10 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/15328/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити ді,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2024 року №064250009147 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 03.06.2024 року призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, на день аварії та до 30.08.1986 року проживала в с.Сингаї Коростенського району Житомирської області, тобто на території, яка відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. В період навчання в Дебьоському педагогічному училищі (Удмуртська автономна республіка російської федерації) з 01.09.1986 року по 29.06.1990 року Позивач двічі на рік їздила на канікули в с.Сингаї Коростенського району Житомирської області, тобто перебувала на вказаній території у зазначені періоди сумарно 9 місяців 6 днів. З 15.08.1990 року по даний час проживала та проживає в м.Коростені.
Позивач 03.06.2024 року з досягненням 54 річного віку, за наявності сумарного періоду проживання на радіоактивно забрудненій території 3 роки 6 місяців 27 днів та відповідного страхового стажу звернулася до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2024 року відмовлено у такому призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав, так як вважає, що Позивач прожила лише 2 роки 9 місяців 21 день. Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Ухвалою суду від 16.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача - 1, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатами розгляду заяви Позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності необхідного загального періоду проживання чи праці на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення. Відповідач лише довів до відома Позивача про таке рішення.
Представник Відповідача - 2, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відзив на позов до суду в установлені строки не подав.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 03.06.2024 року до Відповідача щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону № 796-XII.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем-2, було прийнято оскаржуване рішення від 09.07.2024 року №064250009147 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років.
Таке рішення Відповідача не в повній мірі відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства але не підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні та у відзиві Відповідача-1, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, так як станом на 01.01.1993 року Позивач в зоні гарантованого добровільного відселення проживала та працювала лише 2 роки 9 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону № 796-XII;
Наявність у Позивача загального страхового стажу, необхідного для призначення спірної пенсії, сторонами визнається і перед судом відповідно до вимог ч.1 ст.78 КАС України не доказується, так як визнаються сторонами.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (03.06.2024 року) була особою, якій виповнилося повні 54 роки.
Судом встановлено та визнається представниками Відповідачів, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років були надані, окрім інших, слідуючі документи:
- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською обласною державною адміністрацією 29.07.1997року;
- копія довідки Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 28.03.2024 року №968 про те, що Позивач в період з 17.07.1990 року по 04.05.1994 року та з 03.12.1999 року по даний час постійно проживала та була прописана в місті Коростені Житомирської області;
- копія свідоцтва про народження Позивача, виданого 30.06.1970 року Сингаївською сільською радою Коростенського району Житомирської області;
- копія довідки Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 17.07.2024 року №195 про те, що Позивач в період 29.01.1990року по 09.03.1990 року проходила педагогічну практику в Коростенській середній школі №3;
- копія акту від 28.06.2024 року, складеного жителями с.Сингаї Коростенського району Житомирської області, про те що Позивач в періоди:
з 01.01.1987 року по 15.01.1987 року та з 01.07.1987 року по 31.08.1987 року;
з 01.01.1988 року по 15.01.1988 року та з 01.07.1988 року по 31.08.1988 року;
з 01.01.1989 року по 15.01.1989 року та з 01.07.1989 року по 31.08.1989 року;
з 01.01.1990 року по 15.01.1990 року, під час навчання в період канікул проживала в с.Сингаї Коростенського району Житомирської області.
Тобто, Позивачем до позову долучено докази на підтвердження її проживання, навчання та роботи станом на день аварії на ЧАЕС та у відповідні періоди до 01.01.1993 року в селах Сингаї та Грозине Коростенського району та в місті Коростені Житомирської області.
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України № 914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) села Грозине та Сингаї Коростенського району Житомирської області та місто Коростень відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Тобто, Позивач в період на день аварії та до 30.08.1986 року постійно проживала в с.Сингаї Коростенського району Житомирської області і навчалася в Грозенській середній школі (с.Грозине Коростенського району Житомирської області). В період з 01.01.1987 року по 15.01.1987 року та з 01.07.1987 року по 31.08.1987 року, з 01.01.1988 року по 15.01.1988 року та з 01.07.1988 року по 31.08.1988 року, з 01.01.1989 року по 15.01.1989 року та з 01.07.1989 року по 31.08.1989 року, з 01.01.1990 року по 15.01.1990 року, під час навчання в період канікул проживала в с.Сингаї Коростенського району Житомирської області. В період з 17.07.1990 року по 04.05.1994 року та з 03.12.1999 року по даний час Позивач постійно проживала та працювала в місті Коростені Житомирської області.
Як вже зазначалося судом, села Грозине та Сингаї Коростенського району Житомирської області та місто Коростень відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
В зв'язку з цим суд вважає обґрунтованими доводи представника Позивача, наведені у позові, що Позивач на час аварії на ЧАЕС постійно прожила на території, яка відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
В зв'язку з цим суд також вважає обґрунтованими доводи представника Позивача, наведені у позові, що Позивач з часу аварії на ЧАЕС та до 01.01.1993року сумарно постійно прожила на території, яка відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення, 3роки 6 місяців 27 днів.
Суд враховує, що в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону №796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 3 роки.
Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, факт проживання Позивача на час аварії на ЧАЕС в с.Сингаї Коростенського району Житомирської області, що відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, надає право Позивачу на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на три роки.
Одночасно, суд враховує, що в розумінні вимог статті 14 Закону №796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони добровільного (гарантованого) відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років.
Наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону №796-XII також підтверджує постійне проживання або роботу або навчання в зоні добровільного (гарантованого) відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Більш того, як вже зазначалося судом, Позивачем визнається, що його (Позивача) проживання (навчання та робота) на території сіл Грозине та Сингаї Коростенського району Житомирської області та міста Коростень, які відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення, в період з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року сумарно становить 3 роки 6 місяців 27 днів.
Таким чином, факт проживання Позивача в період з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року в с.Сингаї Коростенського району Житомирської області, що відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, що сумарно становить 3 роки 6 місяців 27 днів, надає додатково право Позивачу на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ще на один рік (із розрахунку 1 рік за два роки проживання).
Зазначене свідчить, що проживання Позивача на день аварії на ЧАЕС та наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) надає підстави для віднесення Позивача до категорії осіб, які відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796-XII мають право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на чотири роки ( 3 роки + 1 рік за кожні два роки проживання).
Разом з тим, суд вважає помилковими та безпідставними доводи, наведені у позові, про наявність у Позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років з підстав подальшого, після 01.01.1993 року, проживання Позивача на протязі більш ніж 6 років в місті Коростені Житомирської області, що віднесене до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Приписи частини другої статті 55 Закону №796-XII визначають певні права осіб на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку виключно періодом постійного проживання (навчання, праці) таких осіб станом на 1 січня 1993 року.
Вказані правові норми не передбачають прав осіб, які постійно проживають (навчаються, працюють) на території, що відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, після 01.01.1993 року на те чи інше зниження пенсійного віку при призначення пенсії за віком.
Зазначене свідчить про наявність у Позивача права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку лише на 4 роки, а не на 6 років, що при досягненні 54 річного віку не надає право на призначення пенсії за віком з часу досягнення такого віку (30.05.2024 року).
У Позивача наявне право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку лише на 4 роки, що при досягненні 56 річного віку надасть їй право на призначення пенсії за віком з часу досягнення такого віку.
Таким чином, позовні вимоги Позивача щодо наявності у неї права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на 6 років, тобто з 03.06.2024 року, та про протиправність рішення Відповідача про відмову в такому призначенні не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
10.01.25