про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову
10 січня 2025 р. № 400/12350/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовська Н. В., розглянувши заяву про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", вул. Миру, 40,с. Новофедорівка,Миколаївська обл., Баштанський р-н,56051,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, ,
прозаява про скасування заходів забезпечення позову,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області з вимогами про:
- визнання протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області №1757 від 19.11.2024 року, про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» критеріям ризиковості платника податку;
- зобов'язання Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області виключити ТОВ «Батьківщина» з переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.
30 грудня 2024 року товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» разом з позовною заявою подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області №1757 від 19.11.2024 року про відповідність ТОВ «Батьківщина» критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі.
Ухвалою від 30.12.2024 р. заяву Позивача про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області №1757 від 19.11.2024 року «Про відповідність ТОВ «Батьківщина» (код 03764809) критеріям ризиковості платника податку» до набрання законної сили судовим рішенням.
03 січня 2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування клопотання про скасування заходів забезпечення позову представник відповідача вказує, що суд фактично обмежив автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, впроваджений з метою забезпечення превентивного реагування та запобігання потенційному виникненню порушень платниками податкового законодавства та прискорення урегулювання питань з розгляду спорів без звернення до суду для досягнення цілей державної політики, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України.
З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які послався суд в оскаржуваній ухвалі слід зазначити, що будь-які рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Зазначає, що застосовуючи інститут забезпечення позову, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору по суті у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно, представник відповідача вважає, що адміністративний позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
07.01.2025 від представника позивача надійшла заява на клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Зазначив, що Позивач категорично не погоджується із позицією контролюючого органу, викладеною у клопотанні. Наведені аргументи не відповідають дійсності та не відображають реальних наслідків віднесення окремого платника до переліку ризикових. Контролюючий орган використовує «податкову інформацію» навмання, самостійно її формує та застосовує, виключно у вигідному для себе світлі, що в свою чергу тягне за собою значні негативні наслідки для платників податків, які виходять далеко за межі Порядку №1165, на які посилається Відповідач у поданому клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для скасування заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Дійсно, за правилами пункту 6 Порядку №1165 (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520).
В свою чергу, абзацами восьмим-дев'ятим пункту 9 Порядку №520 (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.
Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.
При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Так, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
З огляду на викладене є помилковими посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 01 березня 2023 року (справа №925/556/21). Так, предметом судового розгляду у межах зазначеної справи було стягнення з податкового органу збитків, які поніс позивач внаслідок протиправного зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Велика Палата Верховного Суду дійсно вказала, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, реалізація якого залежить від продавця, який має визначений законом обов'язок із реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення таких дій. В той же час, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі не означає, що така обставина становить достатню причину для визнання того, що така сплата знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів. У межах справи №925/556/21 Суд дійшов висновку, що оскарживши в судовому порядку рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної, яке в подальшому було визнане протиправним та скасоване судом, платник податків запобіг заподіянню збитків своєму контрагенту. Відтак, підстави для стягнення таких збитків з податкового органу були відсутні, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила нове про відмову в позові.
Враховуючи викладене, наявні підстави вважати, що справа №925/556/21 ухвалена у неподібних до обставин цієї справи правовідносинах. При цьому висновок суду апеляційної інстанції, що оскаржуване у цій справі рішення зачіпає права не тільки позивача, але і його контрагентів є помилковим та таким, що не відповідає позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 березня 2023 року (справа №925/556/21).
При цьому суд зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб'єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.
Отже, на вмотивоване клопотання учасника справи, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 153-155, 157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою від 30.12.2024 р.
Ухвала про скасування заходів забезпечення позову може бути оскаржена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Ухвала підписана суддею 10.01.2025 р.
Суддя Н.В. Лісовська