справа №380/13121/24
09 січня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “АРТ ПОРТАЛ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “АРТ ПОРТАЛ» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Львівської митниці від 24.05.2024 № UA209000202410;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Львівської митниці від 24.05.2024 № UA209000202411.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до акта про результати документальної невиїзної перевірки від 11.01.2022 № 2/7.4-19/36738398, встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, ст. 257, ст. 280 Митного кодексу України (далі МК України), -підп. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі ПК України). На підставі акту перевірки Львівською митницею 24.05.2024 винесено податкові повідомлення-рішення № UA209000202411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму 20196,41 грн та № UA209000202410, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 60982,08 грн. Позивач не погоджується з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими Львівською митницею, вважає їх протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства. Звертає увагу, що до митного оформлення позивач надав сертифікат з перевезення товару EUR1 від 27.06.2019 № А761738. У вказаному сертифікаті зазначено, що країною походження товару, який був ввезений позивачем за поданою митною декларацією, є Європейський Союз. У позивача не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату з перевезення товару.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 21.06.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 02.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 25.11.2024 суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що враховуючи, що для товару поданого позивачем до митного оформлення преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди застосовано неправомірно. У даному випадку формальна наявність поданого до митного оформлення сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2019 № А761738 за видачу якого несе відповідальність експортер «Hochsmann GmbH» (DE-01665 Schwabacher Str. 4, Klipphausen,Німеччина), не є достатньою підставою для висновків про вчинення Приватним підприємством “АРТ ПОРТАЛ» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезеного товару та отримання пільги - тарифної преференції.
Представником позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подано до суду відповідь на відзив. Вказує, що зважаючи на норми ст. 351 МК України, які чітко передбачають підстави для проведення документальних невиїзних перевірок, а також, що така підстава як перевірка автентичності сертифікату підтверджена компетентним органом республіки Німеччина, у Львівської митниці не було законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства “АРТ ПОРТАЛ».
Звертає увагу, що у позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Німеччини при оформлені експортної декларації. За таких обставин, у позивача не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату з перевезення товару EUR.1.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що відповідно до статті 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції. Конвенція надає уповноваженим органам право здійснювати перевірки підтверджень походження товарів після закінчення їх митного оформлення у країні імпорту як за наявності обґрунтованих сумнівів, так і вибірково.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом з матеріалів справи встановлено, що між Приватним підприємством “АРТ ПОРТАЛ» (покупець) та компанією “Hochsmann GmbH» (продавець) укладений Контракт від
12.04.2019 № А190948 відповідно до якого продавець реалізує покупцеві товар зазначений у Додатку № 1 (вживане деревообробне обладнання) з місцезнаходженням у РСА Кліппхаузен.
Декларантом до митного оформлення на Львівську митницю 20.09.2019 подана електронна митна декларація в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UА209140/2019/182994 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристиками, зазначеними у графі 31 митної декларації:
- товар № 1 Деревообробний верстат, який може виконувати різні операції з механічної обробки деревини, без зміни інструменту між цими операціями, з автоматичним переміщенням оброблюваної деталі між операціями: НОМАG BOF 211/30/К. Бувший у використанні, рік випуску 2004, серійний номер 0-201-14-2683. Країна походження DE;
- товар № 2 Деревообробний верстат стругально-калювальний WEINIG UNIMAT 23Е. Бувший у використанні, рік випуску 1997, серійний номер 023-3241. Країна походження DE.
Митна вартість товару декларантом визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: пакувальний лист б/н від 05.06.2019; інвойс № R190948 від 05.06.2019; автотранспортна накладна від 18.09.2019 № 327642; сертифікат походження EUR 1 № А761738 від 27.06.2019; рахунок від 20.09.2019 № КМ-518; контракт від 12.04.2024 № А190948; експортна декларація країни відправлення MRN 19DE558008843964E2 від 27.06.2019.
Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита став сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR .1 від 27.06.2019 № А761738.
При митному оформленні за МД від 20.09.2019 № UА209140/2019/182994 сплачені митні платежі: за товар № 1 на суму 195142,65 грн, в тому числі мито - 48785,66 грн (спосіб платежу-06), податок на додану вартість - 195142,65 грн (спосіб платежу-01); за товар № 2 на суму 34699,95 грн, в тому числі мито - 1636,79 грн (спосіб платежу-01), податок на додану вартість - 33063,16 грн (спосіб платежу-01).
Львівською митницею на підставі наказу від 23.12.2021 № 439 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання Приватним підприємством “АРТ ПОРТАЛ» (код ЄДРПОУ 36738398) вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 20.09.2019 UA209140/2019/182994.
За результатами перевірки складено акт від 11.01.2022 № 2/7.4-19/36738398.
Перевіркою встановлено порушення:
- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 20.09.2019 № UA209140/2019/182994 на загальну суму 48785,66 грн;
- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 20.09.2019 № UА209140/2019/182994 на загальну суму 9757,13 грн.
Так, перевіркою встановлено, що Приватним підприємством “АРТ ПОРТАЛ» за митною декларацією від 20.09.2019 № UA209140/2019/182994 ввезено товар (зазначений у пункті 3.1 розділу 3 даного акта).
Даний товар декларувався платником податків із застосуванням преференції за кодом “410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 “Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження. Підстава - наданий при митному оформленні товару (зазначеного у пункті 3.1 розділу З даного акта) сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2019 № А761738, який зазначений у графі 44 митної декларації, під кодом “0954» - “сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1». Країна походження товару у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даному сертифікаті з перевезення товару EUR. 1, наданому експортером Німеччини.
Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Німеччини сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2019 № А761738.
Проведеною документальною перевіркою, з урахуванням офіційно отриманої відповіді від уповноваженого органу Німеччини, в якій зазначено, що товар не є продуктом походження у розумінні Протоколу І до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, встановлено, що товар зазначений у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2019 № А761738 не відповідає вимогам преференційного походження.
На підставі акту перевірки Львівською митницею 24.05.2024 складені податкові повідомлення-рішення форми «Р»:
- № UA209000202410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за ввізним митом на суму 60982,08 грн, з них за податковими зобов'язаннями - 48785,66 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12196,42 грн;
- № UA209000202411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за ПДВ на суму 12196,41 грн, з них за податковими зобов'язаннями - 9757,13 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2439,28 грн.
Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.
Частиною 1 ст. 270 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 276 МК України визначає, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 277 МК України об'єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об'єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 Кодексу) на митну територію України зобов'язані сплачувати ввізне мито.
Частиною першою статті 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.
Відповідно до частин 3-4 статті 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Згідно частини п'ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до частини шостої статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Стаття 44 МК України визначає порядок підтвердження країни походження товару.
Згідно з частин 1-2 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.
Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.
Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов'язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.
Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21 сформував такі правові висновки:
- країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом;
- у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей;
- Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.
Відповідно до матеріалів справи позивач на підставі митної декларації № UА209140/2019/182994 ввіз на митну територію України:
- товар № 1 Деревообробний верстат, який може виконувати різні операції з механічної обробки деревини, без зміни інструменту між цими операціями, з автоматичним переміщенням оброблюваної деталі між операціями: НОМАG BOF 211/30/К. Бувший у використанні, рік випуску 2004, серійний номер 0-201-14-2683. Країна походження DE;
- товар № 2 Деревообробний верстат стругально-калювальний WEINIG UNIMAT 23Е. Бувший у використанні, рік випуску 1997, серійний номер 023-3241. Країна походження DE.
У вказаній декларації зазначено: країна відправлення: Німеччина (графа 15), код країни походження: DE (графа 34), ціна товару: 35 000,00 Євро (графа 42).
При оформленні товару позивач подав відповідний сертифікат з перевезення форми EUR.1 від 27.06.2019 № А761738, виданий уповноваженим органом країни вивезення Німеччини, і в якому зазначено експортером «Hochsmann GmbH», DE-01665 Schwabacher Str. 4, Klipphausen (Німеччина), а країна походження товару - Європейський Союз.
Для проведення перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2019 № А761738, виданого уповноваженим органом Німеччини, листом від 13.11.2019 № 4018/8/13-70-19/41 Львівська митниця ДФС звернулась до Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ДФС, з метою перевірки статусу походження товарів, оформлених із застосуванням тарифних преференцій.
Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Німеччини сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2019 № А761738.
Листом Державної митної служби України від 13.10.2021 за № 15/15-03-01/7.4/4615 відповідачу передано результати перевірки уповноваженого органу Німеччини, зокрема лист від 01.09.2021 № Z 4215F-994/20-1, у якому повідомлено, що перевірка встановила, що повторно доданий доказ переважного походження є справжнім, але зазначений продукт не є продуктом походження у розумінні Протоколу І до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. У графі 14 сертифікату «Результати перевірки» зроблено відмітку про невідповідність його вимогам справжності та точності викладеної в ньому інформації.
Отже, уповноваженим органом Німеччини підтверджено автентичність самого документа, однак товар не має підтвердженого преференційного походження з Європейського Союзу відповідно до Додатка І до Регіональної конвенції.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки експортером не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у сертифікаті відповідно до Угоди, то відповідно товар не може вважатися таким, що походить з Європейського Союзу та не підлягає митному оформленню із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.
У даному випадку формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.
У спірних правовідносинах обов'язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов'язку.
Отже, оскільки відомості про опис товару, країну походження, код преференції та відомості про нарахування митних платежів заповнюються у митній декларації декларантом самостійно, то з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення саме декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.
Враховуючи вищезазначене, так як товариством самостійно у митній декларації зазначено код пільги « 410» (звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України), водночас, сертифікатом з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2019 № А761738 країна походження товару не підтверджена, як наслідок, суд вважає, що позивач не має права на застосування преференційного режиму і повинен при митному оформленні сплатити митні платежі у повному обсязі.
Отже, Львівською митницею правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування Приватному підприємству “АРТ ПОРТАЛ» грошових зобов'язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість.
При цьому, щодо доводів позивача, що у Львівської митниці не було законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства “АРТ ПОРТАЛ», суд зазначає таке.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
З матеріалів справи слідує, що в даному випадку підставою для проведення перевірки було надходження на адресу митниці листа уповноваженого митного органу Німеччини документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.
Тобто, компетентним митним органом Німеччини наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу позивачем, не відповідають вимогам положень Доповнення І щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди.
У контексті наведеного, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача після завершення митного оформлення товарів.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд дійшов висновку, що за сукупністю встановлених у даній справі обставин оскаржені податкові повідомлення-рішення Львівської митниці відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України, відтак позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову Приватного підприємства “АРТ ПОРТАЛ» (81152, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Миколаїв, вул. Львівська, 12, ЄДРПОУ 36738398) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сидор Н.Т.