10 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/8032/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Роман Романа Михайловича, приватного нотаріуса Лукечі Олександра Васильовича, якою просить: 1) Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Роман Романа Михайловича від 06.10.2021 року № 67063680 про стягнення основної винагороди у розмірі 235808,79 грн.; 2) Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Лукеча Олександра Васильовича від 12.11.2024 року № 76536990 про відкриття провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 жовтня 2021 року приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанову № 67063680 про стягнення з позивача на користь приватного виконавця Роман Р.М. основної винагороди. 12 листопада 2024 року приватним виконавцем Лукечею О.В. винесено постанову № 76536990 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови № 67063680 від 06.10.2021 року про стягнення основної винагороди. Вищевказані постанови позивач вважає протиправними, зазначивши, що виконавче провадження № 67063680 є завершеним на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, приватний виконавець Роман Р.М. не здійснював фактичного виконання виконавчого напису, а стягнення основної винагороди залежить від розміру фактично стягнутого, повернутого або переданого майна при примусовому виконанні виконавчого документа. Крім того, зазначає, що приватним виконавцем Романом Р.М. було пропущено строк пред'явлення до виконання постанови про стягнення основної винагороди від 06.10.2021 року ВП № 67063680, а приватним виконавцем Лукечею О.В. не виконано приписів п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в частині повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди (виконавчого збору), що вказує на та, що винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є не правом, а обов'язком виконавця.
Відповідач - 2 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що враховуючи положення абзацу 20 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та відсутності інформації про скасування чи припинення воєнного стану в Україні строк пред'явлення до виконання постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди № 67063680 від 06.10.2021 року вважається перерваним з 24.02.2022 року, у зв'язку з чим, строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа не пропущений.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2021 року приватним виконавцем Романом Р.М. відкрито виконавче провадження ВП №67063680 з примусового виконання виконавчого напису № 2480, виданого 19.08.2021 року.
Крім того, 06 жовтня 2021 року приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 235808, 79 грн.
09 лютого 2022 року приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанову ВП № 67063680 про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
12 листопада 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукечею О.В. відкрито виконавче провадження № 76536990 з виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди № 67063680 від 06.10.2021 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами частин першої-четвертої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, яка складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини п'ятої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
За змістом частини сьомої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця".
Відповідно до пункту 12 Порядку №643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
При цьому, частиною третьою статті 45 Закону №1404-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Аналіз положень Закону №1404-VIII свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.
Водночас аналіз норм Закону №1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону №1403-VIII указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19, від 16 квітня 2020 року у справі №640/8425/19.
Одночасно із цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20, від 26 жовтня 2023 року у справі №640/20265/19.
Крім цього, аналіз статті 31 Закону №1403-VIII свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 січня, 27 квітня, 03 червня та 26 серпня 2021 року у справах №160/5321/20, №580/3444/20, №640/17286/20, №380/6503/20.
Водночас саме лише існування постанови про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення цієї винагороди та не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №420/6845/18 та від 26 січня 2024 року у справі № 580/192/23.
З матеріалів справи вбачається, що стягнення заборгованості, передбаченої у виконавчому документі в ході виконавчого провадження № 67063680 не відбулось, оскільки постановою приватного виконавця Романа Р.М. від 09 лютого 2022 року повернуто виконавчий документ стягувачу, у зв'язку з надходженням заяви стягувача, на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В той же час, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону № 1403, оскільки приватний виконавець зобов'язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми (аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.04.2021 року по справі №580/3444/20).
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 06 жовтня 2021 року ВП № 67063680, необхідно задовольнити.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Лукечі О.В. від 12 листопада 2024 року ВП № 76536990 про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає така вимога є похідною, оскільки оскаржена постанова винесена відповідачем -2 з примусового виконання постанови приватного виконавця Романа Р.М. від 06 жовтня 2021 року ВП № 67063680 про стягнення основної винагороди, яка визнана судом протиправною. Відтак, вищевказана позовна вимога підлягає задоволенню.
Щодо посилань відповідача -1 на пропуск позивачем строку звернення до суду та на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 67063680 від 06 жовтня 2021 року та постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 06 жовтня 2021 року були надіслані позивачу рекомендованим відправленням № 0505026629475, на підтвердження чого надає копію реєстру з АТ «Укрпошти», суд зазначає, що доказів одержання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження №73764904 від 09.01.2024 матеріали справи не містять.
В той же час, з наданих відповідачем -1 матеріалів виконавчого провадження № 67063680, вбачається, що рекомендоване поштове відправлення № 0505026629475 було повернуто без вручення.
Крім того, ухвалою судді від 20 грудня 2024 позивачу поновлено строк звернення до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши надані докази сторонами, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 3569,29 грн.
Керуючись ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246, 287, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича (Закарпатська область, м. Хуст, Майдан Незалежності, 9, прим. 3-5,9), приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, офіс 41-Б) про визнання протиправними та скасування постанов- задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича від 06.10.2021 року № 67063680 про стягнення основної винагороди у розмірі 235808,79 грн.;
3. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича від 12.11.2024 року № 76536990 про відкриття виконавчого провадження.
4. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича (Закарпатська область, м. Хуст, Майдан Незалежності, 9, прим. 3-5,9) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2358,09 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят вісім гривень дев'ять копійок).
5. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, офіс 41-Б) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяН.Д. Маєцька