10 січня 2025 року (09:10)Справа № 280/10225/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,
05.11.2024 Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 14120,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) та зазначає, що згідно облікової картки платника у відповідача наявна заборгованість, яка виникла в результаті несплати у повному обсязі узгодженої суми податкового зобов'язання самостійно задекларованого платником податків шляхом подання заяви про застосування строщеної системи оподаткування. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачено. На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму податкового боргу в загальному розмірі 14120,00 грн.
Ухвалою суду від 11.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
09.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №56603), в якому останній зазначає, що відповідно пункту 11 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України установлено, що з 1 серпня 2023 року фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309) вся територія Запорізького району з 01 січня 2023 року віднесена до цього переліку. Вищезазначене свідчить про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень п.п.9, 11, 12 Підрозділу 8 розділу XX ПК України (в редакції Закону №3219-ІХ від 30.06.2023), які були прийняті під час дії воєнного стану та, в тому числі, регулюють питання сплати єдиного податку платниками 2-ї групи. З наданих до позову документів вбачається, що позивачем нараховано ФОП ОСОБА_1 податковий борг зі сплати єдиного податку за квітень -вересень 2024 року у розмірі 14 120,00 грн., щодо якого законодавчо встановлений механізм звільнення від обов'язку його сплати, отже у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов'язок на сплату відповідних сум єдиного податку до бюджету. З огляду на вказане, висновки позивача щодо порушення та/або недотримання відповідачем вимог статті 295 Податкового кодексу України, що полягають у несплаті єдиного податку за квітень - вересень 2024 року не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у вказаний період, з огляду на місце реєстрації позивача, на ФОП ОСОБА_1 законодавцем не покладено обов'язок по сплаті єдиного податку. А відтак, з урахуванням п. 11 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом про стягнення із мене заборгованості. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.11.2023 за № 2010350000000450558, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із інтегрованою карткою платника податків у ФОП ОСОБА_1 наявна заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 14120,00 грн., яка виникла на підставі наступного.
16.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування № 082723308612.
У зазначеній заяві відповідач просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з 01.12.2023.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України, юридична чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначному цією главою.
Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Відповідно до підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Згідно з пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідно до підпункту 293.2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (пункт 295.1 статті 295 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 295.4 статті 295 Податкового кодексу України, сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп (крім електронних резидентів (е-резидентів) здійснюється за місцем податкової адреси.
Пунктом 299.1 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу (пункт 299.10 статті 299 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно даних обліку та звітності ГУ ДПС у Запорізькій області, за відповідачем рахується податковий борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 14120,00 грн.
Податкова заборгованість у відповідача виникла внаслідок несплати встановленої ставки єдиного податку у розмірі 1340,00 грн. щомісячно за 2023 рік та щомісячно 1420 грн. за 2024 рік.
Так, відповідач мав сплатити суму єдиного податку з фізичних осіб за грудень 2023 року у розмірі 1340,00 грн. та за січень - вересень 2024 року у розмірі 12780,00 грн., що у сукупності становить 14120,00 грн.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 відповідно до поданої до податкового органу заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування був ознайомлений з граничним терміном сплати єдиного податку (щомісяця не пізніше 20 числа поточного місяця) та сумою єдиного податку, належною до сплати щомісяця.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).
За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Таким чином, з урахуванням викладеного, сума сплати єдиного податку у розмірі 14120,00 грн. є узгодженою, проте не сплачена відповідачем у строк, передбачений Податковим кодексом України, є податковим боргом.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).
Відповідно до п.59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме: на адресу відповідача поштою направлено податкова вимога від 12.03.2024 №0001296-1304-0801 на загальну суму 4180,00 грн., яка отримана відповідачем особисто 18.03.2024 (а.с.8 зворот).
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до п. 95.1 - 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На момент розгляду справи в суді сума заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 14120,00 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.
Щодо посилання відповідача на те, що він звільнений від обов'язку сплати єдиного податку в силу положень п.п.9, 11 підрозділу 8 розділу XX ПК України, суд зазначає наступне.
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 3219) внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, згідно з якими фізичні особи підприємці платники єдиного податку першої та другої груп мають право не сплачувати єдиний податок з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, та відповідно до підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який доповнено п. 11, згідно з яким установлено, що з 01 серпня 2023 року фізичні особи підприємці платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
При цьому, такі особи не заповнюють декларацію платника єдиного податку фізичної особи підприємця за період, в якому відповідно до абзацу першого п.11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України єдиний податок не сплачувався.
Відповідно до Переліку № 309 визначаються дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації.
Умовою, яка надає платникам єдиного податку першої та другої групи право не сплачувати єдиний податок згідно з абзацом першим п. 11 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є знаходження їх (платників єдиного податку) податкової адреси на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації.
Відповідно до п. 299.7 ст. 299 ПК України відомості щодо податкової адреси суб'єкта господарювання та дати реєстрації вносяться до реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, не сплачувати єдиний податок згідно з абзацом першим п. 11 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мають право фізичні особи підприємці платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких станом на дату реєстрації платником єдиного податку (відомості про яку внесені до реєстру платників єдиного податку) відповідає Переліку № 309, з урахуванням визначених цим же Переліком дат початку бойових дій або тимчасової окупації.
При цьому, право не сплачувати з 01.08.2023 єдиний податок не розповсюджується на фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку першої та другої груп, які зареєструвались як платники єдиного податку на території, визначеній Переліком № 309, вже після визначених Переліком №309 дат виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій/тимчасової окупації. Такі фізичні особи сплачують єдиний податок на загальних підставах.
Так, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.11.2023 за № 2010350000000450558, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Оскільки, м. Запоріжжя не є територією, на якій ведуться бойові дії та не є тимчасово окупованою російською федерацією, на відповідача не розповсюджується приписи п. 11 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а відтак ФОП ОСОБА_1 має обов'язок сплати єдиного податку за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року у розмірі 14120,00 грн.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 14120,00 грн. (чотирнадцять тисяч сто двадцять гривень 00 копійок) на р/р № UA 968999980314000699000008479, отримувач - ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запоріжжя/18050400, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача - 37941997.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.01.2025.
Суддя Ю.В. Калашник