про залишення позовної заяви без руху
10 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/83/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 145 днів щорічної основної (чергової) оплачуваної відпустки за 2016,2017,2018,2019,2020,2021,2022 роки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 145 днів щорічної основної (чергової) відпустки за 2016,2017,2018,2019,2020,2021,2022 роки.
За результатами перевірки матеріалів позовної заяви в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною другою цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
За змістом статті 234 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-IX) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У межах спірних правовідносин позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 145 днів щорічної основної (чергової) оплачуваної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки під час його звільнення з органів поліції.
Разом із тим, позовні вимоги позивача слід оцінювати як вимоги про стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення, яке охоплюється поняттями “заробітна плата» і “оплата праці» у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
З матеріалів справи встановлено, що наказом від 04.09.2023 за №476 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу). Цього ж дня з позивачем мали провести остаточний розрахунок при звільненні. Отже, перебіг строку позовної давності слід розраховувати з наступного дня після звільнення зі служби, тобто з 05.09.2023.
Позивачем одночасно з поданням позовної заяви заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що 04.11.2024 відповідачу був направлений адвокатський запит від представника позивача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки.
Листом від 07.11.2024 №977-2024 відповідач повідомив, що грошова компенсація за не використані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки при звільненні не нараховувалася та не виплачувалася за відсутністю правових підстав. Також, відповідач повідомив, що залишок невикористаних відпусток за період 2016-2022 років складає 145 днів.
Таким чином, позивач посилається на те, що йому стало відомо про порушення його прав тільки після відповіді відповідача №977-2024, а саме 07.11.2024.
Також вказує, що з 14.09.2023 працює в ПрАТ “Кіровоградобленерго», яке відноситься до категорії підприємств критичної інфраструктури та регулярно працює поза межами міста Кропивницький, знаходиться у службових відрядженнях, на підтвердження чого надав довідку від 25.12.2024 №270/03 та копії наказів про відрядження за період з вересня 2023 по грудень 2024 року.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин важливості пропуску строку.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських визначені Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260.
Абзацами 7-10 пункту 8 Розділу ІІІ вказаного Порядку передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Тобто вказаний порядок передбачає повідомлення поліцейського про кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні зі служби в поліції шляхом зазначення про них у наказі про звільнення.
Таким чином, на дату звільнення та отримання наказу від 04.09.2023 за №476 о/с позивачу стало відомо про кількість днів та періоди компенсації невикористаної оплачуваної відпустки.
Відтак, отримання позивачем листа у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення, своєчасність/несвоєчасність його перерахунку, тощо.
При цьому позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися з таким запитом та отримати відповідь раніше.
Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Разом з тим, суд звертає увагу, що із даною позовною заявою позивач звернувся лише 07.01.2025, тобто після сплину трьох місячного строку з дня звільнення, що свідчить про надмірне зволікання позивача із звернення до суду для захисту своїх порушених прав.
Водночас суд зазначає, що такі обставини, як перебування у відпусках, відрядженнях та на лікарняному, враховуючи характер таких обставин, а також їх тривалість, не можна вважати поважними та такими, що перешкоджали б позивачу своєчасному зверненню до суду самостійно або через представника. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №805/1985/18-а.
Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Юридична необізнаність також не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.
Труднощі в пошуку кваліфікованого спеціаліста для оформлення позовної заяви належним чином не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень в судовому порядку в межах встановленого законодавством строку звернення до суду. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року у справі № 826/4213/18.
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Враховуючи наведене, позовну заяву слід залишити без руху. Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169, 178 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК