Справа №363/1026/24 Головуючий у 1 інстанції: Рукас О.В.
Провадження №33/824/4039/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
12 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу Склярова Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 605, 60 гривень.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 21 червня 2024 року адвокат Скляров С.В. представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, не погодився з результатами огляду за допомогою газоаналізатора та наполягав на проведенні відповідного огляду з закладі охорони здоров'я.
Оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу, то інспектор поліції не мав права враховувати такі результати при складанні протоколу.
Так само суд першої інстанції при ухвалені постанови помилково взяв до уваги результати огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора, хоча ОСОБА_1 з ними не погодився та наполягав на проведенню відповідного огляду в закладі охорони здоров'я. За таких умов стан алкогольного сп'яніння не було встановлено.
Суд безпідставно послався в постанові на відомості із Державного реєстру судових рішень, зокрема на ухвалу слідчого судді в кримінальному провадженні
№ 12024111150000285 від 25.02.2024 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України про накладення арешту на майно, оскільки такі відомості в судовому засіданні не були дослідженні.
У судовому засіданні адвокат Скляров С.Л. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати провадження по справі закрити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст. 294 неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 017836 від 24.02.2024 року вбачається, що 24 лютого 2024 року о 12 год. 00 хв. у с. Глібівка Київської області, вул. Л. Українки, буд. 24, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , був виявлений працівниками поліції з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
З метою встановлення факту перебування у стані алкогольного сп'яніння працівники поліції під відеозапис та в присутності двох свідків запропонували ОСОБА_1 пройти у встановленому законодавством порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. Результат огляду на стан алкогольного сп'яніння позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,58 проміле.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 017836 від 24.02.2024 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто ним прочитаний і підписаний; містить зобов'язання ОСОБА_1 щодо не керування транспортними засобами у зв'язку з перебуванням у стані алкогольного сп'яніння;
- поясненнями ОСОБА_1 , в яких він підтвердив факт керування автомобілем, факт добровільної згоди пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, позитивний результат огляду 0,58 проміле;
- долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції, з яких вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його добровільна згода пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля, позитивний результат огляду на стан сп'яніння, відмова ОСОБА_1 від проходження повторного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі;
- чеком тесту № 435 від 24.02.2024 року, проведеного за допомогою Drager Alcotest 6820, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, стан алкогольного сп'яніння 0,58 проміле; містить підпис ОСОБА_1 , яким він засвідчує свою обізнаність з результатами проведеного огляду;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, в якому зафіксовано підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, результат огляду за допомогою спеціального технічного засобу 0,58 проміле;
- водійським посвідченням ОСОБА_1 , з якого вбачається наявність у нього права керування транспортними засобами.
Ухвалюючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги правильності зазначеного висновку суду першої інстанції не спростовують.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що з відеозапису «VID240224-120838F-000000-000000-0029» безпосередньо вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції було виявлено в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим у присутності двох свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 добровільно погодився. Перед проходженням огляду ОСОБА_1 впевнився у щільності та цілісності упакування мундштука приладу, засвідчив можливість проведення огляду за допомогою спеціального технічного засобу, працівниками поліції проведено контрольний забір повітря, що засвідчив відсутність всередині мундштука та приладу парів алкоголю. Результат огляду на стан алкогольного сп'яніння був позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,58 проміле. З результатом проведеного огляду ОСОБА_1 був ознайомлений особисто як шляхом повідомлення показників працівниками поліції, так і шляхом їх відображення на екрані приладу.
Після цього, як видно з відеозапису, працівники поліції запитують ОСОБА_1 щодо його згоди з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що він зазначає, що заперечує проти результатів проведеного огляду. Одразу після цього працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти повторний огляд на стан алкогольного сп'яніння у спеціальному медичному закладі, на що ОСОБА_1 дійсно зазначає про свою готовність пройти огляд у медичному закладі.
Після цього працівниками поліції повідомляється, що ОСОБА_1 буде доставлений до медичного закладу для проходження повторного огляду, а також зазначається про необхідність відібрання пояснень у присутніх свідків. Однак під час цього ОСОБА_1 зазначає, що не бачить сенсу проходити огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, оскільки результати огляду будуть аналогічні. У зв'язку з цим працівники поліції повторно та неодноразово перепитують чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд у спеціальному медичному закладі. При цьому працівником поліції зазначається, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим, у разі якщо ОСОБА_1 відмовляється від повторного огляду, відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, працівниками поліції роз'яснюється, що ОСОБА_1 має право пройти повторний огляд у медичному закладі з метою спростування результатів огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, і, у разі спростування цих результатів, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не буде складено.
Однак, не зважаючи на неодноразові питання працівників поліції, не зважаючи на надані роз'яснення процедури проведення огляду на стан сп'яніння, можливість спростування результатів проведеного огляду, наслідки у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зрештою зазначає, що з результатами огляду не згоден, однак їхати до лікарні не бажає, у зв'язку з цим відмовляється від проходження повторного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, з дослідженого відеозапису, всупереч поясненням ОСОБА_1 та сторони захисту, вбачається, що після оголошення результатів огляду на стан сп'яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, працівниками поліції було запитано згоду ОСОБА_1 щодо результатів такого огляду. ОСОБА_1 дійсно було висловлено заперечення і спочатку надано згоду на повторний огляд у медичному закладі, однак у подальшому сам же ОСОБА_1 зазначив про недоцільність проведення повторного огляду та відмовився від направлення до лікарні, зазначивши про своє небажання їхати до лікарні. При цьому ОСОБА_1 відмовився від повторного огляду в медичному закладі, не зважаючи на неодноразові питання працівників поліції та роз'яснення, надані щодо процедури огляду, наслідків відмови від повторного огляду, правопорушення, щодо якого буде складено протокол.
З відеозапису «0000000_00000020240224130135_0015» вбачається, що при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом складеного протоколу, отримав його примірник, а також отримав роз'яснення своїх прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що спростовує доводи сторони захисту в частині не роз'яснення працівниками поліції прав та обов'язків ОСОБА_1 . При цьому з відеозапису вбачається, що при складанні матеріалів справи, у тому числі при роз'ясненні суті вчиненого правопорушення, ОСОБА_1 не надає жодних конкретних заперечень чи зауважень, у тому числі не зазначає про необхідність доставлення його до медичного закладу, необхідність проведення повторного огляду в медичному закладі. Така поведінка ОСОБА_1 повністю суперечить його поясненням, наданим під час судового розгляду, в тій частині, що ОСОБА_1 вимагав від працівників поліції доставлення його до медичного закладу з метою проходження повторного огляду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апелянта про те, що судом не вжито належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення не знайшли свого підтвердження.
Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог ст. 280 КУпАП, а саме повністю з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Склярова Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Гаращенко Д.Р.