Провадження №2-а/760/1345/24
Справа №760/22365/24
19 грудня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Духоти Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 2994970 від 06.09.2024,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в м. Києві, в якій просить скасувати постанову інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Полку-1 Управління Патрульної Поліції в місті Києві, лейтенанта поліції Сахарова А.В., серії ЕНА № 2994970 від 06.09.2024. Вказаною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме за те, що 06.09.2024 о 17 год. 37 хв. в м. Київ по вулиці Ізюмська 2, керуючи транспортним засобом Toyota Corolla (номерний знак НОМЕР_1 ), не надав для перевірки посвідчення водія, чим порушив п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що поліцейський, розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, не дав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП.
Також вказав на відсутність належних і допустимих доказів факту порушення ним ПДР, а тому вимога про пред'явлення посвідчення водія є неправомірною. Оскаржувана постанова не містить відомостей, щодо підстав зупинки транспортного засобу. Адже жодного згадування про порушення позивачем інших статей КУпАП, крім ч. 2 ст. 126 КУпАП, в постанові немає і інших постанов відповідачем відносно позивача не складено.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 справу передано у провадження судді Майстренко О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
01 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив від представника Головного управління Національної поліції в м. Києві, в якому останній просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції у м. Києві у повному обсязі, мотивую чим, що з матеріалів справи вбачається, що до адміністративної відповідальності позивача було притягнуто посадовою особою Департаменту патрульної поліції.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.10.2024 залучено співвідповідачем у справі Департамент патрульної поліції, розгляд справи відкладено на 10.00 год. 19.12.202.
18 листопада 2024 року до суду надійшов відзив від представника Департаменту патрульної поліції, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав відсутності у позивача на момент вчинення адміністративного правопорушення діючого посвідчення водія.
Позивач та його представник в судове засідання, відкладене на 19.12.2024 не з'явились, про місце, час та дату судового засідання повідомлялись належним чином, при цьому матеріали справи містять клопотання представника позивача Шлюхтіної К.В. про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, представник Головного управління Національної поліції у м. Києві в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.
Відповідач, представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 30.10.2024 про залучення співвідповідача та відкладення розгляду справи, а також судової повістки-повідомлення в електронний кабінет.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені нижче викладені факти спірних правовідносин та сформовані такі висновки.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим
ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого
ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону полк-1 Управління Патрульної Поліції в м. Києві лейтенанта поліції Сахарова А.В. серії ЕНА №2994970 від 06.09.2024, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Із змісту постанову вбачається, що 06.09.2024 о 17 год. 37 хв. в м. Київ по вулиці Ізюмська позивач керуючи транспортним засобом Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив виїзд на смугу зустрічного напрямку руху на дорозі, яка має дві смуги для руху в обох напрямках, при цьому перетнув дорожню розмітку 1.3, а також не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за адміністративним правопорушенням, яке передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.1 б ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Відповідальність за вказане порушення встановлена ч. 2 ст. 126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
У відповідності до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та пунктів 2.1, 2.4 ПДР водій зобов'язаний мати при собі та пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться, зокрема, в посвідченні водія та реєстраційному документі на транспортний засіб.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, зазначивши про недоведеність факту порушення ПДР, що стало підставою для зупинки транспортного засобу.
Проте, як вбачається із оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідачем в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови додано до відзиву результат пошуку в базі даних «АРМОР» посвідчення водія ОСОБА_1 , які спростовують твердження позивача та підтверджують обставини викладені в оскаржуваній постанові.
Так, із долученого до відзиву результату пошуку в базі даних «АРМОР» посвідчення водія ОСОБА_1 , судом встановлено, що посвідчення водія українське НОМЕР_2 , категорія В з 11.11.2004 знищено.
Доказів наявності у позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії позивачем не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
На підставі викладеного, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме здійснення керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Також із змісту постанови судом встановлено, що позивачу під підпис роз'яснено зміст ст. 268 КУпАП в частині права на правовову допомогу і жодних клопотань, заяв з питання реалізації прав передбачених ст. 268 КУпАП постанова не містить. Тому суд вважає безпідставними доводи, викладені у позовній заяві щодо порушення працівником поліції вимог ст. 268 КУпАП, а саме порушення права позивача на захист.
За таких підстав, суд вважає, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, винесеною у відповідності до вимог законодавства та не знаходить підстав для її скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 126, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 2994970 від 06.09.2024 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23.12.2024.
Суддя О.М. Майстренко