10 січня 2025 р. № 400/7977/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця,21028, вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницька обл., Вінницький р-н, 21005
провизнання протиправним та скасування рішення від 10.07.2024 №142850007128 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ), у якому просить: визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області за №142850007128 від 10.07.2024 про відмову у призначенні мені пенсії за віком. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити та виплати мені - ОСОБА_1 , пенсію за віком у відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 02 липня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась через електронну систему ПФУ із заявою про призначення їй пенсії в Україні та просила призначити пенсію та прийняти відповідне рішення. До заяви надала усі необхідні сканкопії документів, що підтверджують її трудовий (страховий стаж), довідки про розміри отриманої заробітної плати для розрахунку пенсії. Позивач отримала рішення №№142850007128 від 10.07.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії позивачу.
Ухвалою суду від 28.08.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач надав відзив на позов просив в задоволенні позову відмовити, посилдаючись на правомірність дій відносно прийнятого рішення не зараховано позивачці період роботи згідно трудової книжки Б/Н від 01.12.1982 року з 01.12.1982 р. по 01.02.1983 року, оскільки відсутня печатка на звільненні, чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року. Даний період потрібно підтвердити уточнюючою довідкою з реорганізації. період роботи згідно трудової книжки Б/Н від 01.12.1982 року з 08.02.1983 по
19.06.1996 р., оскільки відсутня назва організації при прийнятті, чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року. Даний період потрібно підтвердити уточнюючою довідкою із реорганізацією. Для зарахування до страхового стажу вище вказаного періоду трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, у зв'язку з ненаданням позивачем уточнюючих довідок та не підтвердженням зазначеного стажу відповідачем правомірно було прийнято оскаржуване рішення.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд, встановив, що позивачка 02.07.2024 року звернулась до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії.
За принципои екстериторіальності заяву позивачки розглянуто ГУ ПФУ у Віницькій області яким було прийнято рішення за результатами розгляду заяви №142850007128 від 10.07.2024 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. В рішенні зазначено обставини, які встановлені відповідачем: вік заявника 60 років:
Необхідний страховий стаж 31 pік, Страховий стаж заявника становить 17 років 7 місяців 7 днів, страховий стаж з урахуванням підприємницької діяльності 23 роки 6 мясяців 21 день.
Відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування у зв'язку із відсутністю документів уточнюючих довідок для підтвердження страхового стажу.
З таким рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що воно суперечить всім гарантованим Конституцією України правам громадян.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам,
передбаченим цим Законом.
Судом встановлено, що відповідачем не було зараховано до страхового стажу період роботи позивачки згідно трудової книжки Б/Н від 01.12.1982 року з 01.12.1982 р. по 01.02.1983 року, оскільки відсутня печатка на звільненні, чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року. Даний період потрібно підтвердити уточнюючою довідкою із реорганізацією, період роботи згідно трудової книжки Б/Н від 01.12.1982 року з 08.02.1983 по 19.06.1996 р., оскільки відсутня назва організації при прийнятті, чим порушено вимоги ««Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року. Даний період потрібно підтвердити уточнюючою довідкою із реорганізацією
Суд зазначає, статею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Судом встановлено, згідно трудової книжки від 01.12.1982, виданої на ім'я ОСОБА_1 , наявні записи про спірні періоди.
Згідно пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка. Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки
покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа №275/615/17, провадження №К79901/768/17.За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, слідує, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з страхового стажу.
Не зарахування спірного стажу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Відсутність печатки або назви підприємства на записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Судом встановлено, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим відсутність відбитку печатки підприємства або неможливість прочитати назву підприємства, з якого звільнено позивача не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
З огляду на викладене, слідує висновок, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницьькій області протиправно не було зараховано до трудового стажу ОСОБА_1 , спірні період роботи з 01.12.1982 р. по 01.02.1983 року та з 08.02.1983 по
19.06.1996 р., що є безумовною підставою для його зарахування відповідачем.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відмова у призначенні пенсії не може ґрунтуватись на неможливості пенсійного органу надсилати запит идля отримання уточнюючих довідок оскільки це обов'язок пенсійного органу, а не особи, яка звернулась за призначенням пенсії.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити той факт, що відповідачем встановлено наявність у позивача на день звернення за призначенням пенсії необхідного віку, необхідного та достатнього страхового, про що самим відповідачем зазначено в оскаржуваному рішенні.
Отже, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, зобов'язавши ГУ Пенсійного фонду в Вінницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, та за чинними нормами законодавства України.
Суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, приймає рішення про захист порушеного права позивача у наведений спосіб.
Позовні вимоги щодо призначення позивачу пенсію за віком є передчасними, оскільки питання щодо зарахування стажу, призначення пенсії відноситься до повноважень пенсійного органу.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись ст.2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця, 21028 код ЄДРПОУ 13322403) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) за №142850007128 від 10.07.2024 « Про відмову у призначенні пенсії за віком».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 02.07.2024 року з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду по справі № 400/7977/24.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця,21028 код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник