09 січня 2025 р. № 400/12551/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 25.08.2023 року № 103230001707; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністртаивним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 103230001707 від 25.08.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня настання права на пенсію - 07.06.2023 року.
Ухвалою від 16.10.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що зважаючи на наявність страхового стажу більше ніж 15 років, проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю більш ніж 4 роки, позивачка має право на вихід на пенсію зі зниженням пенсійного віку (тобто після досягнення 55 років).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що за наданими до заяви про призначення пенсії документами встановлено, що період проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить 01 рік 08 місяців 07 днів (з 05.06.1988 року по 12.02.1990 року), в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року - 02 роки 10 місяців 17 днів (з 15.02.1990 року по 31.12.1992 року), що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796.
Також відповідач зазначив, що взаємозалік зон чинним законодавством не передбачено, а відтак, пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою ст. 55 Закону № 796.
У відповіді на відзив позивач свій позов підтримала, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
17.08.2023 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі та раніше за текстом - Закон № 796).
Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ в Миколаївській області, яким 25.08.2023 року винесено рішення № 103230001707 про відмову в призначенні пенсії.
Підстава відмови: не підтверджено факт проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 року не менше 4 років, у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 року не менше 3 років; не підтверджено статус постраждалої особи, яка постійно проживала (працювала) у зоні гарантованого добровільного відселення.
З рішення вбачається, що період проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить 01 рік 08 місяців 07 днів (з 05.06.1988 року по 12.02.1990 року); період проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року - 02 роки 10 місяців 17 днів (з 15.02.1990 року по 31.12.1992 року).
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796.
Згідно ст. 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - пенсійний вік знижується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - пенсійний вік знижується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, в розумінні вимог ст. 55 Закону № 796 право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, на 3 роки мають особи, які постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за наявності одночасно двох умов:
- постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
- постійного проживання чи роботи в цій зоні станом на 01.01.1993 року не менше трьох років.
Аналогічно, в розумінні вимог ст. 55 Закону № 796 право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, на 2 роки мають особи, які постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за наявності одночасно двох умов:
- постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
- постійного проживання чи роботи в цій зоні станом на 01.01.1993 року не менше чотирьох років.
До заяви про призначення пенсії позивачем надано, зокрема:
- довідку від 25.05.1994 року № 298, видану Виконавчим комітетом Неданчицької сільської ради народних депутатів, якою підтверджено що у період з 05.06.1988 року по 12.02.1990 року позивач проживала в с. Пролетарська Рудня Ріпкинського району Чернігівської області.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів української РСР від 23.07.1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 106), с. Пролетарська Рудня Ріпкинського району Чернігівської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення;
- довідку від 25.10.1993 року, видану ЖЕУ-2, якою підтверджено, що позивач 22.07.1990 року виписана з кв. АДРЕСА_2 ;
- довідку від 29.11.1993 року № 1906, видану ЖЕУ-2, якою підтверджено, що позивач з 24.07.1990 року постійно проживає за адресою АДРЕСА_3 .
Відповідно до Постанови № 106 м. Славутич відноситься до зони посиленого радіоактивного контролю.
Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи від 11.08.2021 року, у м. Славутич позивач проживала у період з 15.02.1990 року по 24.07.1990 року та з 24.07.1990 року по теперішній час.
Отже, період проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить 01 рік 08 місяців 07 днів (період з 05.06.1988 року по 12.02.1990 року), а період проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року становить 02 роки 10 місяців 17 днів (період з 15.02.1990 року по 31.12.1992 року).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 55 Закону № 796, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Отже, пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою ст. 55 Закону № 796.
Відтак, період проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю не підлягає включенню в період проживання та роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено факт постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3 років та в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року не менше 4 років.
З урахуванням зазначеного, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 103230001707 від 25.08.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня настання права на пенсію - 07.06.2023 року - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.01.2024 року.
Суддя О.В. Малих