про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 січня 2025 рокусправа № 380/106/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до суду із адміністративним позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - відповідач), у якому просять визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.01.2024 № 118 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення та будівлю, які належать до комунальної власності Львівської міської територіальної громади", в частині рішення про реєстрацію Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради право комунальної власності нежитлове приміщення - підвал під літ. "8-1" у будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивачі просять скасувати рішення відповідача, яким, з метою врегулювання відносин власності щодо нежитлових приміщень та будівлі, які належать до комунальної власності Львівської міської територіальної громади, виконавчий комітет вирішив зареєструвати Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення, зокрема, на підвал під літ. "8-1" у будинку АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, слід врахувати таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначено у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.09.2019 у справі № 826/4509/17.
У позовній заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зазначають, що є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . У їх користуванні на протязі тривалого часу перебували підвальні приміщення у будинку АДРЕСА_1 , зокрема, підвальне приміщення № 8-1, площею 15,1 кв. м (спірне приміщення).
Наголошують, що 05.11.2010 виконавчий комітет Львівської міської ради ухвалив рішення про оформлення у комунальну власність нежитлових приміщень під індексами 1, 2, 3, 4 загальною площею 40 кв.м у будинку АДРЕСА_1 . При цьому, спірне приміщення № 8-1, площею 15,1 кв. м у комунальну власність цим рішенням передане не було.
Покликаючись на висновки Конституційного суду України, викладені у рішенні від 09.11.2011 у справі № 1- 22/2011 про те, що власники квартир багатоквартирних житлових будинків незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, а також на приписи Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 № 417-VІІІ, позивачі стверджують, що всі підвальні приміщення, на які не було оформлено право власності до ухвалення цього Закону, є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Всупереч вищезазначеним нормам Закону № 417-VІІІ та рішенню Конституційного Суду України, відповідач у 2024 році протиправно ухвалив зареєструвати підвал під літ. "8-1" у будинку по АДРЕСА_1 на праві комунальної власності за Львівською міською радою, унаслідок чого спірне підвальне приміщення протиправно вилучено із володіння та користування позивачів, які є співвласниками цього багатоквартирного будинку.
Отже, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів слідує, що відповідач прийняв оскаржуване рішення, яке, за твердженнями позивачів, всупереч діючому законодавству України створює їм перешкоди у реалізації права на користування підвальним приміщенням № 8-1, площею 15,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 .
Із наведеного слідує, що позивачі фактично оспорюють належне Львівській міській раді право власності на об'єкт нерухомого майна - підвальне приміщення № 8-1, площею 15,1 кв.м у будинку АДРЕСА_1 .
Отже, спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав позивачів у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано на поновлення порушених, на думку позивачів, їх речових прав на нерухоме майно.
Із наведеного слідує, що у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування - Львівська міська рада виступає як суб'єкт права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а не як суб'єкт владних повноважень.
При цьому, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Таким чином, оспорюване рішення є актом, необхідним для реалізації права на нерухоме майно. Тому спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а оскарження вказаного рішення має відбуватися за правилами цивільного судочинства, виходячи із суб'єктного складу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04. 2018 у справі № 761/33504/14-а, від 20.06.2018 у справі № 727/10968/17, від 12.06.2019 у справі № 1903/944/12.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Статтею 19 ЦК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели чи можуть призвести до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання протиправними таких дій (бездіяльності) чи рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Таким чином, ураховуючи суть спірних правовідносин, цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Розгляд такого спору належить здійснювати за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч. 6 ст. 170 КАС).
За таких обставин у відкритті провадження належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 170, 243, 248 КАС України
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз'яснити позивачам, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачам, що розгляд цього спору належить здійснювати за правилами цивільного судочинства.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачам.
Копію ухвали направити позивачам.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна