Головуючий І інстанції: О.А. Прилипчук
10 січня 2025 р. Справа № 480/4982/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2024, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/4982/24
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області третя особа: Державна судова адміністрація України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - відповідач, ТУ ДСА М), третя особа - Державна судова адміністрація України, в якій просила суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року (у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу), без урахування доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 10 років, за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити судді Шосткинського районного суду Сумської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 10 років, за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. Також, позивач просить зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що Указом Президента України “Про призначення суддів» від 29 вересня 2016 року № 425/2016 вона призначена на посаду судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області. 19.12.2016 року позивачку зараховано до штату Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Наказом голови цього ж суду №24-о від 07.11.2018 року “Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 » позивачці як такій, що має стаж роботи більше 3 років, встановлено щомісячну доплату з 05.08.2018 року по 18.10.2018 року за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу, а з 19.12.2018 року встановлено щомісячну доплату в розмірі 20 відсотків посадового окладу, як такій, що має стаж роботи більше 5 років.
Незважаючи на вказаний наказ, виплата цієї доплати була припинена з жовтня 2021 року. З 29.09.2023 року стаж роботи позивачки на посаді судді становив вже більше 10 років, що надало її право на отримання доплати в розмірі 30 відсотків посадового окладу. Між тим, виплата відповідачем щомісячної доплати в розмірі 30 відсотків посадового окладу так і не розпочалася.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року, без урахування доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 10 років, за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що відповідач при виплаті позивачці суддівської винагороди діяв на підставі, в межах і в спосіб, передбачені Конституцією України та законами України і ніяким чином не порушив прав позивачки.
Позивачка та третя особа не скористались правом надання відзивів на апеляційну скаргу.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Указом Президента України “Про призначення суддів» від 29 вересня 2016 року № 425/2016 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.
19.12.2016 року наказом Шосткинського міськрайонного суду Сумської області №30-ОС позивачку зараховано до штату Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а.с. 11).
07.11.2018 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області прийнято наказ №24-о, яким з 05.08.2018 року встановлено судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу, як такій, що має стаж роботи більше 3 років (а.с.10).
20.12.2018 Шосткинським міськрайонним судом Сумської області прийнято наказ №28-ОС, яким встановлено судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 з 19.12.2018 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу, як такій, що має стаж роботи більше 5 років.
Виплата щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 була припинена з 29.09.2021, оскільки в цей день закінчились повноваження позивача на посаді судді в межах п'ятирічного строку.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виплаті суддівської винагороди без урахування доплати за вислугу років протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року, без урахування доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 10 років, за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року. З метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивачки зобов'язав відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зміст ст. 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Згідно п.17 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв'язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (Закон № 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до п.22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про судоустрій і статус суддів" (чинного до 01 січня 2020 року) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про судоустрій і статус суддів" (чинного до 01 січня 2020 року) визначено що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
На підставі пп. 16 п.1 розділу I Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (далі - Закон №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частин 1-3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI, в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Частинами 5, 7 статті 133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч. 10 ст. 133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, зокрема, за якими суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Із змісту пп. 3.4 Рішення Конституційного Суду України видно, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом № 2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначається Законом № 1402-VIII.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов'язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).
Конституційний Суд України зробив висновок, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення ч.10 ст.133 Закону №2453-VI у редакції № 192-VІІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Суд зазначає, що застосований законодавцем у положенні ч.10 ст.133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону №192-VІІІ підхід до об'єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.
Отже, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).
Рада суддів України у рішенні від 03 вересня 2021 року № 35 наголосила, що будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018. В контексті питання виплати доплат таким суддям, дії Територіальних управлінь ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими. Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат у 2021 році свідчить про порушення принципу "юридичної визначеності" та принципу "належного урядування".
Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, була викладена і в рішенні Ради суддів України від 19 квітня 2019 року №21.
Суд зазначає, що положення ч.10 ст.133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року за №11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням ч.10 ст.135 Закону "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.
Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 120/1655/21-а дійшов висновку, що з набранням чинності законами № 1401-VIII, № 1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п'ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, необхідним у даній категорії справи є з'ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення щодо кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до ч.5 ст.86 Закону № 1402-VIII); закінчення п'ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої (обставини, з якою Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 пов'язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді.
Таким чином, від чіткої відповіді на питання щодо причин, які зумовили припинення виплати надбавок до посадового окладу, і залежить правильне вирішення спору.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка обіймає посаду судді в Шосткинському міськрайонному суді Сумської області, але не здійснює правосуддя з 29.09.2021, у зв'язку із закінченням строку повноважень (у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень на посаді судді).
Позивачка перебуває в процедурі кваліфікаційного оцінювання, яке досі незавершене у зв'язку із припиненням повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а тому не здійснює правосуддя з незалежних від неї причин, не була і не є притягнутою до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя.
Отже, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 в період з 29.09.2021 і по даний час не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від неї особисто або не обумовлені її поведінкою, з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018, та правову позицію Ради суддів України, викладену у рішенні від 19.04.2019 №21, позивачка мала право на отримання доплати до посадового окладу за вислугу років.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року, без урахування доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 10 років, за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року.
Таким чином, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивачки, слід зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 по справі № 480/4982/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий