10 січня 2025 р. № 400/9315/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 04.07.2024 №134950023092 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), та Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - відповідач 2), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 134950023092 від 04.07.2024 року про відмову у призначенні їй пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити їй пенсію за віком із зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 25.01.2008.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона зверталася з заявою про призначення пенсії, але відповідачем 1 було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з тим, що при розрахунку стажу роботи позивача не включено певні періоди роботи з огляду на відсутність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків. Позивач вважає цю відмову протиправною, просить позов задовольнити.
07.10.2024 суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановив сторонами строк для подання заяв по суті.
15.10.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив, посилаючись, зокрема, на пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 “Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», за яким починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за періоди роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку. Відтак, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є обов'язковим з 01 липня 2000 року. Так, до страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 25.01.2008, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків. Відтак, рішення Головного управління від 04.07.2024 № 134950023092 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим, на думку відповідача 1, відсутні підстави для задоволення вимог Позивача
Не погодився з позовом і відповідач 2, який у відзиві повідомив суд, що позивачка після прийняття відповідачем 1 спірного рішення, повторно заверталась до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії і цю заяву було задоволено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Отже, за твердженням відповідача 2 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.08.2024 №134950023092 позивачці призначено пенсію з 22.06.2024, тому позовні вимоги в частині зобов'язання призначити пенсію за віком є безпідставними. Відповідач 2 підтвердив, що при призначенні пенсії до страхового стажу не враховані періоди роботи з 01.07.2000 по 31.03.2002, з 01.04.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні будь-які дані в реєстрі застрахованих осіб; з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 25.01.2008 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні будь-які дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків. Відповідач 2 звертає увагу суду, що він не є належним відповідачем оскільки жодних рішень щодо заяви ОСОБА_1 не приймав. Просить у задоволенні позову відмовити.
Для з'ясування обставин, викладених відповідачем 2 у відзиві, суд витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області матеріали пенсійної справи позивачки.
Вимоги ухвали про витребування доказів відповідачем 2 виконані, 10.12.2024 копія пенсійної справи ОСОБА_1 надійшла до суду.
Позивачка своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалась, пояснень щодо наданих відповідачем 2 доказів не надала.
В період з 16.12.2024 по 30.12.2024 суддя Дерев'янко Л.Л. перебувала у відпустці.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не є спірним, що 26.06.2024 року позивачка вперше звернулася з заявою для призначення пенсії за віком.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 1 04.07.2024 прийняв рішення № 134950023092 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 31 року. Такого висновку відповідач 1 дійшов, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 06.02.1982:
- з 01.02.1982 по 31.12.1997, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою , по відтіску якої неможливо визначити назву підприємства;
- з 01.07.2000 по 31.03.2002, з 01.04.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб;
- з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 25.01.2008, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.
Також, в рішенні зазначено, що питання зарахування до страхового стажу періоду роботи протягом січня 1985 року грудня 1990 року згідно з довідкою про заробітну плату від 13.06.2024 може бути розглянуто після отримання результатів перевірки обґрунтованості та достовірності поданих відомостей та у разі звернення особи з відповідною заявою.
В подальшому, 02.08.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася за призначенням пенсії за віком з додаванням довідок про стаж роботи.
Розгляд цієї заяви відповідно до Порядку № 22-1 здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.08.2024 №134950023092 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 22.06.2024 (з наступного дня після досягнення особою пенсійного віку).
Позивачка вважає протиправною відмову Відповідача 1 у призначенні пенсії за віком, що стало підставою для звернення до суду.
При вирішенні спору суд виходить із того, що статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується
Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
За приписами ч. 5 ст 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 3.2. Порядку № 22-1 передбачено, що у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії посадова особа підприємства, установи, організації оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або передає документи працівнику для їх подачі до органу, що призначає пенсію, самостійно. У необхідних випадках посадова особа підприємства, установи, організації надає працівнику допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. У разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 1.8 розділу І цього Порядку.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (пункт 4.7. Порядку № 22-1).
Застосовуючи ці приписи до обставин справи, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивачка двічі (26.06.2024 та 02.08.2024) зверталась до органів Пенсійного фонду України з заявами про призначення пенсії. При цьому, її друга заява, а саме від 02.08.2024, задоволена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
За таких обставин, на думку суду, не має юридичного значення той факт, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за результатами розгляду першої заяви від 26.06.2024, відмовило позивачці у призначенні пенсії, оскільки в подальшому пенсія була призначена, хоча й іншим територіальним органом Пенсійного фонду України.
Суд нагадує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
У ст. 5 КАС України закріплено взаємозв'язок між правом особи на звернення до суду і порушенням її суб'єктивних прав.
Суд зазначає, що рішення відповідача 1 від 04.07.2024 № 134950023092 про відмову у призначенні пенсії за віком вже не може порушувати прав позивачки, оскільки в подальшому пенсія була їй призначена. Відтак, позовна вимога про визнання цього рішення протиправним не є такою, що направлена на захист порушеного права.
Крім того, на переконання суду, після повторного звернення позивачки до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії, рішення відповідача 1 від 04.07.2024 № 134950023092 як акт індивідуальної дії, вичерпало свою дію.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 134950023092 від 04.07.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Не підлягає задоволенню позов і в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачці пенсію за віком, оскільки така вже призначена, тобто спору між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання пенсії немає. Органами Пенсійного фонду України це право визнано, пенсія призначена.
Щодо зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії періоду з 01.07.2000 по 25.01.2008, суд зазначає, що, дійсно, з матеріалів пенсійної справи вбачається, що при розрахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області цей період не враховано.
Проте, обраний позивачкою спосіб захисту порушеного шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії і зобов'язання призначити пенсію за віком не є належним.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Тобто, суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та, за загальним правилом, не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання щодо розподілу витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016 ЄДРПОУ 13814885) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко