10 січня 2025 року м. РівнеСправа №380/10702/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про скасування наказу, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №297 від 11.02.2024 "Про результати службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 " в частині "смерть пов'язана з виконанням службових обов'язків та не пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях військової частини НОМЕР_1 ";
- зобов'язати відповідача внести зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №297 від 11.02.2024 "Про результати службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 " зазначивши - "смерть військовослужбовця пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях".
Матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер справи 380/10702/24.
Позовна заява обґрунтована тим, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Котлине Покровського району Донецької області. Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №297 від 11.02.2024 "Про результати службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 " встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 11:00 год. військовослужбовець ОСОБА_3 виявив тіло без ознак життя солдата ОСОБА_2 . Померлий знаходився без зброї, так як залишив її в розташуванні підрозділу. З огляду медиків загону насильницької смерті виявлено не було, військовослужбовець помер біологічною смертю. В подальшому тіло померлого військовослужбовця було доставлено в Покровське відділення судово-медичної експертизи м. Покровськ, Донецької області, де було встановлено, що біологічна смерть військовослужбовця настала в результаті набряку легенів та хронічної ішемічної хвороби серця: постінфарктний кардіосклероз при гіпертонічній хворобі. Враховуючи вищенаведене, ВЧ НОМЕР_1 у своєму наказі №297 від 11.02.2024 зазначила, що смерть солдата ОСОБА_2 пов'язана із виконанням обов'язків військової служби та не пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях ВЧ НОМЕР_1 . Однак, у довідці №5897 від 26.03.2024, виданій ОСОБА_1 , зазначається, що ОСОБА_2 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Котлине Покровського району Донецької області. Згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_2 за 2024 рік № 4235 від 23.04.2024 за січень 2024 року йому було виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. Крім того, участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, підтверджується також витягом з наказу №46 від 15.02.2024, де вказано, що дружині померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 було виплачено додаткову винагороду на період дії воєнного часу у розмірі 30000 гривень (передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168), за період з 01 по 31 січня 2024 року. Позивач зауважив, що згідно з витягом з журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (інв. №5/194т 06.02.24) ІНФОРМАЦІЯ_1 велися активні бойові дії, було завдано обстрілів з РСЗВ, артилерії (мінометів) по позиціях підрозділів бригади, авіаційних ударів, були проведенні штурмові (наступальні) дії противника. Тобто, навіть попри висновок судово-медичної експертизи про біологічну смерть ОСОБА_2 , дії та обставини, що відбувались на день його смерті, очевидно, могли вплинути на стан здоров'я військовослужбовця та безпосередньо призвести до тяжких наслідків у вигляді смерті. Враховуючи все вищенаведене, позивач дійшов висновку про те, що його батько загинув під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а отже існує необхідність у внесенні змін до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №297 від 11.02.2024 в частині "смерть пов'язана з виконанням службових обов'язків та не пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях Військової частини НОМЕР_1 ", зазначивши, що смерть військовослужбовця пов'язана із здійсненням заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Вказав, що існування наказу №297 від 11.02.2024 в такому вигляді, як він є на даний час, порушує право ОСОБА_1 на отримання соціальної підтримки як сина загиблого військовослужбовця та на грошове забезпечення, передбачене постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2024. За наведеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 адміністративна справа №380/10702/24 передана за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Рівненського окружного адміністративного суду.
Адміністративна справа №380/10702/24 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 14.06.2024 та за наслідками автоматизованого розподілу між суддями її передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.
Ухвалою від 18.06.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, вказав, що комісією ВЧ НОМЕР_1 було проведено службове розслідування нещасного випадку за фактом смерті солдата ОСОБА_2 . Відповідно до акту службового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно об 11:00 год. в районі с. Котлине Покровського району Донецької області військовослужбовець ОСОБА_3 виявив тіло солдата ОСОБА_2 без ознак життя. В подальшому тіло померлого ОСОБА_2 було доставлено в Покровське відділення судово-медичної експертизи м. Покровськ Донецької області, де згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №65 від 29.01.2024 встановлена причина смерті військовослужбовця - набряк легенів, хронічна ішемічна хвороба серця: постінфарктний кардіосклероз при гіпертонічній хворобі. Згідно з медичною характеристикою солдата ОСОБА_2 , він попередньо перебував на стаціонарному лікуванні з 16.01.2023 по 30.01.2023 у КНП «Чуднівська лікарня» з діагнозом «стенокардія неуточнена. Передчасна деполяризація передсердь. Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності. Серцева недостатність І ст.». Враховуючи зазначене, комісія, що проводила службове розслідування, у відповідності до вимог Порядку №332, дійшла вірного висновку, виходячи із пояснень свідків події, обставин події та заключення судово-медичної експертизи, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та не пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях. На підставі проведеного службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 було видано відповідний наказ про результати службового розслідування від 11.02.2024 за №297. Твердження позивача щодо отримання грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди взагалі не пов'язано з обставинами смерті ОСОБА_2 . Вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги безпідставними та такими, що ґрунтуються лише на особистих переконаннях позивача, які не знаходять будь-яких обґрунтованих підтверджень. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 09.02.1989 Поліською сільською радою Березнівського району Рівненської області.
ОСОБА_2 09.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 призваний на військову службу у Збройні Сили України, яку проходив у ВЧ НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_2 помер в районі с. Котлине Покровського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 02.02.2024 Березнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Згідно з актом проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), затвердженим 08.02.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 , випадок смерті ОСОБА_2 стався ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно об 11:00 год. Померлий знаходився без зброї, так як залишив її в розташуванні підрозділу. Насильницької смерті виявлено не було, військовослужбовець помер біологічною смертю. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 65 від 29.01.2024 «Покровське відділення судово-медичної експертизи», м. Покровськ, військовослужбовець ОСОБА_2 помер від набряку легенів та хронічної ішемічної хвороби серця: постінфарктний кардіосклероз при гіпертонічній хворобі. Таким чином, смерть солдата ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та не пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.02.2024 №297 "встановлено, що смерть солдата ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та не пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях ВЧ НОМЕР_1 ".
Крім того, наказано начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру ВЧ НОМЕР_1 у разі надходження відповідних заяв, виплатити родичам солдата ОСОБА_2 належне, але не отримане ним до дня смерті грошове забезпечення, в порядку, визначеному п.1 р. XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (а.с. 8-9).
Вважаючи, що ОСОБА_2 загинув під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також вважаючи, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.02.2024 №297 підлягає скасуванню в частині, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд враховує таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
У позовній заяві позивач зазначає, що існування спірного наказу від 11.02.2024 №297 в такому вигляді, як він є на даний час (смерть солдата ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та не пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях ВЧ НОМЕР_1 ), порушує право позивача на отримання соціальної підтримки як сина загиблого військовослужбовця та на грошове забезпечення, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Таким чином, позов спрямований на захист прав позивача на отримання соціальної підтримки як члену сім'ї (сину) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , а також отримання з цих підстав грошового забезпечення такого військовослужбовця, зокрема, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, абзацом 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова №168) установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
За змістом абз. 1, 3, 6 п. 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема:
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Крім того, абзацом 1 пункту 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Згідно з абзацом 6 пункту 2 Постанови №168 виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Зі змісту лікарського свідоцтва про смерть від 29.01.2024 №65, виданого Покровським відділенням судово-медичної експертизи, а також акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), затвердженого 08.02.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 , встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 помер від набряку легенів, та хронічної ішемічної хвороби серця: постінфарктний кардіосклероз при гіпертонічній хворобі. Насильницької смерті виявлено не було, військовослужбовець помер біологічною смертю.
Дослідженням наданого позивачем витягу із журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено внесення відомостей про хід ведення бойових дій лише в графу 9 «Втрати своїх військ і противника», а саме зазначено:
«За поточну добу:
4загСпП
Біологічна смерть - 1 в/сл:
1. Солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , водій 2 відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти перевезення особового складу 4 загону спеціального призначення … Попередній діагноз біологічна смерть. Видимих ознак насильницької смерті та самогубства немає. Евакуйований до міського моргу …» (а.с. 13).
У всіх інших графах витягу із журналу бойових дій, у тому числі тих, на які вказує позивач: Обстріли з РСЗВ, артилерії (мінометів) по позиціям підрозділів бригади:...; авіаційні (ракетні) удари:...; штурмові (наступальні) дії противника:..., - записи у витягу відсутні.
Отже, позивач помилково вважає назву кожної графи, до якої підлягає внесенню відповідна інформація в журналі бойових дій, як записи конкретної інформації про хід ведення ІНФОРМАЦІЯ_1 бойових дій (завдання обстрілів з РСЗВ, артилерії (мінометів) по позиціям підрозділів бригади; авіаційних ударів; проведення штурмових (наступальних) дій противника).
Таким чином, досліджені докази підтверджують, що смерть солдата ОСОБА_2 настала не в наслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), чи безпосередньої участі у бойових діях. Матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача про те, смерть військовослужбовця пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях.
Крім цього, як встановлено судом, військовослужбовцю ОСОБА_2 в січні 2024 року було нараховано додаткову винагороду, передбачену п. 1-1 Постанови №168, в сумі 30000,00 грн.
Згідно з п. 2-1 Постанови №168 міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:
порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;
особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;
порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 22 ст. 10-1 Закону №2011-XII у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
За змістом абзаців 3, 4 частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ Порядку № 260 регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Згідно з абзацом 1 пункту 1, абзацу 1 пункту 2 Розділу ХХХ Порядку № 260 (в редакції, чинній станом на ІНФОРМАЦІЯ_1) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Відтак, чинним законодавством України визначено коло осіб (членів сім'ї), які мають право на отримання грошового забезпечення загиблого (померлого) військовослужбовця, що підлягали нарахуванню та виплаті йому за життя, а також визначено черговість отримувачів такого грошового забезпечення:
1) дружина (чоловік), а в разі якщо її (його) немає, -
2) повнолітні діти, які проживали разом з військовослужбовцем, або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовця;
3) батьки військовослужбовця рівними частками, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має дітей, а в разі їх відсутності, -
4) спадкоємці за їх зверненням.
З матеріалів справи встановлено, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовець ОСОБА_2 був одруженим, дружина - ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як повнолітній син військовослужбовця ОСОБА_2 , не входить до кола осіб першої черги, які мають право на виплату грошового забезпечення загиблого (померлого) військовослужбовця, а відтак, позивач не набув права на таку виплату.
Крім того, на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.02.2024 №46 дружині військовослужбовця - ОСОБА_4 , в березні 2024 року було виплачено грошове забезпечення вказаного військовослужбовця, в тому числі і додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, що підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця від 23.04.2024 №1235д.
З огляду на викладене, право позивача з цих підстав наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.02.2024 №297 жодним чином не порушує.
Що стосується підстав звернення до суду з цим позовом - захист прав позивача на отримання соціальної підтримки як члену сім'ї (сину) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 4 Закону №2011-XII забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, визначає Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740 (далі - Порядок №740).
Згідно з п. 3 Порядку №740 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:
сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони), зокрема, Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь, зокрема,
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі, зокрема, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Тобто сім'я військовослужбовця Збройних Сил України, який помер внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаного під час забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, має право на отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Відповідно до пп. 4 п. 4 Порядку №740 підставою для надання заявникам статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є, для заявників з числа членів сімей осіб (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, та працівників підприємств, установ, організацій), зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону:
свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім;
документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, і загинула (пропала безвісти) або померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 1;
постанова (рішення) відповідної військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (крім випадків, коли особа пропала безвісти).
Судом встановлено, що 26.03.2024 ВЧ НОМЕР_1 видано позивачу довідку №5897, згідно з якою загиблий (померлий) солдат ОСОБА_2 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Котлине, Покровський р-н., Донецька обл.
В такій довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Суд зауважує, що матеріали судової справи містять лікарське свідоцтво про смерть від 29.01.2024 №65, видане Покровським відділенням судово-медичної експертизи, а також свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 02.02.2024 Березнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Вказані документи є достатніми для отримання позивачем статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
При цьому, зазначення в наказі командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.02.2024 №297, що «смерть солдата ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та не пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях ВЧ НОМЕР_1 », не впливає на отримання позивачем такого статусу, оскільки положення Порядку №740 та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують причинно-наслідковий зв'язок смерті військовослужбовця виключно безпосередньою його участю у бойових діях для отримання членами його сім'ї вказаного статусу.
Також суд зазначає, що оспорена позивачем частина тексту наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.02.2024 №297 розміщена в його констатуючій частині та є коротким викладом результатів службового розслідування. Правові наслідки наказу зумовлює його резолютивна частина, яку позивач не оскаржує.
Суд зауважує, що зазначений у спірному наказі причинно-наслідковий зв'язок смерті батька позивача «смерть солдата ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та не пов'язана із безпосередньою участю у бойових діях військової частини НОМЕР_1 » не позбавляє позивача, як члена сім'ї померлого військовослужбовця, права (за наявності відповідних умов та документів) на отримання частки одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII.
Таким чином, суд вважає, що право позивача на отримання соціальної підтримки як члену сім'ї (сину) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.02.2024 №297 не порушує.
Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, передумовою для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Повний текст рішення складений 10 січня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко