10 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1186/24 пров. № А/857/15708/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (суддя - Дерех Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 22.05.2024),
в адміністративній справі №500/1186/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Чернігівській області, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.01.2024 №192050003426 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу з 12.05.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII; 3) судові витрати стягнути з відповідача.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.01.2024 №192050003426 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 12.05.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1211,20 грн сплаченого судового збору.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду винесено з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам зазначеним в абзаці першому пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058- IV, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Крім того судом першої інстанції не взято до уваги приписи пункту 2 частини 2 статті 114 розділу XIV- 1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058- IV, якими передбачено, що спірна пенсія за віком на пільгових умовах призначається після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 24 років 6 місяців у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вказує скаржник, що Законом №1058-IV передбачено його пріоритет над іншими Законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, у якій Закон №1788 продовжує діяти одночасно з цим Законом. Фактично Законом №2148 повністю передано в сферу дії Закону №1058-IV регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо чинності станом на час вирішення цієї справи положень Закону №1788 в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та можливість застосування його під час вирішення спору видаються необґрунтованими. У Головного управління був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивача законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один Закон (№1058-IV). Тому позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку (55 років) і спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 22.05.2024 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 12.04.2023 звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.05.2023 №192050003426 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Списком №2.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі №500/3077/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №192050003426 від 11.05.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.05.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Після набрання законної сили рішенням суду позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо виконання рішення суду у справі № 500/3077/23.
12 січня 2024 року позивач отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, до якого долучено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.01.2024 № 192050003426 про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №2 на виконання рішення суду від 04.08.2023 у справі № 500/3077/23 (а.с. 19).
Вказаним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту другого частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки не виповнився пенсійний вік, встановлений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (55 років).
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 12.01.2024 № 192050003426 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з пунктом “б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», (далі - Закон №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В той же час, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Правовідносини, що не врегульовані Законом №1058-IV, регулюються Законом №1788-ХІІ, тому безпідставними є доводи апелянта про неправомірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Закону №1788-ХІІ.
З урахуванням наведених вище правових висновків, головними умовами для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 12.04.2023 є досягнення нею віку 50 років, наявність стажу роботи понад 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Встановлено, що на момент звернення до відповідача за 1 місяць до досягнення 50 років (03.05.2023) із питанням призначення пенсії, позивач мала стаж роботи за Списком № 2 - 18 років 01 місяць, з нього 18 років 01 місяць - до 01.04.2015 (необхідно 10 років); загальний страховий стаж - 22 роки 09 місяців 14 днів (необхідно 20 років), що відповідачем не заперечується у рішенні від 12.01.2024 № 192050003426 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 і підтверджується висновками суду, викладеними у рішенні від 04 серпня 2023 року у справі № 500/3077/23.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Перевіряючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.01.2024 №192050003426 на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд констатує його протиправність, яке підлягає скасуванню.
Щодо зобов'язальної частини рішення суду, колегія суддів враховує, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Оскільки позивач 03.05.2023 подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з доданими необхідними документами, які підтверджують право на призначення спірної пенсії, і така заява передувала сповненню позивачу 11.05.1973 - 50 років, з урахуванням вимог статті 45 Закону №1058-VI, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідача слід зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу з 12.05.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, і таке зобов'язання не вважається втручання в дискреційні повноваження відповідача.
Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним встановленням обставин, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому підлягає залишенню без змін.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року в адміністративній справі №500/1186/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль