевський В.М.
відповідача: Хомич А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 15 листопада 2024 року у справі №903/600/24 про розстрочення виконання судового рішення (суддя Дем'як В.М.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії
до Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради
про стягнення 750 688,17 грн.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15 листопада 2024 року у справі №903/600/24 відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради за вх.№01-74/1529/24 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 04 вересня 2024 року по справі №903/600/24.
Вказана ухвала мотивована тим, що боржник при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду в даній справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.
Не погодившись із постановленою ухвалою, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 15 листопада 2024 року у справі №903/600/24 та ухвалити нове рішення, яким заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду від 04 вересня 2024 року у справі №903/600/24 задовольнити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що у відповідача є наявні об'єктивні обставини, які ускладнюють виконання останнім рішення Господарського суду Волинської області від 04 вересня 2024 року. Відповідач звертає увагу на те, що КП "Ковельводоканал" є об'єктом критичної інфраструктури, від функціонування якого залежить забезпечення населення міста Ковель та Ковельського району централізованим водопостачанням та водовідведенням. КП "Ковельводоканал" працює за будь-яких умов, цілодобово та без перебоїв, незважаючи на реалії війни. Від безперебійного нормального функціонування підприємства, як стратегічного об'єкта критичної інфраструктури залежить гарантоване державою першочергове забезпечення питною водою населення для задоволення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.
Скаржник звертає увагу суду, що з початку настання обставин непереборної сили - військової агресії Російської Федерації проти України, та введенням воєнного стану із 24 лютого 2022 року рівень оплати споживачів за спожиті послуги вкрай низький. Значна частина мешканців міста Ковель та Ковельського району залишили свої домівки. Значна частина населення втратили роботу. Чимала кількість підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців припинили свою діяльність.
Апелянт повідомляє суд, що станом на вересень 2024 року КП "Ковельводоканал" має наявну дебіторську заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 13 мільйонів грн. (на підтвердження додається довідка №1359 від 27 вересня 2024 року). Загальна сума заборгованості лише населення за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення перед КП "Ковельводоканал" за 8 місяців 2024 року становить 12 мільйонів грн.
Також, відповідач зазначає, що ним отримується відшкодування за різницю у тарифах з місцевого бюджету нерегулярно. Відшкодування за січень-березень місяці 2024 року було отримано лише у кінця травня 2024 року, що підтверджується випискою по рахунках від 29 травня 2024 року.
Заявник просить врахувати, що КП "Ковельводоканал" вживає всіх можливих заходів для вирішення проблеми із взаєморозрахунками та неодноразово звертався до позивача з пропозицією укладення договору реструктуризації заборгованості, однак дана пропозиція була кожен раз відмовлена (лист №06.1-2763 від 30 квітня 2024 року та №06.1-2823 від 03 травня 2024 року). На останнє звернення від 26 червня 2024 року №949 також надійшла відмова.
Скаржник наголошує на тому, що відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, однак при вищевказаних обставинах, що унеможливлюють їх виконання, КП "Ковельводоканал" шукаючи вирішення даного питання у межах чинного законодавства України, з метою досягнення паритетності в господарсько-ділових відносинах, отримує лише безпідставні відмови від ПрАТ "Волиньобленерго", що порушують його права, визначені чинним законодавством України.
Листом №903/600/24/7650/24 від 22 листопада 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
03 грудня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі №903/600/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 15 листопада 2024 року у справі №903/600/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08 січня 2025 р. об 11:00год у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
19 грудня 2024 року від ПрАТ "Волиньобленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а оскаржувану ухвалу у справі залишити без змін.
03 січня 2025 року через "Електронний суд" від Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 січня 2025 року у справі №903/600/24 задоволено заяву Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 08 січня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
У червні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради про стягнення 1 000 688,17 грн. заборгованості, в т.ч. 920 209,55 грн. - суми основного боргу, 50 038,37 грн. - пені, 11 500,09 грн. - 3% річних, 18 940,16 грн. - інфляційних втрат згідно договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №526-0031000 та заяви-приєднання до договору, яка є додатком 1 до договору.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 04 вересня 2024 року у справі №903/600/24 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії 750 688,17 грн. заборгованості в т.ч.: 670 209,55 грн. - суми основного боргу, 50 038,37 грн. - пені, 11 500,09 грн. - 3% річних, 18 940,16 грн. - інфляційних втрат, а також 7 505,16 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
05 листопада 2024 року до Господарського суду Волинської області від Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради надійшла заява за вх.№ 01-74/1529/24 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 04 вересня 2024 року по справі №903/600/24 на один рік - до 04 вересня 2025 року рівними частинами на 12 платежів.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що в останнього наяві об'єктивні обставини, які ускладнюють виконання рішення Господарського суду Волинської області від 04 вересня 2024 року. Крім того, посилається на те, що КП "Ковельводоканал" є об'єктом критичної інфраструктури, від функціонування якого залежить забезпечення населення міста Ковель та Ковельського району централізованим водопостачанням та водовідведенням. КП "Ковельводоканал" працює за будь-яких умов, цілодобово та без перебоїв, незважаючи на реалії війни. Заявник посилається на призупинення надходження коштів на підприємство, що в свою чергу викликало утворення величезної суми заборгованості КП "Ковельводоканал" перед контрагентами, в тому числі з податків, зборів та обов'язкових платежів, з оплати за електроенергію, за паливно-мастильні матеріали, запчастини та матеріали для обслуговування та ремонту інженерних мереж.
За доводами заявника, станом на кінець третього кварталу 2024 року КП "Ковельводоканал" має наявну дебіторську заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 13 мільйонів грн. (на підтвердження додається довідка №1359 від 27 вересня 2024 року). Загальна сума заборгованості лише населення за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення перед КП "Ковельводоканал" за 9 місяців 2024 року становить 12 мільйонів грн.
Наявність значних сум заборгованості споживачів, що отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у КП "Ковельводоканал" значним чином впливає на неможливість відповідача здійснювати розрахунки та в повному обсязі виконати рішення суду.
Заявник звертає увагу, що на даний час КП "Ковельводоканал" намагається здійснювати оплату за договором про постачання електроенергії на 2024 рік, укладеним з постачальником електричної енергії - ТОВ "Волиньелектрозбут", де щомісячні рахунки за електроенергію становлять в середньому 1 800 000,00 грн. та відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед ПрАТ "Волиньобленерго", поступово погашаючи існуючу заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії у 2024 році, та за поточне нарахування. Відповідач відповідне відшкодування за різницю у тарифах отримує з місцевого бюджету нерегулярно. Відшкодування за січень-березень місяці 2024 року було отримано лише у кінця травня 2024 року, що підтверджується випискою по рахунках від 29 травня 2024 року.
Суд першої інстанції розглянувши подану заяву прийшов до висновку, що боржник при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду в даній справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до норм статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Водночас оцінка відповідних обставин, які є підставою для розстрочення (відстрочення) судового рішення, здійснюється у кожному конкретному випадку з урахування унікальних обставин судового спору, а сама лише інтерполяція відповідних висновків суду, зроблених у одній справі на обставини іншої справи - не свідчить про помилковість висновків судів, зроблених під час дослідження обставин конкретної справи.
Колегія суддів зауважує, що необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі №906/1035/23 та враховуються колегією суддів відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини 4 статті 236 ГПК України.
Колегія суддів на підставі матеріалів справи, наданих відповідачем та позивачем пояснень встановила, що суд першої інстанції дотримався вищенаведених процесуальних норм та надав оцінку заявам обох сторін, виклавши свої оцінки і мотиви в оскаржуваній ухвалі.
Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що до заяви про розстрочення виконання рішення Комунальним підприємством "Ковельводоканал" Ковельської міської ради не додано жодних доказів, яким чином боржник намагається виконати рішення суду, а також доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків в строки, визначені в заяві про розстрочення.
Крім того, відповідачем не обґрунтовано запропонований термін розстрочення та не надано доказів (документів) щодо відсутності у нього грошових коштів у сумі, яка стягнута за рішенням суду.
Збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №813/8842/13-а.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків.
Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання саме на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Незадовільний фінансовий стан, який не підтверджений жодними доказами, не є підставою для розстрочення виконання рішення.
З наданих відповідачем доказів колегія суддів не може перевірити наявність або відсутність можливості відповідача повноцінно здійснювати свої розрахунки з кредиторами.
Заявником не доведено, що протягом наступного року у КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради будуть наявні кошти, достатні для повного погашення заборгованості перед стягувачем. Навпаки, апелянтом надаються докази того, що наразі існують проблеми із погашенням поточної заборгованості та черговим зверненням позивача до суду з позовом.
Господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконанні рішення у встановлений строк, так і для позивача (стягувача) при затримці виконання рішення.
Колегія суддів бере до уваги те, що як позивач так і відповідач є суб'єктами критичної інфраструктури, а відтак розстрочення виконання рішення може негативно вплинути на обох сторін спору.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що боржник при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду в даній справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.
Виключно скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Як вже зазначалося, доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення виконання боржником не надано, а позивач заперечує можливість розстрочення виконання рішення суду.
Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 ГПК України пов'язують можливість надання розстрочки.
Матеріали заяви також не містять доказів того, що КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради вчиняються заходи щодо стягнення заборгованості з боржників підприємства.
Відповідач посилається на введення у країні воєнного стану, однак така обставина стосується як позивача, так і відповідача. КП "Ковельводоканал" не наведено жодних обставин, як ситуація в країні впливає на діяльність його підприємства та створює об'єктивні перешкоди для виконання рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Станом на момент перегляду оскаржуваної ухвали минуло чотири місяці з дня ухвалення рішення Господарським судом Волинської області. Жодних доказів про часткове виконання такого рішення матеріали справи не містять.
Суд позбавлений можливості пересвідчитись в намірах відповідача врегулювати існуючу заборгованість у встановленому законом порядку.
Колегія суддів зазначає, що визначення можливості розстрочення виконання рішення та періоду такого розстрочення належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції.
Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18.
Судами обох інстанцій не встановлено обставин того, що розстрочення виконання рішення може сприяти повному виконанню боржником своїх зобов'язань перед стягувачем; не доведено, що одноразова сплата усієї суми боргу може погіршити фінансовий стан відповідача та призвести до зворотного, коли рішення суду відповідач буде не спроможний виконати.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду Волинської області від 15 листопада 2024 року у справі №903/600/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення у цій справі, і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені заяви відповідача допустив порушення норм матеріального чи процесуального права або "справедливого балансу" інтересів сторін, що могло б бути підставою для скасування судового рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Волинської області від 15 листопада 2024 року у справі №903/600/24. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 15 листопада 2024 року у справі №903/600/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Волинської області від 15 листопада 2024 року у справі №903/600/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №903/600/24 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "09" січня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.