10 січня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1306/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 в адміністративній справі №340/1306/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 серпня 2018 року по 26 січня 2024 року включно;
- зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2020 року по 18 липня 2022 року включно, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) в порівнянні із загальним розміром виплат, належних ОСОБА_1 на дату звільнення зі служби цивільного захисту - 30 вересня 2020 року;
- зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 25 лютого 2024 року у розмірі грошового забезпечення за шість місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в Управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області. 30.09.2020 р. наказом начальника Управління ДСНС України у Кіровоградській області від 30.09.2020 р. №366 позивача звільнено зі служби у запас Збройних Сил за підпунктом 3 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (за станом здоров'я) з виключенням зі списків особового складу кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та зняття з усіх видів забезпечення. Позивач вказує, що при звільненні із ним не був проведений повний розрахунок, оскільки не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 р. у справі №340/3145/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного суду від 16.01.2024 р., зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно) зі застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком, починаючи з базового місяця, яким є січень 2008 року, і виплатити додаткові кошти з урахуванням сплачених. На виконання вказаного рішення 25.02.2024 р. відповідачем на картковий рахунок позивача було зараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 83 575,23 грн. Позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, а саме: за період до 18.07.2022 р. включно - із застосуванням принципів пропорційності та співмірності та за період з 19.07.2022 р. - в межах шестимісячного строку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 в адміністративній справі №340/1306/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 1, код ЄДРПОУ 38613719) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 98 155,14 грн (дев'яносто вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять грн 14 коп.). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, Наказом Управління ДСНС України у Кіровоградській області від 30.09.2020 р. №366 «Про звільнення особового складу» майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, з правом носіння форменого одягу, виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, знято з усіх видів забезпечення з 30 вересня 2020 року (а.с.11).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 р. у справі №340/3145/23 задоволено позов; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області стосовно індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно) зі застосуванням індексу споживчих цін з наростаючим підсумком, починаючи з базового місяця, яким є січень 2008 року; зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно) зі застосуванням індексу споживчих цін з наростаючим підсумком, починаючи з базового місяця, яким є січень 2008 року, і виплатити додаткові кошти з урахуванням сплачених (а.с.53-54).
25.02.2024 р. ГУ ДСНС у Кіровоградській області на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 р. у справі №340/3145/23 виплачено ОСОБА_1 83 625,23 грн (а.с.32).
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 серпня 2018 року по 26 січня 2024 року включно, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Після виконання зазначеного рішення відповідач не звільняється від встановленої статтею 117 КЗпП України відповідальності у виді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період невиплати належних позивачу при звільненні сум. Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів насамперед враховує висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження військової служби, чітко не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату всіх належних сум звільненим військовим, з метою забезпечення принципу рівності прав та недискримінації у трудових відносинах Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними, відтак поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби та пов'язані з обов'язком провести виплату усіх належних працівнику коштів при звільненні з роботи (зі служби).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 у справі №910/4518/16 стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності, який застосовується у розмірі середнього заробітку, спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно з якою при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби (такий висновок Верховного Суду викладений також у постановах від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17).
Крім того, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, де Велика Палата зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Зазначено також, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України.
Як наслідок, бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовної вимоги про нарахування і виплату середнього заробітку за період з 01.01.2020 по 19.07.2022 включно, колегія суддів враховує наступне, що спірний період регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Судом першої інстанції враховано, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму ст. 117 КЗпП України, а саме, встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Тобто період з 19 липня 2022 року до 25 лютого 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцям
Також, колегія суддів зазначає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15, а також постанові від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Тому стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього.
Період з 01 жовтня 2020 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте, період з 19 липня 2022 року до 25 лютого 2024 року регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що середній заробіток за період з 19.07.2022 р. до 25.02.2024 р. обмежений шістьма місяцями, а тому становить 98 155,14 грн (16 359,19 грн х 6) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому відповідно до ч.1 ст.308 КАС України в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 в адміністративній справі №340/1306/24- без змін.
Постанова набирає законної сили з 10.01.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов