09 січня 2025 рокусправа № 380/23119/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 134750010378 від 21.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 - 31.12.2000 року і періоди навчання з 01.09.1981 року по 30.06.1982 року та з 21.01.1983 року по 21.06.1983 року і призначити ОСОБА_1 з 07.08.2024 року пенсію за віком, з урахуванням цього стажу, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернувся до Головного управління у Львівській області (далі - Відповідач 2) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058). За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області(далі - Відповідач 1) винесено рішення від 21.10.2024 №134750010378, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком з причин відсутності необхідного страхового стажу. У своєму рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_2 ) з 01.07.2000 по 31.12.2000, оскільки індивідуальні відомості в реєстрі застрахованих осіб з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за вказаний період відсутні. Також не зараховано період проходження навчання згідно свідоцтва, оскільки ім'я та по батькові заявниці зазначено не повністю, інформація про присвоєння кваліфікації відсутня. Не зараховано період проходження навчання згідно посвідчення №1 від 22.06.1983 в зв'язку з відсутністю дати прийняття навчання та інформації про присвоєння кваліфікації. Вважаючи вказане рішення незаконним та необґрунтованим, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 18.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, зазначив, що до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 з 01.07.2000 по 31.12.2000, оскільки індивідуальні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за вказаний період. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Також до страхового стажу НЕ зараховано період навчання на курсах крою і шиття при Львівському клубі ДПТ згідно свідоцтва (без номера та дати видачі) та період проходження навчання на курсах секретарів-машиністок згідно посвідчення № 1 від 22.06.1983 видане палацом культури працівників комунального господарства ім. Героя Рядянського Союзу М.І. Кузнецова м. Львова. Згідно п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формую здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Враховуючи вищевикладене, установи в яких позивач отримала свідоцтва про проходження курсів не є навчальними закладами відповідно до п.8 Порядку № 637. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву. Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 - 31.12.2000 і періоди навчання з 01.09.1981 по 30.06.1982 та з 21.01.1983 по 21.06.1983 і призначити з 07.08.2024 року пенсію за віком, з урахуванням цього стажу, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період навчання згідно посвідчення №1 від 22.06.1983 у зв'язку з відсутністю дати прийняття на навчання та інформації про присвоєння кваліфікації. До страхового стажу також не зараховано проходження навчання згідно свідоцтва (без номера та дати видачі), оскільки ім'я та по батькові заявниці зазначено не повністю, інформація про присвоєння кваліфікації відсутня. Відповідач вважає рішення правомірним та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
14.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі -Закон №1058).
Заяву позивачки про призначення пенсії разом з документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.10.2024 №134750010378 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п.1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страховий стаж особи становить 30 років 02 місяці 28 днів.
За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 з 01.07.2000 по 31.12.2000, оскільки індивідуальні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за вказаний період відсутні. Не зараховано період навчання згідно посвідчення №1 від 22.06.1983 у зв'язку з відсутністю дати прийняття на навчання та інформації про присвоєння кваліфікації. Не зараховано період проходження навчання згідно свідоцтва (без номеру та дати видачі), оскільки ім'я та по батькові заявниці зазначено не повністю, інформація про присвоєння кваліфікації відсутня.
Позивачка вважає вказане рішення протиправним і таким, що порушує її права, внаслідок чого звернулася з цим позовом до суду.
Вирішуючи цей спір, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Підставою для відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області у призначенні пенсії за віком позивачу стала відсутність необхідного страхового стажу. За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 з 01.07.2000 по 31.12.2000, оскільки індивідуальні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за вказаний період відсутні.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, періоди трудової діяльності здобуті до впровадження системи персоніфікованого обліку зараховуються до страхового стажу особи в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Водночас записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 підтверджено, що ОСОБА_1 26.07.1999 переведена на посаду інспектора відділу кадрів в ВАТ «Буськсільбуд» та 01.07.2002 звільнена з роботи по ст. 40 п. 1 КЗпП України (у зв'язку з ліквідацією підприємства).
Суд також ураховує, що згідно з ч.1 ст. 15 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст. 12 вказаного Закону.
Положеннями ст. 20 вищевказаного Закону передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 ст. 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Із системного аналізу вказаних вище нормативно-правових актів висновується, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивачки (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки працівник не може нести за це відповідальність.
З огляду на наведене, суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а, від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 21.05.2021 у справі №343/659/17, які, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску), орган Пенсійного фонду України протиправно не зарахував період роботи позивачки з 01.07.2000 по 31.12.2000 до відповідного стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив право позивачки на призначення пенсії за віком.
Щодо зобов'язання зарахувати період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1982 та з 21.01.1983 по 21.06.1983, суд виходив з наступного.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Відповідно до ст. 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що не зараховано навчання згідно посвідчення №1 від 22.06.1983 у зв'язку з відсутністю дати прийняття на навчання та інформації про присвоєння кваліфікації та не зараховано період проходження навчання згідно свідоцтва (без номера та дати видачі), оскільки ім'я та по батькові заявниці не зазначено повністю, інформація про присвоєння кваліфікації відсутня.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».
В матеріалах справи наявне посвідчення № 1 від 22.06.1983, згідно якого ОСОБА_2 закінчила 5 місячні курси секретарів-машиністок.
Згідно свідоцтва, виданого ОСОБА_2 , з 01 вересня 1981 року по 30 червня 1982 рік вона була на курсах крою і шиття при Львівському клубі ДПТ.
Суд зазначає, що при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV, пенсійним органом брались до уваги посвідчення №1 від 22.06.1983 та свідоцтво видане позивачці, та не оспорювалась належність даних документів позивачці.
Суд відзначає, що позивачка не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів, а неналежний порядок ведення та заповнення документації не з вини заявника не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Позивачка не відповідає за правильність заповнення посвідчення №1 від 22.06.1983 та свідоцтва, оскільки заповнення таких документів повинні контролювати підприємства, що їх видавали.
Отже, суд вважає необхідним зарахувати до страхового стажу період навчання позивачки з 01.09.1981 по 30.06.1982 та з 21.01.1983 по 21.06.1983..
Щодо вимог позивачки про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 07.08.2024, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення» призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
На підставі викладеного, суд вважає, що позов позивача у розглянутій частині задоволенню не підлягає. Натомість з метою захисту прав позивачки належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивачки від 14.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Оскільки судом задоволено основну позовну вимогу позивачки, то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивачки судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.10.2024 №134750010378 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2000 і періоди навчання з 01.09.1981 по 30.06.1982 та з 21.01.1983 по 21.06.1983..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.10.2024, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна