10 січня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/14514/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Пенітенціарної академії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство юстиції України про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
Пенітенціарна академія України (далі - Академія, позивач) 30.10.2024 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 відповідач), у якому просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з утриманням в Академії, в сумі 149 809,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач по закінченню навчання не відпрацювала встановленого 3-річного терміну перебування на державній кримінально-виконавчій службі, її було звільнено за власним бажанням. Враховуючи наведене, у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача - право звернення до суду для захисту майнових інтересів.
Ухвалою судді від 12.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що ОСОБА_1 не порушувала умови контракту, оскільки продовжує працювати в ДУ «Центр пробації», яка відноситься до структури Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому відсутні підстави для стягнення з неї витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Від третьої особи надійшли пояснення, у яких Міністерство юстиції України позовні вимоги підтримало та просило їх задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.
01.09.2020 між Академією та ОСОБА_2 укладено контракт №659 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (а.с. 12-13).
Відповідно до умов даного контракту підготовка за державним замовленням для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України на денній формі навчання здобувача здійснюється за ступенем вищої освіти «бакалавр», за спеціальністю «правоохоронна діяльність».
Також відповідно до умов укладеного контракту відповідач взяв на себе зобов'язання, у тому числі після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення із служби в Державній кримінально-виконавчій службі протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію». Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
У зв'язку із закінченням навчання в Академії наказом в.о. ректора від 15.06.2023 №280/ОС відповідач виключена зі списків особового складу, знята з речового, котлового та грошового забезпечення, направлена у розпорядження начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для подальшого проходження служби. Станом на день виключення зі списків особового складу відповідач мала спеціальне звання «рядовий внутрішньої служби» (а.с. 14).
Наказом начальника Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» від 16.06.2023 №253/ОС-23 лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_2 призначена на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи (а.с. 17).
Наказом в.о. начальника Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» від 02.09.2024 №332/ОС-24 відповідача звільнено із займаної посади відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 20).
Про вказані обставини позивача повідомлено листом Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» від 02.09.2024 №6/2/2328/гр-24, отриманим Академією 13.09.2024. Також до вказаного листа було додано документи, необхідні для проведення претензійно-позовної діяльності в справах про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 у закладі вищої освіти (а.с. 16).
Відповідно до довідки-розрахунку фактичні витрати на утримання відповідача у навчальному закладі за період з 18.08.2019 по 16.06.2022 становили 149809,26 грн. та складаються із: грошового забезпечення - 88531,76 грн., продовольчого забезпечення - 34173,52 грн., речового забезпечення - 10609,75 грн., медичного забезпечення - 3285,85 грн., оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 13208,38 грн. (а.с. 15).
02.09.2024 відповідача повідомлено про необхідність відшкодувати протягом 30 діб витрати на навчання (а.с. 21).
Оскільки у добровільному порядку витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відповідач не відшкодував, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі №461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15, у яких зазначені спори мали вирішуватись за правилами ЦПК України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-ІV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частинами другою, четвертою статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п'ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).
Згідно пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок) відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Пунктом 2.1.1 Порядку передбачено, що витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
За змістом пункту 2.1.4 Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
У відповідності до пункту 2.1.6 Порядку до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до пункту 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Типову форму контракту затверджує МВС.
Пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку №261).
Пунктом 5 Порядку №261 передбачено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
Згідно з пунктом 8 Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Таким чином, з наведених норм права вбачається, що курсанти навчального закладу зобов'язані відшкодувати державі витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.
Вказаний обов'язок кореспондується з умовами укладеного контракту від 01.09.2020 №659 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України.
Обґрунтовуючи позов, Академія покликається на те, що відповідач вищевказані вимоги не виконала та не відшкодувала у встановлений строк витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, у зв'язку із звільненням зі служби до сплину трьох років після закінчення закладу.
Представник відповідача зазначив про відсутність у ОСОБА_1 обов'язку відшкодовувати спірні кошти, оскільки після звільнення із займаної посади в ДУ «Качанівська виправна колонія №54» (02.09.2024), на підставі заяви відповідача та подання начальника філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, наказом Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України від 11.10.2024 №728/к відповідно до КЗпП України, наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 №957/5 «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань» (зі змінами) та Положення про Державну установу «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2024 №896/5, вона з 15.10.2024 прийнята на посаду фахівця ІІ категорії Індустріального району відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області (а.с. 62-64, 66).
Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 не порушувала умови контракту, так як продовжує працювати в ДУ «Центр пробації», яка відноситься до структури Державної кримінально-виконавчої служби України.
Надаючи правову оцінку зазначеному, суд звертає увагу, що відповідно до статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
До Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу.
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються спеціальні звання.
Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України «Про державну службу». Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.
Суд повторно зазначає, що частина п'ята статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає поширення на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби соціального захисту поліцейських, визначеного Законом України "Про Національну поліцію", а також порядку і умов проходження служби, передбачених саме для поліцейських.
Аналіз вказаних приписів дає підстави стверджувати, що службою в органах Державної кримінально-виконавчої служби України є служба осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, яким встановлені спеціальні звання.
Пунктом 9 Порядку №261 передбачено, що стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію.
Отже стягнення суми витрат припиняється в разі, коли особа поновлена на службі в органах Державної кримінально-виконавчої служби України як особа рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби.
Наданими суду доказами підтверджується, що відповідач з 15.10.2024 прийнята на роботу до Індустріального районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, в порядку та на умовах визначених Кодексом Законів про працю України, а не на службу в порядку, передбаченому Законами України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та «Про Національну поліцію», із присвоєнням спеціального звання, тощо.
Доказів того, що ОСОБА_1 після звільнення з Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» була повторно прийнята саме на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України (уточнення про «службу» міститься також в умовах контракту) матеріали справи не містять.
У свою чергу, відсутність факту повторного зарахування відповідача саме на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України не дає підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 9 Порядку №261.
Також суд зазначає, що поняття «робота» та «служба» в органах Державної кримінально-виконавчої служби України не є тотожними, оскільки наділяють осіб різними статусами, а також різними правами та обов'язками.
Таким чином, будучи обізнаною під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, у разі звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, відповідач зазначену вище суму коштів станом на час звернення позивача з позовом та на час розгляду справи не відшкодувала, а тому позовні вимоги Академії є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.
При цьому, ухвалюючи рішення, суд враховує, що спір між сторонами щодо розміру вказаних витрат відсутній.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги той факт, що відповідач погодилась з умовами контракту і була обізнана про наслідки його невиконання, суд дійшов висновку, що позов про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, необхідно задовольнити.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки вказані витрати позивачем не понесені, відшкодуванню за рахунок відповідача вони не підлягають.
Керуючись статтями 227, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Пенітенціарної академії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство юстиції України про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Пенітенціарної академії України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в розмірі 149 809 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 26 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 10 січня 2025 року.
Позивач: Пенітенціарна академія України (код ЄДРПОУ 08571788, вул. Гонча, 34, м. Чернігів, 14000).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Третя особа: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001).
Суддя С.В. Бородавкіна