Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
10 січня 2025 р. № 520/33920/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1. Зобов'язати ГУПФУ в Харківській області перерахувати особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни ОСОБА_1 розмір соціальної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком передбаченому ст. 13 Закону №3551-XII;
2. Визнати протиправними дії ГУПФУ в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи у меншому розмірі, ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з належним обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
На виконання ухвали суду від 16.12.2024 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 вважає, що Головним управлінням ПФУ в Харківській області прийняло рішення, яке суперечить ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 22.10.1993 №3551-XII, яким передбачена виплата у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виплачена сума у меншому розмірі 2900,00 грн ніж встановлено Законом №3551-XII, то він 08.08.2023 звернувся до суб'єкта владних повноважень в особі ОСОБА_2 начальника ГУПФУ «Про здійснення ОСОБА_1 перерахунку щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік відповідно до ст. 13 Закону №3551-XII) у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги вважається справою соціального захисту, оскільки відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною (додаток). ГУПФУ грубо порушувало ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» строк надання міг затягнутися на рік і більше, тому ОСОБА_1 звернувся до голови Правління ПФУ. Листом Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ від 18.10.2023 №38490-44231/М-03/8-2800/23 повідомив, що звернення ОСОБА_1 отримано та зареєстровано 16.10.2023 за №44231/М-2800-23. Відповідь на звернення буде надано Фондом у строки, визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Листом Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ від 31.10.2023 №44231/М-2800-23 повідомив, що звернення ОСОБА_1 отримано та зареєстровано 27.10.2023 за №46309/М-2800-23. Відповідь на звернення буде надано Фондом у строки, визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» (додаток). Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.09.2024 №26435-28362/М-03/8-2000/24 відмовило ОСОБА_1 у перерахунку щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік відповідно до ст. 13 Закону №3551-XII) у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми мотивуючи своє рішення наступним: ПФУ щокварталу до 10 числа інформує Мінсоцполітики про обсяг використаних бюджетних коштів. З наведеного слідує, що: розмір грошової допомоги визначено не ГУПФУ, а Постановою № 754; дії ГУПФУ щодо виплати грошової допомоги у 2023 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою № 754 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсії; головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики (додаток). Таким чином, ОСОБА_1 стало відомо лише після отримання листа ГУПФУ від 10.09.2024 №26435-28362/М-03/8-2000/24, про остаточну відмову ПФУ у перерахунку щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, що є належним, допустимим та достовірним доказом наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та що вважаються поважними обставинами, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою 10.12.2024, та враховуючи, те що дізналася про порушення своїх прав, свобод та інтересів 10.09.2024 що може обчислюватися в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Надаючи оцінку поданій позивачем до суду заяві, суд зазначає таке.
Відповідно до положень пункту 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із пунктом 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди повинні перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 по справі №9901/325/19.
Зі змісту позову встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржується відмова відповідача, що стосується нарахування та виплати йому разової грошової допомоги до Дня незалежності у 2023 році як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до пункту першого статті 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 11) надаються надбавки до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які вони отримують, у розмірі 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щорічна разова грошова виплата до Дня Незалежності України, яка виплачується у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно п.3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 р. №754, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року.
Пунктом 4 Порядку визначено, що отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 101, 11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 1 жовтня, мають право звернутися щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 1 листопада поточного року.
Отже, строк звернення до суду з даною позовною заявою закінчився 02.05.2024 року.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У заяві про поновлення строку зверненнся до суду позивачем вказано, що вважає, що Головним управлінням ПФУ в Харківській області прийняло рішення, яке суперечить ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 22.10.1993 №3551-XII, яким передбачена виплата у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виплачена сума у меншому розмірі 2900,00 грн ніж встановлено Законом №3551-XII.
Вказаний вид грошової виплати є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується, а звернувся позивач до суду з зазначеним адміністративним позовом 11.12.2024 року із використанням системи "Електронний суд", тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого пунктом 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку на звернення до суду, послався на обставини того, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише після отримання відмови відповідача.
Суд зазначає, що за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування ч. 1 ст. 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Однак, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що у практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно якої пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Також суд зазначає, що посилання позивача на звернення у 2024 році до відповідача із заявою щодо здійснення нарахування та виплату недоплаченої разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік не можуть вважатися судом обґрунтованими та доведеними, оскільки це не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, а лише свідчить про час, коли позивач виявив належну зацікавленість до своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації таких прав та внаслідок таких дій у позивача штучно збільшився строк звернення до суду.
Своєю чергою суд зазначає, що такі висновки щодо обчислення строку звернення до суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 24.02.2022 у справі № 300/1673/21, від 30.09.2022 у справі № 140/17038/21, від 07.06.2023 у справі № 240/11206/21 та від 04.102024 у справі № 460/4828/24, щодо кінцевого строку, до якого могла бути здійснена виплата вказаної грошової допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відтак у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропущення позивачем строку на звернення до суду із позовом у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом не підлягає задоволенню, а тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом - залишити без задоволення.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бідонько А.В.