09 січня 2025 рокусправа № 380/3377/24
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича та зобов'язати вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича, щодо не розгляду та ненадання відповіді на письмове звернення ОСОБА_1 № ВИХ-01/151223 від 15.12.2023;
- зобов'язати Голову Львівської міської ради Садового Андрія Івановича розглянути письмове звернення ОСОБА_1 № ВИХ-01/151223 від 15.12.2023 та надати на нього вмотивовану письмову відповідь.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним розглядом на думку позивача його заяви. Вказує, що звернувся із заявою про відновлення порушених прав до Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича, проте відповіді так і не отримав. Вважає, що ненадання відповіді на звернення є порушенням прав позивача, визначених Закону України «Про звернення громадян». Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 19 лютого 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Додатково позивач 08.03.2024 подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи та заяву про протиправні дії відповідача, оскільки відповідач ненадав відповіді на звернення у встановлені законом строки, а згодом, вчинив інше порушення, на думку позивача, щодо переадресування звернення третій особі.
На адресу суду 09.01.2025 надійшли пояснення від представника Львівської міської ради, в яких вказано, що згідно системи електронного документообігу Львівської міської ради IT Enterprise, із врахуванням ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 № 1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», 28.12.2023 звернення ОСОБА_1 (вхідний № З-Т-63203-37), щодо відновлення порушених прав, скеровано до департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради. Зазначає, що директором департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури розгляд вказаного звернення доручено директору ЛКП «Львівавтодор» Власюку Миколі. Вказує, що саме до повноважень департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради та структурних підрозділів останнього належить вирішення порушених у зверненні ОСОБА_1 питань (розділ 2 ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 № 1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради»). Повноваження Львівського міського голови, як головної посадової особи територіальної громади, визначені ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Питання, порушені у зверненні ОСОБА_1 від 28.12.2023 до компетенції міського голови не входять. У зв'язку з цим, розгляд звернення доручено виконавчому органу Львівської міської ради. Окрім того, 17.02.2024 ЛКП «Львівавтодор» надано відповідь на звернення ОСОБА_1 №2508-вих-20092, тому на момент відкриття провадження у цій справі вважає, що предмет спору був відсутнім.
Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, та поданих сторонами доказів
встановив:
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 15.12.2023 про відновлення порушених прав до Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича в якій просив :
« 1. Невідкладно усунути штучно створені перешкоди у реалізації мною свого права, шляхом надання мені не персоналізованого (не прив'язаного до моєї особи) безтермінового пільгового електронного квитка, який надаватиме мені змогу безоплатного проїзду в транспорті загального користування по території Львівської МТГ на постійній основі, відповідно до приписів аб. 1 ст 38-1 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»;
2. Забезпечити пільговій категорії громадян можливість безперешкодного доступу до послуг проїзду транспортом загального користування, без необхідності надання цими особою своїх персональних даних та згоди на їх обробку третіми сторонами, шляхом впровадження альтернативних не персоніфікованих носіїв електронного квитка для пільговиків;
3. Вжити невідкладних заходів для приведення протиправних рішень Львівської міської ради до вимог чинного законодавства України, шляхом ініціювання процедури внесення змін до окремих положень цих рішень;
4. Забезпечити пільговій категорії громадян до моменту розробки та впровадження альтернативних не персоніфікованих пільгових носів електронного квитка тимчасову можливість безоплатного користування громадським транспортом на території Львівської МТГ, шляхом поновлення чинності пенсійних посвідчень у якості документа достатнього для підтвердження права на безоплатний проїзд.»
Вказана заява вручена за довіреністю 21.12.2023, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛКП «Львівавтодор» Львівської міської ради надав відповідь на заяву позивача від 15.12.2023 листом від 17.02.2024 №2508-вих-20092 та надіслане позивачу 19.02.2024.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суд згідно ч.4 ст. 9 КАС України вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення №6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення №9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
У рішенні №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує “кожному» захист “своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано частини третю, п'яту та шосту статті 55 Конституції України.
Приписами статті 40 Конституції України визначено, що держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року (далі - Закону № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненням громадян необхідно розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
В силу положень статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Згідно з ст. 16 Закону № 393/96-ВР, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до статті 7 Закону №393/96-ВР, заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення, що оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся із скаргою від 15.12.2023 до Голови Львівської міської ради Садовому Андрію Івановичу, в якій просив : « 1. Невідкладно усунути штучно створені перешкоди у реалізації мною свого права, шляхом надання мені не персоналізованого (не прив'язаного до моєї особи) безтермінового пільгового електронного квитка, який надаватиме мені змогу безоплатного проїзду в транспорті загального користування по території Львівської МТГ на постійній основі, відповідно до приписів аб. 1 ст 38-1 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»; 2. Забезпечити пільговій категорії громадян можливість безперешкодного доступу до послуг проїзду транспортом загального користування, без необхідності надання цими особою своїх персональних даних та згоди на їх обробку третіми сторонами, шляхом впровадження альтернативних не персоніфікованих носіїв електронного квитка для пільговиків; 3. Вжити невідкладних заходів для приведення протиправних рішень Львівської міської ради до вимог чинного законодавства України, шляхом ініціювання процедури внесення змін до окремих положень цих рішень; 4. Забезпечити пільговій категорії громадян до моменту розробки та впровадження альтернативних не персоніфікованих пільгових носів електронного квитка тимчасову можливість безоплатного користування громадським транспортом на території Львівської МТГ, шляхом поновлення чинності пенсійних посвідчень у якості документа достатнього для підтвердження права на безоплатний проїзд.»
Згідно п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що система місцевого самоврядування включає територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; органи самоорганізації населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що сільський, селищний та міський голова, як і сільські, селищні, міські ради є окремими елементами системи місцевого самоврядування, маючи при цьому встановлені повноваження в межах власної компетенції та наділені різними функціями у своїй діяльності.
Згідно із частиною 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова:
1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;
4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;
5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;
6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;
7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;
8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;
9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;
10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру";
11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги;
11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги;
12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;
13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;
14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;
15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;
16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;
17) веде особистий прийом громадян;
18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань;
18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";
19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;
20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Судом встановлено, що 28.12.2023 звернення ОСОБА_1 (вхідний № З-Т-63203-37), щодо відновлення порушених прав, скеровано до департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.
Також встановлено із електронних резолюцій, директором департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури розгляд вказаного звернення доручено директору ЛКП «Львівавтодор» Власюку Миколі.
Згідно розділу 2 ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 № 1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» до повноважень департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради та структурних підрозділів останнього належить серед іншого аналітичне, консультаційне, інформаційне та організаційне забезпечення здійснення, визначених законодавством України повноважень з питань забезпечення законності, правопорядку, безпеки, охорони прав і законних інтересів громадян на території Львівської міської територіальної громади.
Суд встановив, що 17.02.2024 ЛКП «Львівавтодор» надано відповідь на звернення ОСОБА_1 №2508-вих-20092, в якій детально надана відповідь на запит позивача.
Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов до висновку, що повноваження Львівського міського голови, як головної посадової особи територіальної громади, визначені ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та питання, порушені у зверненні ОСОБА_1 від 28.12.2023 до компетенції міського голови не входять, відтак розгляд звернення правомірно доручено виконавчому органу Львівської міської ради.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлений позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 2, 5,19, 20, 241-246, 263 КАС України, суд -
ухвалив :
1. В позові ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича та зобов'язати вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст рішення складений 09.01.2025.
СуддяКоморний Олександр Ігорович