про залишення позовної заяви без руху
06 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7507/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Деяк О.М.,
за участю:
представник позивача: Опаленик М.Ю.,
представник відповідача: Яблонський О.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні заяву представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, поданої в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просить поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №2 Мукачівського районного управління ГУНП в Закарпатській області.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
05 грудня 2024 року, від представника позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків. Зокрема, позовна заява була викладена в новій редакції, а саме:
1. Визнати протиправними з моменту прийняття та скасувати накази:
1.1. пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04.06.2024 №1397 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ВнП №2 Мукачівського РУП ГУНП»;
1.2. наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 05.06.2024 №119 о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0071905), інспектора - чергового чергової частини відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 05 червня 2024 року.
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора - чергового чергової частини відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 05 червня 2024 року.
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 05.06.2024 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора чергового чергової частини відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
5. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2024 року, позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Так, у клопотання останній зазначив, що із оскаржуваними Наказами від 04.06.2024 №1397 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ВнП №2 Мукачіського УП ГУНП» та від 05.06.2024 №119о/с «По особовому складу» не ознайомлювався та копій їх у передбачений законодавством спосіб не отримував. Вказує, що в період звільнення перебував на лікарняному, саме на стаціонарному лікуванні з 29.05.2024 року по 04.06.2024 року у КНП «УмБКЛ» Ужгородської міської ради, про що свідчить виписка №5937/687. В подальшому продовжив абулаторне лікування по місцю проживання з 05.06.2024 року по 24.06.2024 року про що свідчать листи непрацездатності КНП «Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради» №12548882-2023349848-1 від 14.06.2024 та №12548882-2023678350-1 від 24.06.2024 року. 24.06.2024 року позивач вийшов із лікарняного та мав намір з'явитися на роботу, однак від колег по роботі позивачу стало відомо, що він ніби-то звільнений з роботи. Дізнавшись про можливе звільнення позивач вчиняв активні дії направлені на встановлення факту дійсності звільнення з роботи, однак уповноважені особи відділу кадрового забезпечення відмовились, на усну вимогу останнього надавати відповідні Накази. У зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості належним ном захистити порушене його право на працю. Позивач зазначає, що весь цей час відповідач вчиняв протиправні дії направлені на затягування видачі відповідного Наказу про звільнення, виключно з метою унеможливлення позивача звернутись до суду, за захистом порушеного права.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Зазначено, що вирішення заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду відбудеться в підготовчому засіданні та з урахуванням, за наявності, правової позиції відповідача щодо окресленого процесуального питання.
20 грудня 2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Заяву мотивує тим, що наказом ГУНП в Закарпатській області від 04.06.2024 №1397 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ВнП №2 Мукачівського РУП ГУНП» до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби, що було реалізовано наказом ГУНП в Закарпатській області від 05.06.2024 №119о/с. Так, листом УКЗ ГУНП від 05.06.2024 року №871/106/2-2024, позивачу було повідомлено про його звільнення зі служби, додавши до листа витяг з наказу ГУНП в Закарпатській області від 05.06.2024 №119о/с, надіславши все поштовим зв'язком 06.06.2024 року (поштове відправлення №8801709694849), а тому позивач вважався таким, що ознайомлений з наказом 10.06.2024 року, саме з цієї дати позивач повинен був оскаржити наказ у 15-денний термін сплив якого вийшов 26.06.2024 року, натомість позивач звернувся до суду 19.11.2024 року з пропуском строку звернення до суду. Також відповідач звертає увагу на те, що вказане відправлення позивач відмовився отримувати, про що свідчить відмітка працівника поштового зв'язку від 19.06.2024 року, що в розумінні ч.6 ст.22 Дисциплінарного статуту НП України вважається, що позивач отримав наказ.
Відповідач переконаний, що позивач був достеменно обізнаний стосовно підстав проведення стосовно нього службового розслідування з приводу чого надавав пояснення дисциплінарній комісії, а тому повинен був бути зацікавленим у результатах службового розслідування, та цілком міг очікувати на імовірність застосування щодо нього дисциплінарного стягнення і відповідно розраховувати на те, що строк звернення до суду може бути обмеженим законом. Також відповідно до п.11 Розділу 3 наказу МВС від 26 квітня 2017 року №347 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень Національної поліції України», при звільненні зі служби з поліції, особа зобов'язана повернути службове посвідчення до підрозділу кадрового забезпечення. Відповідно, усвідомлюючи про своє звільнення зі служби, 14.06.2024 року позивач надіслав службове посвідчення до УКЗ ГУНП.
Крім того, у зв'язку з прийняттям наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 05.06.2024 №119о/с, позивачу з липня 2024 року припинено виплату грошового забезпечення, яке проводилося щомісячно. Також після 05.06.2024 року позивач на роботу не виходив, що не підпадає сумніву того, що позивач був обізнаним про своє звільнення зі служби.
В підготовчому засіданні представник відповідача заяву про залишення позовної заяви без розгляду підтримав та просив суд таке задовольнити, а позовну заяву залишити без розгляду.
Представник позивача в підготовчому засіданні заперечував проти заяви представника відповідача та просив суд у задоволенні такого відмовити.
При постановленні ухвали суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, за змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04.06.2024 року №1397 «Про притягнення до дисциплінарної відповідачльності поліцейських ВнП №2 Мукачівського РУП ГУНП», За вчинення, грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 2, 3, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VІІ «Про Національну поліцію», пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС під 09.11.2016 №1179, вимог частини 1 статті 38 розділу VI Закону У гранти «Про запобігань корупції», пункту 12.1, 2.5 та 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, а також, вимог пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 №893, що виразилось у грубому порушенні службової дисципліни, керуванні 28.05.2024 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди, грубому порушенні правил етичної поведінки поліцейського, не повідомленні про подію своїм безпосереднім та прямим керівникам, перешкоджанні проведенню службового розслідування, інспектора - чергового чергової частини відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 (0071905), відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнено зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 05.06.2024 року №119о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 05 червня 2024 року.
19 листопада 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Позивач, просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04.06.2024 №1397 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ВнП №2 Мукачівського РУП ГУНП»; наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 05.06.2024 №119 о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0071905), інспектора - чергового чергової частини відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 05 червня 2024 року; поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора - чергового чергової частини відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 05 червня 2024 року; стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 05.06.2024 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора чергового чергової частини відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Тобто, заявлені позивачем позовні вимоги стосуються проходження та звільнення з публічної служби, а тому строк звернення до суду становить місячний строк, який обчислюються з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут НП України) передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Суддя зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.
Відтак застосуванню підлягає Дисциплінарний статут НП України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту НП України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, як звільнення із служби в поліції.
Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу достеменно було відомо про проведення щодо нього службового розслідування, про що свідчить надання ним пояснень та, як наслідок, повинно було бути відомо про завершення такого службового розслідування та його результати.
Крім того, починаючи з липня 2024 року, після неотримання заробітної плати (грошового забезпечення), позивачу повинно було бути відомо про звільнення його зі служби у поліції.
Також з матеріалів справи вбачається, що листом від 05.06.2024 року за №871/106/2-2024, Головним управлінням НП в Закарпатській області повідомлявся позивач про його звільнення, шляхом направлення такого листа разом з витягом з наказу засобами поштового зв'язку 06.06.2024 року. Проте, поштове відправлення 8801709694849 повернулося до ГУПН в Закарпатській області без вручення з відміткою причини недосилання «адресат відмовився» (відтиск штампелю 19.06.2024).
Суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду, на те, що оскаржувані накази йому не оголошувались, не вручались, а копії цих наказів були отримані на запит адвоката лише 07.11.2024 року, оскільки вказані доводи не спростовують вищевикладені обставини щодо можливості дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Крім того, позивач зазначає, що після закінчення лікування 24.06.2024 року колеги по роботі йому повідомили, що його звільнено.
До заяви про поновлення строку звернення до суду додано тільки заяву позивача до Головного управління НП в Закарпатській області від 10 жовтня 2024 року про надіслання останньому копії наказу про звільнення.
Відтак, належних доказів того, що починаючи з 24 червня 2024 року по 10 жовтня 2024 року існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до відповідача за отриманням належним чином завірених копій оскаржуваних наказів та в подальшому з позовом до суду, позивачем до суду не надано.
Проте в будь-якому разі позивач усвідомлював, що не працює на займаній посаді.
В силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. у справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об'єктивну неможливість позивача у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову.
Верховний Суд в постанові від 31 жовтня 2023 року по справі №400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Однак, позивачем на наведено об'єктивних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом у встановлений процесуальним законом строк та які були пов'язані з дійсно об'єктивними перешкодами протягом семи років реалізувати своє право на звернення до суду, передбачене ст.5 КАС України.
Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає Право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.
Так, у справі «Gradescolo S.R.L. проти Молдови» Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обовязком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку подано з пропуском встановленого строку звернення до суду.
Отже, наведені причини пропуску строку суд визнає неповажними, а тому у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Частиною 1 ст.123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.3, 4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року по справі №640/5645/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку про те, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.08.2019 року по справі №480/106/19, від 11.02.2020 року по справі №640/9242/19, від 10.06.2020 року по справі №620/1715/19, від 23.09.2020 року по справі №640/5645/19, від 03.12.2020 року по справі №817/660/18, від 17.03.2021 року по справі №160/3092/20, від 18.03.2021 року по справі №640/23204/19, від 31.01.2023 року по справі №640/18309/21, від 23.11.2023 року по справі №640/15942/19, від 28.03.2024 року по справі №460/6314/20, від 02.07.2024 року по справі №480/9116/23, від 19.09.2024 року по справі №640/18667/20.
Відповідно до ч.13-15 ст.171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду слід відмовити, а позовну заяву залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказанням поважних підстав для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Залишити без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду заяви про поновлення строку, оформленої належним чином та докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч.15 ст.171 КАС України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10 січня 2025 року.
Суддя Я. М. Калинич