10 січня 2025 року справа № 580/12191/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати незаконними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07 листопада 2024 року, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 18.09.1992 в Будівельному управлінні № 816 тресту “Орьолдорстрой» та з 25.03.1993 по 25.06.1996 в зварювальному цеху № 13 та в механо-зварювальному цеху № 2 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням вказаного страхового стажу з 31.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки зазначила, що записи про періоди роботи позивачки в російській федерації, зроблені в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості, позивачкою було подано усі необхідні документи для підтвердження стажу її роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до міжнародних договорів.
Ухвалою від 11.12.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.12.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши що згідно наданих до заяви про призначення пенсії документів, до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 18.09.1992, з 25.03.1993 по 25.06.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1981, у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 31.10.2024 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення від 07.11.2024 № 233050008445 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, з підстав недостатності наявного страхового стажу (27 років 10 місяців 17 днів, при необхідному - 30 років), при цьому, не зарахувало періоди роботи з 01.01.1992 по 18.09.1992, з 25.03.1993 по 25.06.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1981, у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Рішення Головного управління, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 якого страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Згідно статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Аналіз вказаних положень свідчить, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону № 1058 зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Держави СНД) до 31.12.2003 здійснюється згідно відомостей трудової книжки, а з 01.01.2004 здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, та території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Суд встановив, що згідно записів трудової книжки від 30.07.1981 серії НОМЕР_1 , позивачка працювала у період з 01.01.1992 по 18.09.1992 в Будівельному управлінні № 816 тресту “Орёлдорстрой» на посаді маляра-штукатура та з 25.03.1993 по 25.06.1996 у виробничому об'єданні “Промприбор» на посаді слюсара-складальника в складальному цеху № 13 та в механо-складальному цеху № 2.
Суд врахував, що відомості трудової книжки позивачки про її періоди роботи з 01.01.1992 по 18.09.1992, з 25.03.1993 по 25.06.1996 скріплені підписами посадових осіб та печатками роботодавця і не викликають сумнівів у їх достовірності.
Доводи відповідача щодо неможливості врахування вказаного періоду до страхового стажу позивачки з огляду на припинення з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд вважає необґрунтованими, оскільки у період роботи позивачки вказана Угода була чинною та передбачала право на зарахування під час призначення пенсії до трудового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивачки положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивачка не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні періодів роботи під час призначення пенсії.
З урахуванням зазначеного, періоди роботи позивачки з 01.01.1992 по 18.09.1992, з 25.03.1993 по 25.06.1996 мають бути зараховані до її страхового стажу.
Суд врахував, що обсяг страхового стажу позивачки, який підтверджує відповідач складає 27 років 10 місяців 17 днів.
Разом з тим, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та висновків суду у цьому рішенні підтверджується наявність у позивачки страхового стажу у більшому обсязі за необхідний (30 років відповідно до ст. 26 Закону № 1058).
При цьому достатнім є і вік позивачки, встановлений ст. 26 Закону № 1058 (60 років), що не заперечується пенсійним органом.
Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність спірного рішення та, як наслідок, про необхідність його скасування.
Враховуючі визначені ст. 26 Закону № 1058-IV підстави та умови призначення пенсії за віком, а також наявність у позивачки усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах - вік та стаж, суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд врахував, що згідно до п. 4.2 Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, у спірних правовідносинах, прийняття рішення про призначення (поновлення) пенсії має здійснюватись структурним підрозділом органу пенсійного фонду, на який за принципом екстериторіальності розподілено заяву пенсіонера. При цьому, нарахування та виплату пенсії має здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за місцем проживання позивачки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) прийняти рішення про призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 18.09.1992, з 25.03.1993 по 25.06.1996.
Щодо дати з якої позивачка набула право на призначення пенсії, суд врахував таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд встановив, що 60 років позивачка досягла 11.05.2023, із заявою про призначення пенсії за віком позивачка звернулась до пенсійного органу 31.10.2024, у зв'язку із чим, відповідно до вказаних вище приписів ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, суд доходить висновку, що позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 з дня звернення за пенсією - 31.10.2024.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.11.2024 № 233050008445 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про призначення з 31.10.2024 ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 18.09.1992, з 25.03.1993 по 25.06.1996.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 10.01.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК