про відмову в забезпеченні позову
10 січня 2025 року м.Київ №320/1137/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову адвоката Морозова Вадима Юрійовича, подану до подання позовної заяви від імені позивача ОСОБА_1 ,
08.01.2025 адвокат Морозов В.Ю., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до подання позовної заяви, звернувся через підсистему "Електронний суд" до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію припису №2412707 від 16.12.2024, який було видано головним спеціалістом Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Івлєвим О., відповідно до якого демонтажу підлягає: павільйон на АДРЕСА_1 .
У заяві про забезпечення позову представником заявника зазначено, що ОСОБА_1 є фактичним власником тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 .
16.12.2024 ОСОБА_1 було отримано припис №2412707, який було видано головним спеціалістом Департаментом територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Івлєвим О., яким було повідомлено, що позивачу запропоновано усунути порушення шляхом демонтажу ТС, протягом 3-х днів відновити благоустрій. У разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи відповідно до правил благоустрою міста Києва.
Відповідно до листа комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м.Києва від 17.10.2024 №077/05-1322 тимчасові споруди за договором пайової участі №08498 ФОП ОСОБА_1 , паспортом прив'язки № 010-ДА.10129.282 ФОП ОСОБА_2 , паспортом прив'язки №01390-ДА.10129.388 ТОВ «ДП Державні Лотереї», які розміщені на території скверу, в якому заплановані роботи з капітального ремонту. Власникам тимчасових споруд у 10-тиденний строк потрібно було надати до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пропозиції щодо зміни місць розміщення тимчасових споруд.
На виконання рішення Комісії з питань розміщення тимчасових споруд від 29.10.2024 щодо перенесення тимчасових споруд у зв'язку з проведенням капітального ремонту скверу на вул. Бориспільській, 30 власниками надані пропозиції щодо розміщення ТС за договором пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою №08498 по АДРЕСА_1 в межах адреси.
За результатами розгляду заяви щодо переміщення МАФ, КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради надана відповідь, що документи надані ОСОБА_3 внесені до автоматизованої системи даних КП «Київблагоустрій». Оформлення (видача) документів дозвільного характеру, здійснення погоджень або прийняття рішень, пов'язаних із розміщенням тимчасових споруд, не відносяться до повноважень КП «Київблагоустрій».
Стосовно погодження схеми переміщення тимчасової споруди, розміщеної по АДРЕСА_1 в межах вулиці Бориспільської Дарницька районна в місті Києва державна адміністрація надала відповідь, що заперечує щодо зміщення тимчасової споруди в межах вулиці Бориспільської .
Відповідно до змісту статті 5 частини 1 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
З даним рішенням ОСОБА_1 не згоден та має намір подати позовну заяву про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, та просить задовольнити заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Представник заявника стверджує що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до його подання унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення прав або інтересів заявника, за захистом яких має намір звернутися до суду.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає таке.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19 та інших.
Разом з тим, суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі (в тому числі й тих, що свідчать про наміри чи активні дії відповідача щодо здійснення примусового демонтажу тимчасової споруди), а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів.
У постанові КАС ВС від 10 липня 2022 року у справі № 260/259/20 зазначається: 129. На переконання колегії суддів, про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо).130.Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Суд враховує, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Крім того, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається представник позивача у заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
Саме лише твердження заявника щодо ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правововідносинах, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу.
Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 241-243, 248, 249, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні заяви адвоката Морозова Вадима Юрійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.