09 січня 2025 року Справа № 280/10689/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення виплати пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії з 07.10.2009.
Крім того, просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати звіт про виконання рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач до лютого 1994 року проживав у Запорізькій області, м. Дніпрорудне, отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 як шахтар, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим виплату пенсії припинено. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 280/3957/20 позивачу поновлено виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 07.10.2009. При цьому, виплата пенсії здійснювалась на банківський рахунок. Однак, з серпня 2023 року виплату пенсії призупинено. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №280/10876/23 Головним управлінням поновлено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з дати припинення та здійснено перерахунок пенсії, починаючи з 07.10.2009, з урахуванням автоматичних перерахунків, у розмірі не нижче мінімального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Разом з тим, з серпня 2024 року відповідач безпідставно призупинив виплату пенсії, не повідомивши про причини припинення. Звернувшись до пенсійного органу за відповідним роз'ясненням, позивач отримав відповідь, за змістом якої повідомлено, що виплату пенсії позивачу призупинено у зв'язку з непроходженням ним фізичної ідентифікації банком більше року. Позивач зауважує, що виплату пенсії припинено з підстав, що не передбачені статтею 49 Закону № 1058-IV. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
19.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2024 №280/10876/23 Головним управлінням поновлено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з дати припинення та здійснено перерахунок пенсії, починаючи з 07.10.2009, з урахуванням автоматичних перерахунків, у розмірі не нижче мінімального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому наголошено, що на момент виконання Головним управлінням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2024 №280/10876/23 набрало законної сили відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024, проте, як було зазначено вище, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 постановою Верховного Суду скасована та направлена до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. При виконанні рішення суду у справі № 280/10876/23 Головним управлінням було отримано інформацію від банківської установи фізична ідентифікація позивача банком не проводилась більше року, тому, керуючись пунктом 17 Порядку № 1596, виплату пенсії останньому була призупинено з серпня 2024 року. Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб ідентифікує заявника (його представника). Подання відповідних заяв за дорученням чинним законодавством не передбачено. Зауважено, що відповідно до вимог пункту 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 25.11.2024 суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 1937,92 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Ухвалою від 09.12.2024 суд задовольнив клопотання представника позивача Акермана Олега Матвійовича про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору задовольнити та звільнив позивача від сплати судового збору за подання до суду позову у цій адміністративній справі.
Ухвалою від 09.12.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який постійно проживає в Державі Ізраїль.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №280/3957/20, яке набрало законної сили 18.12.2020, крім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 07.10.2009.
Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі № 280/3957/20, яке набрало законної сили 01.09.2021, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплачувати пенсію на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок. На виконання зазначеного рішення позивачу поновлено виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 07.10.2009. Пенсію визначено у розмірі 4,20 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 280/4790/22, яке набрало законної сили 30.05.2023, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 до розміру не нижче мінімального розміру пенсії, встановленого законодавством України на конкретну дату. На виконання зазначеного рішення суду пенсію перераховано в розмірі 544,00 грн.
Однак, в подальшому виплату пенсії призупинено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі № 280/10876/23, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дати припинення на визначений ним банківський рахунок за заявою, поданою представником; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 07.10.2009, з урахуванням автоматичних перерахунків, в розмірі не меншому за мінімальну пенсію, визначену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 280/10876/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №280/10876/23 повернуто. Постановою Верховного Суду від 09.12.2024 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволено, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі № 280/10876/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2024 в адміністративній справі №280/10876/23.
Представник позивача за довіреністю Акерман О.М. звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області (через вебпортал) із заявою від 21.08.2024 з питань пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , у якій просив повідомити про стан виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі № 280/10876/23, надіслати довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію, виплатити компенсацію.
Листом від 18.09.2024 № 0800-0202-8/82387 представника позивача повідомлено, що на виконання рішення суду Головним управлінням поновлено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дати припинення та здійснено перерахунок пенсії, починаючи з 07.10.2009, з урахуванням автоматичних перерахунків, у розмірі не нижче мінімального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Інших зобов'язань, у тому числі щодо нарахування компенсації, рішенням суду на Головне управління не покладено. Згідно з отриманою в липні 2024 інформацією від банківської установи, фізична ідентифікація ОСОБА_1 банком не проводилась більше року. Враховуючи зазначене, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 1 серпня 2024 року. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка, паспортом громадянина України, документом, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків та заявою з банківської установи про відкриття рахунку для зарахування пенсійних коштів.
Надалі представник позивача а довіреністю Акерман О.М. звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області (через вебпортал) із заявою від 21.10.2024 з питань пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , до якої, зокрема, долучено заяву позивача про виплату пенсії або грошової допомоги від 17.10.2024 на визначений рахунок банку.
Листом від 14.11.2024 № 0800-0202-8/104262 відповідач надав аналогічну відповідь як у листі від 18.09.2024 № 0800-0202-8/82387. Зокрема, роз'яснив, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до сервісного центру із заявою та відповідними документами.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд доходить висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.01.2020 у справі №489/5194/16-а та від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20.
У спірному випадку, вказуючи на правомірність припинення виплати позивачу пенсії, відповідач посилається на положення пункту 17 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, та зазначає, що для поновлення пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка, паспортом громадянина України, документом, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків та заявою з банківської установи про відкриття рахунку для зарахування пенсійних коштів.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (далі - Порядок № 1596) визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Пунктом 17 Порядку № 1596 передбачено, що якщо суми пенсії та грошової допомоги отримуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, і протягом року за такою платіжною карткою не проводилися видаткові операції особисто одержувачем, а банком протягом року не проводилася фізична ідентифікація особи, уповноважений банк повідомляє про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення. У такому разі орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення забезпечує проведення ідентифікації та верифікації особи на підставі пред'явленого (в обов'язковому порядку) одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та визначеного законодавством документа, в якому зазначено відомості про місце її проживання. Органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг. Під час сеансу такого відеоконференцзв'язку пред'являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, визначеного правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.
До фізичної ідентифікації прирівнюється;
авторизація в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис» (“Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;
посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що особа є живою.
Якщо ідентифікація та верифікація особи не відбулася протягом року, орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку і проводить виплату через призначеного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.
Як заначено у листах від 18.09.2024 № 0800-0202-8/82387 та від 14.11.2024 № 0800-0202-8/104262, згідно з отриманою в липні 2024 року інформацією від банківської установи фізична ідентифікація ОСОБА_1 банком не проводилась більше року, у зв'язку з чим виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 1 серпня 2024 року.
Суд зазначає, що припинення виплати пенсії можливе лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним, та не передбачає такої підстави, як непроходження фізичної ідентифікації банком. При цьому, вказуючи на правомірність припинення виплати позивачу пенсії, відповідач не посилається на жодну із встановлених Законом № 1058-ІV підстав.
Слід зауважити, що пунктом 4-1 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством (зазначений пункт доповнено згідно із Законом № 3674-IX від 25.04.2024).
Також, підпунктом 5 пункту 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 № 3674-IX доповнено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» статтею 47-1 такого змісту:
«Стаття 47-1. Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України
1. Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України, за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
Порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном встановлюється Кабінетом Міністрів України.».
Суд зазначає, що на час подання заяви представника ОСОБА_1 від 21.10.2024 про виплату пенсії, до якої було долучено заяву позивача про виплату пенсії або грошової допомоги від 17.10.2024 на визначений рахунок банку, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено запровадження окремого порядку виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Проте, на час розгляду відповідачем вказаної заяви та судового розгляду цієї справи такий порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном Кабінетом Міністрів України так і не затверджений. Відтак, відсутній законодавчо встановлений порядок фізичної ідентифікації осіб, які тимчасово проживають за межами України.
У контексті зазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Крім того, аналіз наведених норм свідчить про те, що припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17).
Разом з тим, надані відповідачем матеріали пенсійної справи не містять розпорядження (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про припинення (зупинення) виплати пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд вважає, що відповідач діяв не у спосіб, установлений Законом № 1058-IV.
Щодо доводів відповідача про необхідність особистого звернення до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка, паспортом громадянина України, документом, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків та заявою з банківської установи про відкриття рахунку для зарахування пенсійних коштів слід зазначити наступне.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (пункт 1.2).
Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розділі ІІ Порядку № 22-1. Зокрема, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
З пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 слідує, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Посилаючись на пункт 4.2 Порядку № 22-1, відповідач зауважив, що подання відповідних заяв за дорученням чинним законодавством не передбачено. Проте, суд зазначає, що жоден з наведених пунктів Порядку № 22-1 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін «заявник» дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21 сформулював наступний правовий висновок: подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1.
Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном з наступних підстав.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1596 виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до пунктів 8-9 Порядку поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін. У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Згідно з пунктом 10 Порядку, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.
Втім, жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі № 280/6637/22, у якій суд виснував, що «колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається».
Таким чином, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправними, а зобов'язання відповідача здійснити поновлення та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дати припинення на визначений ним банківський рахунок за заявою, поданою представником, забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
При цьому, як встановлено з рішення ПФУ № 084150002829 від 27.06.2024 на виконання рішення суду відповідачем був проведений перерахунок, за наслідками якого розмір пенсії позивача з 01.04.2024 склав 3940,00 грн. Проте, пенсія позивачу фактично виплачена не була. У заяві від 17.10.2024 позивач зазначав реквізити банківського рахунка, через який він бажає отримувати пенсію, однак відповідачем зазначене прохання позивача проігноровано.
Посилання пенсійного органу на положення пункту 17 Порядку № 1596 (яким встановлено припинення перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку у випадку непроведення ідентифікації та верифікації особи протягом року) не спростовують висновку суду про те, що поновлення виплати пенсії може бути здійснено як заявою пенсіонера, поданою особисто чи поштовим зв'язком, так і за заявою його представника в системному зв'язку з положенням Порядку № 22-1. Окрім цього, пункту 17 Порядку лише регулює порядок виплати пенсії через банківські установи, і жодним чином не звільняють орган пенсійного фонду поновити виплату пенсії пенсіонеру за його заявою.
Інший висновок суду щодо тлумачення вказаних норм не відповідав би принципу верховенства права, оскільки б дозволяв Державі не виконувати свої позитивні зобов'язання перед пенсіонером щодо виплати призначеної їй пенсії тільки через те, що особа не може особисто у зв'язку з перебуванням за межами України подати заяву до пенсійного органу про поновлення виплати пенсії.
При цьому суд враховує подібність правовідносин з тими, що були предметом розгляду у справі № 280/10876/23, у якій виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з серпня 2023 року з огляду на отримання пенсійним органом інформації від банківської установи про непроведення фізичної ідентифікації банком більше року. При цьому, як зазначив відповідач, на виконання рішення суду у справі № 280/10876/23 виплату пенсії було поновлено. Водночас, за встановленими обставинами справи № 280/10689/24 з серпня 2024 року позивачу знову припинено виплату пенсії з тих самих підстав.
Суд звертає увагу, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Водночас право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Отже, ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Щодо позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
Частиною другою статті 49 Закону №1058-ІV передбачено поновлення виплати пенсії в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону. Відповідно до статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Оскільки відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивача, а у випадку поновлення виплати пенсії підлягає застосуванню стаття 46 Закону №1058-ІV, яка, зокрема передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення з компенсацією втрати частини доходів.
При цьому безпідставними є позовні вимоги у частині виплати компенсації втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії саме з 07.10.2009, оскільки сам представник позивача зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 280/3957/20 виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 07.10.2009 було поновлено. Водночас докази виплати сум заборгованості за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 280/3957/20 (яким поновлено виплату пенсії з 07.10.2009), рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2023 по справі № 280/4790/22 (яким зобов'язано здійснити перерахунок розміру пенсії з 07.01.2009 до розміру не нижче мінімального розміру пенсії, встановленого законодавством України на конкретну дату) до матеріалів справи не надано.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, та Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 30.07.2020 у справі № 461/5775/16-а, від 30.07.2020 у справі № 802/798/18-а, від 24.09.2020 у справі № 0240/3646/18-а, від 24.09.2020 у справі № 806/1754/18, від 18.05.2022 у справі № 160/5259/20, від 16.03.2023 у справі №420/7835/19, у правовідносинах, подібних тим, які є спірними у даній справі. У цих справах Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про поновлення виплати пенсії без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд наголошує на тому, що відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Також, відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Поряд з цим суд враховує, що будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов'язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив, а з матеріалів справи не встановлено об'єктивних обставин, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем рішення суду у цій справі.
За наведених обставин, у задоволенні клопотання представника позивача про зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, яке було заявлено в адміністративному позові, суд відмовляє у зв'язку з його необґрунтованістю.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» суд ухвалою від 09.12.2024 звільнив позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295, 382 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 , починаючи з 01.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити поновлення та виплату ОСОБА_1 призначеної йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 01.08.2024 на визначений ним банківський рахунок за заявою, поданою представником, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати звіт про виконання рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.01.2025.
Суддя К.В.Мінаєва